31 липня Конституційний суд України визнав президентський законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації влади таким, що відповідає Основному закону. До суду 16 липня його направили депутати, віддавши за це 288 голосів. Після висновків Конституційного суду законопроект знову направлять у Верховну Раду, де для його ухвалення необхідно буде не менш як 300 голосів. Як наполягало напередодні керівництво держави, ухвалити його депутати повинні до місцевих виборів 25 жовтня. Законопроект передбачає, що джерелом влади повинні стати місцеві громади, які самі будуть збирати податки і розподіляти бюджети. Обласні та районні адміністрації ліквідують, держава ж буде представлена на місцях інститутом префектів. Як говорив у своєму виступі перед голосуванням президент України Петро Порошенко, жодного особливого статусу для Донбасу зміни не передбачають. Наразі цей законопроект конституційних змін є оптимальним, хоча на шляху децентралізації в Україні є ще багато «каменів спотикання», зокрема укрупнення громад і комунікація з ними влади, чого зараз бракує. Про це заявила у ефірі Радіо Свобода експерт Центру політико-правових реформ Ярина Журба.
– Пані Журба, у своєму виступі у парламенті президент Петро Порошенко заявив, що запропоновані конституційні зміни не передбачають жодного особливого статусу для Донбасу. Ви теж вважаєте, що законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації не несе загрози цілісності України?
Про особливий статус не йдеться. Йдеться про особливості місцевого самоврядування окремих регіонів Донецької та Луганської областейЯрина Журба
– Насправді про особливий статус не йдеться. Йдеться про особливості місцевого самоврядування окремих регіонів Донецької та Луганської областей – це те, що є у нас станом на зараз. Тому що закон про особливості місцевого самоврядування в цих районах був ухвалений, але він не застосовується, тому що була умова проведення в грудні минулого виборів на цих територіях, які будуть визнані міжнародними організаціями. Вони не були проведені. Там були проведені «вибори», які звісно не були ніким визнані (ні Києвом, ні міжнародними організаціями), і відповідно він не застосовується. Тобто йдеться приблизно про такий же механізм, як тільки він буде закріплений у перехідних положеннях, що ось ці особливості визначаються окремим законом.
Звісно, якщо б не було війни, то не було б потреби в таких особливостях місцевого самоврядування на цих територіях. Тобто тут звісно є зв'язок з цією війною, яку ми ведемо і зі спробами її розв’язання. І ми бачимо, що до цього нас заохочують дуже відверто європейські партнери і США.
Те, чого хотіла Венеціанська комісія в своєму висновку – це справді було дуже небезпечне положення... Порівняно з тим варіантом, те, що закріплено в перехідних положеннях є оптимальним, що воно не повинно нести нам шкоду, навіть за грамотного використання може бути кориснимЯрина Журба
Але, наприклад, те, чого хотіла Венеціанська комісія в своєму висновку – це справді було дуже небезпечне положення, яке вони пропонували. Бо вони хотіли, щоб ми не в перехідних положеннях, а в тілі Конституції, тобто в тексті глави про Верховну Раду записали норму, якою б сказали, що не Конституцією регулюється статус адміністративно-територіальних одиниць, а законом, і не тільки якихось адміністративно-територіальних одиниць, а взагалі будь-яких територій. Оця норма могла б призвести до дезінтеграції. Тому що не йшлося про окремі якісь території, а взагалі про будь-які. Тобто будь-яка територія України в якийсь момент могла б ставити питання про якісь особливості свого статусу. Тобто, порівняно з тим варіантом, те, що закріплено в перехідних положеннях є оптимальним. На наш погляд, що воно не повинно нести нам шкоду, навіть за грамотного використання може бути корисним. Тому що ніхто не сказав, що ці особливості місцевого самоврядування мають бути якісь привілейовані для цих територій. Тобто вони можуть бути і обмеженішими, ніж для інших територій, що закономірно. Тому що, хочемо ми цього чи ні, але справді ці території є відмінними від всіх інших, які є зараз в Україні.
Там (на територіях Донецької і Луганської областей, які не контролює українська влада –ред.) справді треба буде встановлювати якийсь особливий правовий порядок, він може бути обмеженіший, порівняно з правами, які матимуть всі інші регіони. Тому що ми просто не зможемо там провести децентралізаціюЯрина Журба
Тобто навіть у випадку проведення децентралізації, там ми не зможемо цього зробити, тому там (на територіях Донецької і Луганської областей, які не контролює українська влада –ред.) справді треба буде встановлювати якийсь особливий правовий порядок, він може бути обмеженіший, порівняно з правами, які матимуть всі інші регіони. Тому що ми просто не зможемо там провести децентралізацію. Тому в принципі такий варіант видається оптимальним.
– Досвід якої європейської країни є успішним щодо здійснення децентралізації? Можливо, польський досвід реформи місцевого самоврядування (маю на увазі перший посткомуністичний уряд Польщі Тадеуша Мазовецького. У 90-ті роки минулого століття всю державну власність передали там громадам – школи, каналізації, водопостачання тощо)…Україні польський досвід корисний?
В Польщі на момент початку децентралізації було 2,5 тисячі адміністративно-територіальних одиниць, найменшого рівня мається на увазі. А в нас їх є зараз понад 12 тисяч і їх потрібно укрупнюватиЯрина Журба
– Польський досвід – справді дуже корисний. Його потрібно вивчати, бо це – країна, яка має схожі історичні передумови. Хоча жоден досвід не можна просто автоматично перенести на нас. Тому що, для прикладу, Польща, коли проводила децентралізацію, в них адміністративно-територіальні одиниці були вже достатньо великими, щоб можна було провести децентралізацію, хоча потім вони їх ще укрупнили. Наприклад, в Польщі на момент початку децентралізації було 2,5 тисячі адміністративно-територіальних одиниць, найменшого рівня мається на увазі. А в нас їх є зараз понад 12 тисяч і їх потрібно укрупнювати. Тому наша децентралізація є складнішою в тому плані, що нам треба дуже ще багато ще роботи зробити для укрупнення базового рівня місцевого самоврядування. У нас зараз цей процес об’єднання громад, який, так скажімо, зустрічає опір – він є незрозумілим для людей, він буде складнішим, ніж в Польщі. І досвід Швеції, Данії... Наприклад, в Польщі, яка була відмінність? То вони в принципі це зробили так: вчора люди жили в одних адміністративно-територіальних одиницях, а сьогодні вони прокинулися – і виявляється, що все інакше. Їм, звичайно, про це було повідомлено, але мається на увазі, що національна влада вирішувала, якими будуть розміри цих одиниць потім уже укрупнених тощо.
– Крім об’єднання громад, які ще «камені спотикання» Ви бачите на шляху реформи з децентралізації?
Найбільший зараз «камінь спотикання» – це те, що влада не комунікує з децентралізації. Це – реформа, яка потребує активного включення людейЯрина Журба
– Найбільший зараз «камінь спотикання» – це те, що влада не комунікує з децентралізації. Це – реформа, яка потребує активного включення людей. Тобто не те, щоб вони якось пасивно схвалювали чи не чинили опору, тут треба, коли формуються нові громади, щоб місцева еліта розуміла, що їй потрібно брати участь в тому, розуміла, які нові повноваження з’являються, які нові фінанси тощо. Якщо люди не підтримають активними діями, то ефективність цієї реформи буде значно нижча, ніж може бути.
