Як і хто повертає в Україну вкрадені активи?

В МВС нещодавно створено управління із забезпечення повернення активів, одержаних злочинним шляхом. Держава таким чином збирається повертати вкрадені кошти колишніми українськими високопосадовцями. Про те, як і хто повертатиме активи, 7 серпня о 15.40 говоритимемо з керівником нового управління Оленою Тищенко, а також Андрієм Марусовим, головою правління Transparency International - Ukraine.

Олександр Лащенко: Як і хто повертає в Україну вкрадені активи? Перед початком нашої розмови Андрій Кузнецов нагадає, як відбувається повернення в Україну активів, нажитих злочинним шляхом.

Embed share

Як відбувається повернення в Україну активів, які були нажиті злочинним шляхом

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

---

width px height px

---

The URL has been copied to your clipboard

No media source currently available

0:00 0:01:52 0:00

ЗАВАНТАЖИТИ

• 270p | 4,6MB
• 360p | 6,4MB
• 720p | 13,8MB

– Пані Тищенко, вже понад місяць, як Ви обіймаєте свою посаду. Які перші результати? Чим Ви можете відзвітувати?

​Олена Тищенко: Серед перших результатів, звичайно, робота з тими активами, які або вже заблоковані, але не МВС України, а в рамках санкцій або кримінальних проваджень в інших країнах. З метою їх повернення МВС має забезпечити арешт цих активів в рамках власних кримінальних справ. І перша велика сума – це 80,5 мільйонів доларів США, які арештовані на рахунках латвійських банків, які відносяться до схем Курченка.

– Сергій Курченко – «гаманець» сім’ї Януковича, відомий бізнесмен.

Олена Тищенко: Так. Наразі йде робота разом з латвійськими колегами. Перше – про перейняття матеріалів цієї кримінальної справи, адже вона там вже розслідувана, до України, а також переоформлення арештів з боку України для того, щоб ці активи могти бути стягнуті в рамках нашої вже кримінальної справи.

– Можна назвати конкретну дату, коли ці 80 мільйонів доларів Курченка повернуться в Україну?

​Олена Тищенко: Я можу сказати про граничний термін, коли ми маємо забрати до себе справу і забрати арешти. Це лютий 2016 року. Це не дуже виглядає оптимістично, але це терміни, якими ми пов’язані. Це процедури.

Щодо повернення, то мені достеменно відомо, що у латвійських матеріалах справи є відомості про особисту причетність Курченка до цих злочинних діянь. Тобто є інформація про те, що він був безпосереднім засновником ряду компаній, які поставляли майно в Україну і продавали контрабандним шляхом. Тому з моменту отримання справи можна казати про вже достатні підстави для того, щоб передавати справу до суду.

– Микола Злочевський, колишній міністр екології, не тільки у в’язниці не перебуває, не тільки його активи не повертають, якщо вони справді злочинно нажиті, але й відомий бренд Zlocci – відразу в центрі Києва все це страусине чи яке там взуття продають…

Олена Тищенко: Я також бачила це журналістське розслідування. До речі, я хочу використати цю нагоду. Будь ласка, журналісти, давайте нам матеріали. Ми не працюємо так, як працювали завжди наші правоохоронні органи. У нас – європейський шлях. Тобто ми беремо від вас інформацію, розуміючи, що це оперативна інформація, вона не є доказом, але будемо надавати цій інформації юридичні властивості доказів. Тобто ми будемо цю інформацію вже перевіряти через правоохоронні органи. І це будуть докази у кримінальній справі. Це дуже важливо.

– Так що ж до Злочевського? Є якийсь результат?

​Олена Тищенко: Справа по Злочевському ще й досі знаходиться у ГПУ. Нам її не повернули. Її забрали в МВС України у грудні 2014 року. Після цього були розморожені кошти в Англії – 23 мільйони євро. У зв’язку з тим, що справа (отут вже чутки) або була закрита ГПУ, або невчасно подані документи до суду.

– Ще невідомо, закрита чи ні справа щодо Злочевського?

​Олена Тищенко: Нам не відповіла ГПУ, чи була справа закрита, чи ні. Але є певна інформація, що справа тимчасово була закрита. І потім ця справа мала була повернутися до нас. Але до сьогодні її тримає ГПУ.

– Один із найвпливовіших українських бізнесменів Дмитро Фірташ – щодо нього як?

