Бурштинова лихоманка

Нелегальний видобуток бурштину в лісах Житомирщини та Рівненщини перетворилвся на злагоджений бізнес із мільярдними оборотами, який покриває місцева влада і правоохоронці.

(Стаття підготовлена в рамках спільного проекту журналу «Новое Время» і телепрограми журналістських розслідувань «Схеми». Корупція в деталях (Радіо Свобода/ UA: Перший)

Замість дерев – гектари глинистого болота. Тут раніше був заповідний ліс, а тепер – млява пустка, подекуди – сюрреалістичний натюрморт із горілих пнів. Такий вигляд має бурштинова лихоманка, на яку хворіють як мінімум дві українські області, багаті покладами сонячних мінералів, – Житомирська та Рівненська.

Бурштин – це скам’яніла смола хвойних дерев. Вона цінується в ювелірній промисловості за природне розмаїття кольорів і відтінків. В Україні є величезні поклади цього каменю, але розробляють їх переважно нелегали. І роблять це найбільш варварськими методами.

За оцінками експертів, всього в країні щорічно добувають 150 тонн бурштину, що становить близько 0,5 мільярда американських доларів. При цьому на офіційну частину припадає лише 3-4 тонни каменю. Маржа йде місцевим жителям-добувачам, кримінальним картелям, що контролюють їхню діяльність, а також правоохоронним органам, які покривають беззаконня.

Дістати швидко

Постапокаліптичні картини в місцинах видобутку бурштину – це наслідок діяльності тисяч місцевих жителів. Заради від 400 до 5800 доларів. Стільки коштує кілограм бурштину в залежності від фракції прямо тут же, у скупників, – вони вдаються до простого, але убивчого для лісу методу видобутку каменю.

Спершу над покладами знищують дерева – вирубують або спалюють разом з усією живністю. Потім екскаватором викопують великий канал, по якому з найближчого водоймища запускають воду. Навколо каналу копають невеликі ями, куди помпами качають воду.

Її потік під тиском розмиває пісок, і легкий бурштин виносить на поверхню. Старателі ловлять його звичайними сачками.

А за правилами добувати бурштин потрібно «всуху». Спочатку бульдозер повинен акуратно зняти верхній родючий шар землі – він складується окремо. Для промивання ґрунту, де залягає порода, використовується спеціальне обладнання. Скам’яніла смола трапляється упереміш із камінчиками і дрібним сміттям і вимагає ручного сортування.

Після правильної обробки ґрунту кар’єр засипають, родючий шар підґрунтя відновлюють і садять молоді дерева.

Звичайно, такий видобуток – більш трудомісткий, але найменш шкідливий і найпродуктивніший спосіб збору бурштину. Так можна добути до 100% скам’янілої смоли, на відміну від «мокрого», варварського методу, при якому, за оцінками екологів, втрачається до третини.

Правильну технологію видобутку використовують на підприємстві, яке працює офіційно і належить державі. Називається воно «Бурштин України». Розташоване в селі Клесів Сарнинський району Рівненської області. Видобуває 2 тонни бурштину в рік.

Діяльність цього підприємства викликає безліч запитань.

Офіційно бідні

На початку липня, у самий розпал робочого дня, державний кар’єр, що належить компанії «Бурштин України», порожнів. Із працівників поряд знаходилася тільки охорона. При цьому на землях підприємства були очевидні сліди перебування нелегальних старателів: верхній шар ґрунту розмитий помпами, які залишають глибокі лунки, характерні для подібного роду видобутку.

Знайти інформацію про офіційні показники ДП «Бурштин України» досить складно. Але навіть на вигляд та по розташуванню кар’єра стає зрозуміло, що реальні обсяги видобутку повинні бути вищими від задекларованих.

На геологічних картах місцевості можна побачити, що зміст бурштину в ґрунті тут сягає від 18 до 70 грамів на кубометр. Якщо порахувати обсяги ґрунту, що переробляються держпідприємством, виявляється, що добича повинна досягати не менше ніж 10 тонн на рік – тобто в 5 разів більше офіційного показника. Куди зникає різниця – наразі загадка. Але результат такої діяльності для підприємства плачевний – воно знаходиться в стані банкрутства.

Служба безпеки України не надто вірить, що в регіоні, де в кожному сільському дворі викопують бурштин, державна монополія може так просто виявитися банкрутом.

У квітні СБУ відкрила кримінальну справу за підозрою в штучному доведенні до банкрутства. Керівник головного слідчого управління СБУ Василь Вовк розповідав на брифінгу 9 квітня, що на підприємстві впроваджувалися «псевдоюридичні схеми» нібито доведення до банкрутства. «Ми дуже жорстко відреагували на це, порушили провадження і проводимо активні слідчі дії», – заявив Вовк.

У Клесові, в офісі ДП «Бурштин», керівників цього підприємства не знайти. Але є тут знахідки цікавіші. Прямо навпроти будівлі держпідприємства, через дорогу, ведеться нелегальний видобуток бурштину, який видно з вікон офісу. Бурштин залягає просто під ногами, тому копають його буквально на вулицях поселення.

Співробітник компанії, який в робочий день вирішив-таки приїхати в офіс, категорично проти розмов із журналістами. На питання, чи скаржилися в міліцію на нелегалів, що діють на території держпідприємства, він сказав буквально наступне: «Ми у відпустці були, коли вони копали».

