Сергій Іванов і Карл Волох
Понад місяць пройшло з дня масштабної пожежі на нафтобазі компанії «БРСМ-Нафта» у Васильківському районі Київської області, яка забрала життя п’ятьох людей.
Пожежа розпочалася ввечері в понеділок, 8 червня. Її ліквідація тривала п’ять діб. Внаслідок катастрофи 5 рятівників загинуло, 20 постраждало. Збиток від пожежі, за даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, склав 39 мільйонів гривень. Крім того, Державна фіскальна служба інкримінує компанії ухилення від сплати податків у розмірі 230 мільйонів гривень, ведеться слідство.
Разом з тим, кримінальне провадження фіскалами було відкрито лише 10 червня, тобто тільки через два дні після початку пожежі. Заступник голови Державної фіскальної служби Сергій Білан повідомив, що перевірка групи компаній «БРСМ-Нафта» була розпочата ще в березні поточного року, проте ознаки кримінального правопорушення в діях посадових осіб цієї компанії були виявлені лишень через три місяці.
«Ви розумієте, фіскальна служба не може відкрити провадження за один день, – заявив Білан, – будь-які наші процесуальні дії базуються на цілій низці документів і на аналітичній роботі».
За один день не вийшло – вийшло за два, коли резонанс від масштабів катастрофи досяг вищої точки своєї амплітуди. До цього, всі три місяці, протягом яких проводилася перевірка, співробітникам ДФС і в голову не приходило якимось чином зупинити діяльність підприємства, що заборгувало державі настільки грандіозну суму, або хоча б вникнути в специфіку їх аномально прибуткової діяльності, яка приносила 8 (вісім) гривень з кожного проданого літра палива.
Для порівняння наведу вам цифру, яка відображатиме середньостатистичну суму прибутку, що вилучається трейдером в результаті продажу одного літра палива. За словами експерта Леоніда Косянчука, президента Асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України», це 60 (шістдесят) копійок. Як кажуть, відчуйте різницю.
У випадку з «БРСМ-Нафтою» усі без винятку державні органи, що мають безпосередній стосунок до контролю за дотриманням нафтотрейдерами норм українського законодавства, а також правоохоронні органи, просто провалили роботу повністю. І насамперед – у прокуратурі, верхній ланці в харчовому ланцюгу українських силовиків, яка попри те, що схема виготовлення так званої «бодяги» підприємствами, які, як і «БРСМ-Нафта», мали стосунок до минулої влади, вже давно перебувало у фокусі суспільної уваги та була викрита численними публікаціями у центральних ЗМІ.
Історія стосунків держави з «БРСМ-Нафта»
Історія взаємовідносин «БРСМ-Нафти» з державою цілком могла б увійти в розділ «Корупція» підручників кримінології. Існує ціла низка непрямих доказів, що бенефіціарним власником даної компанії є Едуард Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості за Віктора Януковича, який запам’ятався українцям звичкою зберігати заощадження в золотих злитках і з 24 березня 2014 року перебуває в розшуку за скоєння розкрадань в особливо великих розмірах та відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом. Після його втечі з України, попри формальні юридичні зміни, не було достатньо доказів, що кінцевий власник змінився.
Зрозуміло, при Януковичі на нафтовий бізнес Ставицького, який полягав в банальному змішуванні нафтопродуктів і паливних присадок, ніхто не зазіхав, однак після втечі екс-президента до Росії, а самого Ставицького – в Ізраїль, міліцією було відкрито кілька кримінальних проваджень, які згодом були припинені Генеральної прокуратурою.
Так, за даними джерела автора в МВС, в липні 2014 року стосовно ТОВ «БРСМ-Нафта» було відкрито кримінальне провадження за статтею 227 (випуск або реалізація недоброякісної продукції) і частини 3 статті 204 (незаконне виготовлення товарів із недоброякісної сировини або матеріалів, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей). Слідчо-оперативною групою було заплановано проведення 12 обшуків – в головному офісі компанії, на семи АЗС і чотирьох нафтобазах. Однак у жовтні 2014 року це кримінальне провадження було витребувано Генпрокуратурою, якою на той час керував Віталій Ярема, та припинено.