​Олена Тищенко: Щодо Фірташа МВС розслідує декілька кримінальних справ, зокрема щодо рефінансування банку «Надра», а це 2,8 мільярди вже у 2014 році, справи по доведенню до банкрутства як банку «Надра», так і «Дельта». Зараз триває робота.

– Можна говорити про повернення коштів саме Фірташа?

​Олена Тищенко: Насправді щодо Фірташа ситуація не така вже й важка, бо по ньому ще робили розслідування США. І тому в них абсолютна вся інформація по його активах є. Тобто наразі йде робото з переоформлення цього в рамках української кримінальної справи для того, щоб отримати докази належним чином, отримати арешти українських судів, бо без них ми не можемо звернутися закордон для отримання дзеркальних арештів. І ця робота наразі триває.

– Владислав Каськів, який очолював Державне агентство з інвестицій, що з ним?

Олена Тищенко: Мій "клієнт.

– От Ваш клієнт. Що з поверненням його коштів?

​Олена Тищенко: По Каськіву ситуація така. У нього є активи в Україні, і вони відомі. Йде робота по зібранню доказів. Там дуже багато цивілістичної роботи, чого до сьогодні не робилося в рамках МВС Україні, бо треба доводити, що це майно належить саме йому, бо воно ж на підставних особах. І є робота, пов’язана з пошуком його активів закордоном. Взагалі є інформація про певні країни, де він ймовірно має активи. Але я, звичайно, не можу оприлюднювати це.

​– Сума, пов’язана з Каськівим, відома?

Олена Тищенко: Справа в тому, що він вивів майже 2 мільярди гривень. Тобто це є та сума, яку ми шукаємо. І в принципі на цю суму ми виходимо у своїх пошуках.

– Пане Марусов, а як Ви оцінюєте діяльність щодо повернення в Україну активів, нажитих злочинним шляхом?

​Андрій Марусов: Я думаю, що це насправді остання спроба щось довести. І, мабуть, не стільки навіть громадянам України, скільки Заходу. Оскільки ми фактично втратили минулий рік, початок цього року. Було просто-на-просто втрачено.

І будь-хто з експертів скаже, як тільки виникає загроза, що хтось там буде дивитися на ваші корупційні активи, то всі ці активи зникають ось так, їх просто-на-просто виводять, десь там сховають і так далі.

Тому тут – ну, «останній вагон». При чому, є великі сумніви щодо того, що цей «вагон» таки кудись поїде. Відверто.

Тому що насправді все, що можна було зробити, то це мала би бути зроблено. Це було просто соромно, коли вся Європа, США минулого року арештовували все це майно, рахунки, а Ярема чи Махніцький дивилися і казали: так, ми щось робимо, робимо. Нічого не робилося.

При чому варто пам’ятати, що саме ГПУ, Мінюст – це два такі гравці у цій сфері. І, крім того, тут дуже важливо, щоб врешті-решт була налагоджена співпраця, взаємодія по всіх цих проблемних етапах.

– Пані Тищенко, дійсно, а чому МВС має цим займатися? Чому не ГПУ? Чому не Мінюст? Чи вони теж займаються? Яка тоді координація дій?

Олена Тищенко: Цим займається слідство. Єдиний спосіб розкрити інформацію і отримати відомості про те, яке майно, кому воно належить, де воно зберігається, як кошти виводилися, то це в рамках слідства. Тому що потрібне розкриття банківських таємниць, потрібне розкриття інформації по рахунках, хто є контактними особами, хто їх відкривав, як перераховувалися кошти. Це все робиться слідством. Тому має займатися кожен орган, у повноваження якого…

– Немає тут розшаровування?

​Олена Тищенко: Стаття 216 Кримінально-процесуального кодексу визначена підслідність. Тобто кримінальні справи розмежовані між різними органами. Наприклад, ГПК займається слідством щодо вищих посадовців І-ІІІ рангу. Інші категорії осіб вже підпадають під розслідування МВС. Зараз з появою ще Антикорупційного бюро – вони отримали також свою частку статей.

– Координація присутня? Стільки органів, а робота ж одна.

​Олена Тищенко: Координація відбувається таким чином, якщо мова йде про майно в Україні, то Ви не забувайте, що в нас в Україні лише арештованих цінних паперів та валюти на 1,8 мільярдів доларів США є на сьогодні.

– Ці папери кому належить?

​Олена Тищенко: Ці папери відносяться до родини Януковича, вони належать Арбузову, вони належать Клименку. Але вони, звичайно, не оформлені на них безпосередньо, вони є власністю офшорних компаній, які у свою чергу вже належать цим особам.