Зустріли з помпою

У тій же Рівненській області працює приватний кар’єр «Сонячне ремесло» – єдиний приватний ліцензований видобувач бурштину. І в нього, як і у ДП «Бурштин», справи теж не дуже. Майже шість років знадобилося, щоб легалізувати підприємство.

«Ми – єдине підприємство, яке законним чином видобуває бурштин в Україні, це все – реєстрація та отримання ліцензій – тягнеться з 2007 року. І фактично ми почали працювати тільки з 2013 року, офіційно, з усіма дозволами», – говорить Олександр Каліцький, директор цієї приватної компанії.

Більшість видобувачів взагалі не думають про дозволи. Микола Ляхович, місцевий активіст, розповідає, що існує корупційна система, пов’язана з силовиками в районних центрах.

«Сюди входить місцеве представництво СБУ, прокуратура, міліція, суди і 52-й відділ, який знаходиться в Києві і відповідає за охорону бурштину. Є напрацьована база тих, хто порушував це законодавство. Тобто когось десь зловили, він відкупився і стає постійним клієнтом цього силового органу», – розповідає Ляхович. Активіст пояснює, що як тільки подібний клієнт збирається йти копати бурштин, він зв’язується зі своїм прикриттям із числа силовиків – «кришою», і повідомляє, в якій частині лісу буде мити бурштин і скільки при цьому задіє помп. Щоб правоохоронці закрили очі на подібну діяльність, з кожної помпи добувачі-нелегали платять по 500 доларів.

Участь силовиків у нелегальному видобутку – секрет на весь світ. Навіть президент Петро Порошенко робив зауваження за це силовикам під час виїзного засідання у Львові 2 липня.

«Жодна ділянка, жодна артіль не працює без міліцейського, прокурорського «кришування» і «кришування» СБУ і на рівні райдержадміністрації. Така у нас прекрасна взаємодія. Лідером там є міліція, – заявив президент. – І надалі миритися з цим я не збираюся. Під’їду без кортежу в одну з трьох областей – в Рівне, Житомир або на Волинь – і вам покажу, хто там кришує і яким чином». І дав два тижні силовикам на те, щоб вирішити проблему.

Щоправда шанси, що проблему поборють – мізерні. «Ситуація дуже запущена. І міліція, яка реагує на порушення закону, навряд чи може сама впоратися без системної зміни законодавства в цій сфері», – говорить Артем Шевченко, глава департаменту комунікацій МВС.

Після гнівної промови президента, кажуть активісти з Рівного, старателі залягли на дно: перечекати тиждень-другий. А там – можна і знову діставати помпи.

Справа для кожного

Охорона «Сонячного ремесла» розповідає, що на територію підприємства досить часто здійснюють набіги нелегали з мотопомпами. Доводиться вести переговори. «Силами тієї міліції, яка тут є, це неможливо вирішити. Або на законодавчому рівні, або вже якось Нацгвардією. Тому що ви самі бачили – тут тисячі людей», – каже один із охоронців.

Дійсно – тисячі. Місцеві масово намагаються копати бурштин і на городах, і в місцях промислової нелегального видобутку. В Олевському районі Житомирської області, наприклад, існує домовленість між картелями, видобувачами бурштину промисловим способом, і місцевими жителями. Точніше, навіть не договір, а свого роду спосіб відкупу за користування надрами.

Промислові видобувачі, що працюють позмінно роблять годинні перерви у своїй роботі. У цей час запускають місцевих жителів, які й собі ловлять бурштин сачками. Здають його тим же картелям або іншим перекупникам.

Пробратися до масштабного видобутку бурштину не так просто. По всьому району блокпости, що відділяють кордони різних угруповань, що займаються варварської здобиччю. Щоб проїхати такий блокпост, потрібен паспорт із місцевою пропискою.

«Ця територія далека від цивілізації, від Олевська. Сюди мало хто приїжджав. І сюди в’їхали різні групи. До речі, якщо раніше говорили, що тут криміналітет із усієї України, зараз на нараді сказали, що тут криміналітет з усіх країн СНД», – говорить Олександр Ніколайчук, житомирський активіст і борець з бурштинової лихоманкою.

У Клесові дрібні старателі кажуть, що й раді б працювати легально, але держава таку можливість не дає. Активіст громадської організації «Полісся» Олександр Васильєв розповідає, що у нього є все необхідне обладнання для копки бурштину. Але він, як і інші місцеві, хотів би отримати офіційний статус від держави, щоб не відкуповуватися від нелегалів.

«У мене є помпи, кілька помп. Я ж теж здобував той бурштин, просто ми прагнули до якогось порядку», – говорить Васильєв.

Але порядок настане не скоро. Після резонансних журналістських розслідувань нелегального видобутку бурштину, у Верховній Раді з’явилося два законопроекти, які пропонують варіанти рішень. Поки до їх розгляду не дійшло. Вони не пройшли навіть слухання профільного комітету з екології та навряд чи пройдуть до літніх канікул.

А поки проекти чекають своєї години, в заповідних лісах продовжать копати.

За підтримки Радіо Свобода і UA:Перший (програма «Схеми» виходить на телеканалі щочетверга о 21:50)