16 липня сепаратисти вкотре заявили, що проект змін до Конституції України, запропонований президентом Петром Порошенком, не відповідає Мінським домовленостям. Депутати Верховної Ради проголосували за проект змін до Конституції в частині децентралізації, віддавши 288 голосів з 226 необхідних за включення його до порядку денного та направлення до Конституційного суду. У чому суть цих змін? І чому ними не задоволені представники проросійських сепаратистів? Прокоментувати ситуацію Радіо Свобода попросило провідного експерта політико-правових програм Центру імені Разумкова Віктора Замятіна.
Немає прямого посилання на те, що ці тимчасово окуповані території Донецької і Луганської областей, скажімо так, матимуть повну свободу від дії українського законодавства і взагалі здорового глузду
– Я б не став цих людей називати сепаратистами. Це, швидше, представники незаконних збройних та інших утворень чи формувань, тобто бойовики та їхні ватажки. Вони ж тепер уже не виступають за відокремлення від України. Вони виступають за те, щоб бути таким своєрідним анклавом у складі України, але у цьому анклаві не повинні діяти закони і Конституція України, права людини і так далі.
А як пояснити їхнє незадоволення? Мабуть, дуже просто. По-перше, у тому проекті змін до Конституції, який зараз, після голосування, відправляється до Конституційного суду України, немає прямого посилання на те, що ці тимчасово окуповані території Донецької і Луганської областей, скажімо так, матимуть повну свободу від дії українського законодавства і взагалі здорового глузду.
– Іншими словами, що це для згаданих територій взагалі тоді буде?
– Я думаю, що нічого не буде, оскільки ці ватажки незаконних збройних формувань не є самостійними у цьому процесі. Вони цілком і повністю залежать від волі керівників Російської Федерації. Отже, їхня позиція буде змінюватися відповідно до того, як буде змінюватися риторика представників Москви. А що вони скажуть завтра, ми не знаємо.
– Ну вони вже сьогодні сказали – ось представник угруповання «ДНР» Денис Пушилін каже, що Київ, всупереч Мінським угодам, не погодив конституційну реформу з главами угруповань «ДНР» та «ЛНР» і не забезпечив «законодавче затвердження особливого статусу Донбасу».
– Вони сьогодні сказали. Просто ми пригадуємо, як минулого року вони заявляли, що вони воюють за право вийти зі складу України і увійти до складу Російської Федерації. Потім вони заявляли про те, що вони воюють проти мафії за автономію. Тепер вони заявляють про те, що вони воюють за особливий статус. Розумієте, що їм кладуть, те вони й вимовляють. Нічого більше.
– Ці зміни до Конституції в частині децентралізації стосуються, звичайно ж, не лише цих тимчасово окупованих територій Донбасу. Ось, наприклад, у жовтні будуть місцеві вибори в Україні, і чи от ті представники місцевих еліт, яких оберуть, не стануть гальмом для конституційної реформи, адже їх позбавлять влади?
Префект – це все ж таки інститут органів виконавчої влади, який, однак, призначається з великою часткою впливу президента
– І ці зміни, і заяви президента і представників фракції «Блоку Петра Порошенка» у Верховній Раді – вони свідчать про те, що планується певний перехідний період. Тобто на той час, поки діятиме цей перехідний період, голови адміністрацій виконуватимуть свої функції. Після цього адміністрація вже не існуватиме. Існуватиме новий для України інститут, інститут префектів. Власне, префект – це все ж таки інститут органів виконавчої влади, який, однак, призначається з великою часткою впливу президента.
Чи загальмують нинішні представники державних адміністрацій конституційний процес, чи ні? Очевидно, хтось із них намагатиметься. Хтось із них сприйме це, як даність. Хтось намагатиметься увійти в склад тих органів, які діятимуть уже згідно зі змінами, внесеними до Конституції, якщо вони будуть схвалені і внесені.
– Ви особисто як вважаєте, цей законопроект заслуговує на увагу? Він є успішним, чи це лише якийсь тимчасовий вихід?
До певної міри запропоновані президентом зміни до Конституції відповідають цьому запиту. Але до певної міри
– Чи заслуговує він на увагу? Він, звичайно, заслуговує. Оскільки, так чи інакше, ця ситуація створює черговий, новий етап у розвитку держави. Чи матиме він негативне чи позитивне забарвлення – це, я думаю, ми побачимо вже після того, як з’ясується, чи будуть ці зміни остаточно ухвалені, як вони будуть діяти і так далі.
Як я особисто це сприйняв, чи це успішний процес, чи ні? Я думаю, що у будь-якому разі, звичайно! Вся система органів місцевої влади і місцевого самоврядування потребує негайної реформи, негайного переосмислення і, у першу чергу, перегляду функцій і відповідальності. До певної міри запропоновані президентом зміни до Конституції відповідають цьому запиту. Але до певної міри.
Все ж таки, той проект закону є далеко не перфектним і – у певній частині – небезпечним
Все ж таки, той проект закону, який сьогодні голосувався у Верховній Раді і спрямовується до Конституційного суду, є далеко не перфектним і – у певній частині – небезпечним. Оскільки в Україні є багато регіонів, кожний з яких може спитати і має повне право спитати: а чому, скажімо, Чернігівська, чи Волинська, чи Херсонська області гірші у своєму статусі за тимчасово окуповані території Донецької і Луганської областей? Справді, чому?
– А так виходить?
– Залишається можливість саме такого трактування. І, знову ж таки, ми не забуваємо, що керівники Російської Федерації, а в унісон з ними й ватажки незаконних збройних формувань на цих тимчасово окупованих територіях, вимагають повністю особливого статусу, закріпленого Конституцією.
– Але президент наголошує, що особливого статусу для Донбасу ці зміни не передбачають.
Це до певної міри лукавство. Оскільки там, все ж таки, говориться про особливий порядок здійснення місцевого самоврядування
– Це до певної міри лукавство. Оскільки там, все ж таки, говориться про особливий порядок здійснення місцевого самоврядування. Це не особливий статус, це є особливий порядок, який виділяє ці регіони з-поміж усіх інших регіонів України. Ми повинні розуміти, що цей законопроект є компромісним і є вимушеним.
І в даному разі, на превеликий жаль, Україна є все ще надзвичайно слабкою державою, що не дає їй можливості бути повноправним суб’єктом міжнародних відносин. Отже, виходить, що наша з Вами справа спільна – надати можливість країні створити таку державу, яка більше не дасть можливості будь-кому здійснювати на неї тиск.