І справа в тому, що тут координація така, якщо це українські активи, то кожен орган веде роботу самостійно, плюс суди, якщо ж це активи закордоном, то кожен орган веде свою роботу щодо слідства, але у нас є ще ГПУ як орган комунікації. Це такий кваліфікований «поштар», який це ще відправляє офіційним шляхом. Тобто для того, щоб слідству відправити, наприклад, міжнародний запит, то треба ще звертатися до генпрокуратури, отримати їх погодження. І вони вже запит міжнародний про розшук майна, про його арешт, про забезпечення його збереження направляють закордон. А далі ми як орган слідства зможемо працювати.

– Пані Тищенко, Ваше призначення, м’яко кажучи, було дуже резонансним. Знайти громадського активіста (не знаю, може, не репрезентативні мої враження), який вітав би це рішення Арсена Авакова, зрештою, дуже важко. Ви хвалилися першим важливим кроком, на Ваш погляд, управління МВС з повернення злочинних активів, що у Курченка знайдено у Латвії 80 мільйонів доларів. Але ж громадські активісти заявляють, що насправді Ви присвоїли собі результати роботи іншої установи – Держслужби фінансового моніторингу.

​Олена Тищенко: Справа в тому, що з Держфінмоніторингом ми з цього приводу взагалі не працювали. Ця інформація отримана мною безпосередньо від слідчих, які займаються цією справою у Латвії.

Більше того, є питання, чому Держфінмоніторинг, а він мав володіти цією інформацією, чому він не повідомив МВС України? Тобто, дійсно, якщо у них є ця інформація, бо я цього не знаю, вони кажуть, що в них немає до сьогодні, але якщо дійсно є, то це службовий злочин.

– Ми не можемо не порушити цю тему. Ви є колишньою дружиною Сергія Тищенка, відомого бізнесмена, якого пов’язують з Сергієм Пашинським, народним депутатом. Водночас стосовно повернення грошей Сергія Курченка, то є звинувачення, що, мовляв, нібито конфісковані нафтопродукти у бізнесмена Курченка реалізовувалися приватними структурами Сергія Тищенка під патронатом депутата Сергія Пашинського. Як Ви це прокоментуєте, пані Тищенко?

Олена Тищенко: Я можу сказати лише одне, що дійсно Сергій Тищенко працює на ринку нафтопродуктів. І так трапилося, що його відносять до купівлі цих нафтопродуктів.

Але що там відбулося? Я не знаю жодного іншого випадку в Україні, коли якесь майно, яке арештоване, було би реалізоване в інтересах держави, і держава щось за це отримала. От для мене більш цікаве це. Чому нікому не подобається факт, що у Курченка щось забрали, і МВС реалізувало? Бо все решта у нас є арештованим, не рухається, і ще невідомо коли воно потрапить до держави?

– Що Ви відповіли би на закид, що Ви, мовляв, нібито (я цитую) є людиною Сергія Пашинського, в його інтересах дієте?

​Олена Тищенко: Я не можу діяти в інтересах Сергія Пашинського чи Сергія Тищенко, чи будь-кого, тому що я навіть не маю повноважень щодо порушення кримінальних справ. Я забезпечую взаємозв’язок МВС із закордонними структурами, а також інформаційно-аналітичну підтримку слідства. Тобто я допомагаю розплутати клубочки цих виведених коштів. І я не можу ініціювати щось. Я працюю з тими справами, які вже порушені МВС України.

– Яка Ваша там тоді роль? Оприлюднення просто?

Олена Тищенко: Ні, звичайно, не оприлюднення.

Для того, щоб працювати з коштами за кордоном, треба розуміти схеми їх виведення, треба знати, як працює модель в тій чи в іншій державі. Я свого часу працювала як судовий юрист у багатьох країнах світу і в декількох юрисдикціях. У мене дві освіти юридичних повних – англійська і наша. Тобто, я можу орієнтуватися в цьому, в мене управління будується з відповідними знаннями, зі знанням двох-чотирьох мов, і ми допомагаємо слідству шукати ці кошти.

– Пане Марусов, що Ви скажете?

Андрій Марусов: Насправді Ви підняли дуже важливу тему, а саме довіри до органів, які цим займаються, довіри до людей, які уповноважені цим займатися.

Я не знаю. Там вже всім просто очевидно, що ГПУ довіряти не можна. От нещодавній скандал. МВС довіряти не можна. СБУ – це просто комерційна структура, яка називається СБУ.

По пані Тищенко. Я знаю людей, а це мої колеги-журналісти, які якраз ці факти оприлюднювали, зверталися і так далі. Я їм довіряю. Я не довіряю Вам. Тому тут таке.

– Чому не довіряєте? Можете зараз висловити?

​Андрій Марусов: Тому що знову ж таки ті факти, які Ви оприлюднили. Крім того, коли ми минулого літа розробляли закон про Національне антикорупційне бюро, то там якраз у пані Тищенко разом з Тетяною Чорновол були претензії, які взагалі, на мою думку, безпідставні. І це загальмувало тоді розробку і прийняття цього закону на 2-3 місяці. Коли було очевидно, що…

– Якими були Ваші претензії?

Олена Тищенко: Це, до речі, є підставою, чому певні представники громадських організацій так відносяться до мене особисто, і чому вони були проти. Бо насправді конфліктні моменти почалися ще саме при роботі над тим законом.

– У чому саме?

Олена Тищенко: Насправді в тій формі, у тому вигляді, в якому той законопроект потрапив до мене ще минулого року, по-перше, він був не дуже коректно виписаний, по-друге, там була пряма залежність цього органу від Кабміну України. Хоча сьогодні у нього є залежність від президента України. Тобто ця різниця. І було ще декілька моментів.

Але, уявіть собі, вже тоді я в принципі внесла у цей закон дуже багато хорошого. Тому що те, що сьогодні в нас Антикорупційне бюро не повинне звертатися до ГПУ, як МВС, а має напряму спілкуватися з закордонними партнерами, і може доводити справу до суду без ГПУ, то це моя заслуга. Це я тоді сказала, що цей цикл має бути замкнений на органі слідства, інакше – втручання ГПУ і втручання Мінюст, який у нас звертається до суду.

Тобто я туди внесла багато позитивного. Але ми дійсно мали абсолютно різні позиції. І так сталося, що за це вони мені не можуть пробачити.

– Три місяці Ви перебували у в’язниці в Росії. У зв’язку зі справою щодо відмивання коштів казахстанського «БТА Банку». Закиди на Вашу адресу у тому плані, що фактично людина, яка була в ув’язнені в Росії, зараз таку серйозну посаду обіймає в Україні…

Олена Тищенко: Я перебувала у СІЗО. Це було затримання. Я – єдиний випадок в історії Росії, коли затримано матір чотирьох дітей. До речі, у них зараз є ще один такий випадок. Працював по слідству «список Магнітського», тобто двоє слідчих були зі «списку Магнітського». І суддя, який виносив постанову про моє затримання.

Я була затримана при тому, що не знаходилася у розшуку, проти мене не було кримінальних справ в Росії. Я тоді приїхала на один день, тому що в мене працювала там юридична компанія. Мене спочатку затримали, а потім почали формувати проти мене справу.

– Але ж Вас випустили. Чимало російських бізнесменів не випускають. Ходорковський, наприклад, 10 років відсидів.

Олена Тищенко: Тому що не було за що тримати. Тому що просто не було за що тримати.

І насправді навіть ті страшні слідчі зі «списку Магнітського» – я як людина не можу про них сказати навіть нічого поганого, крім того, що вони є заручниками цієї системи. Бо вони також зробили багато для того, щоб ця справа була закрита. Вони просто писали доповідні до Генпрокурори Росії і доповідали, що немає підстав мене тримати.

​Андрій Марусов: Принаймні, у тих самих російських медіа можна зустріти інше пояснення, що йшлося про угоду зі слідством. От і все.

– Пані Тищенко, це відповідає дійсності?

Олена Тищенко: Угода була лише одна, що я дозволила застосувати щодо мене амністію. Тим самим я позбавила себе можливості оскаржувати дії слідства. І це дійсно була угода в цьому.

​– Чимало українських посадовців (Україна ж дійсно перебуває у стані війни, часу не так багато) кажуть, що от «якщо я того і того не втілю на своїй важливій посаді, я тоді-то піду». Правда, не факт, що вони це втілять. У Вас є такий дедлайн?

Олена Тищенко: Так. У мене є такий дедлайн. Насправді працювати дуже складно, тому що система опирається і навіть система МВС. Тому в мене дедлайн, якщо я за три місяці результатів не покажу, принаймні з арештами, тоді я, мабуть, не буду обіймати цю посаду.