Перед вами відповідь Генерального прокурора Віктора Шокіна народному депутату Антону Геращенко від 14 травня 2015 року, яке підтверджує, що кримінальні провадження були припинені прокуратурою.
Після припинення кримінального провадження на заправках мережі «БРСМ» почали відбуватися загадкові події:
– 28 грудня 2014 року – вибух огородження АЗС «БРСМ-Нафта» по проспекту Генерала Ватутіна, Київ;
– 10 січня 2015 року – вибух на АЗС, що знаходиться на 28-у кілометрі автомагістралі Київ-Чернігів;
– 16 січня 2015 року – виявлено і знешкоджено вибуховий пристрій на АЗС по вулиці Чкалова, Бровари;
– 18 лютого 2015 року – виявлено і знешкоджено вибуховий пристрій на АЗС по вулиці Київський Шлях, Бориспіль;
– 16 березня 2015 року – вибух на АЗС на вулиці Академіка Заболотного, Київ.
Інтенсивність всіх цих надзвичайних ситуацій, не кажучи вже про дані, здобуті в перебігу розслідування, припиненого прокуратурою кримінального провадження, цілком дозволяла зробити висновок про те, що цей бізнес має кримінальну підоснову, є потенційним джерелом загрози для життя і здоров’я громадян, та що правоохоронні органи зобов’язані негайно розібратися в причинах того, що відбувається.
20 травня 2015 Головним слідчим управлінням МВС знову було відкрито кримінальне провадження – №120150000000000319 стосовно посадових осіб групи компаній «БРСМ» (ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «БРСМ», ТОВ «Укртрансоіл-2009», ТОВ «Росукренергохолдінг», ТОВ «Біотехнології-2000», ТОВ «Елемент-Оіл», ТОВ «Бел-Оіл», ТОВ «Нафтозбут», ТОВ «АЗС-Оіл», ТОВ «Нафто-Синтез», ТОВ «Укрнафтотрейдінг», які, як свідчить фабула постанови, «в період 2014-2015 рр., зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою, незаконно заволоділи коштами в розмірі 1,2 мільярда гривень шляхом незаконного придбання, виготовлення та збуту нафтопродуктів». Сама компанія підтверджувала цей факт на своїй сторінці у Фейсбуці.
Підставою до відкриття кримінального провадження стало звернення народних депутатів Винника та Левуса.
Генеральна прокуратура проти
8 червня, в день, коли загорілося нафтосховище в селі Крячки Васильківського району, на адресу заступника міністра внутрішніх справ Паскала надійшов наступний лист за підписом першого заступника генерального прокурора України Гузиря:
Якщо спробувати очистити цей лист від стандартної номенклатурно-юридичної казуїстики радянського зразку і порахувати кількість термінів «безпідставно», «незаконно», а також їх синонімів, то можна зробити висновок, що Гузир здійснює тиск на орган слідства, який ще й не встиг почати розслідування «мільярдного» кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, нагадую, за зверненням народних депутатів України, а не за особистим бажанням слідчого. При цьому Гузир не бере на себе відповідальність і не припиняє провадження, а всіляко намагається примусити до цього потенційно корупційного рішення слідчий орган.
Матеріали виробництва повертаються до МВС, після чого починається найцікавіше.
Джерело з МВС України передало автору документи, котрі свідчать про те, що Генеральна прокуратура України збирає дані про співробітників МВС, які займалися розслідуванням нафтових махінацій компаній Ставицького, вимагаючи, крім імен та контактних телефонів, навіть копії наказів про призначення, відрядження, відпустки, лікарняні і навіть дані про місця їх попереднього працевлаштування.
Запит підписаний начальником управління з розслідування злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів, Головного слідчого управління (ГСУ) Генпрокуратури В. Хребтаком.
Виникає питання, навіщо Генпрокуратурі всі ці дані? Відповідь може бути на поверхні.
Українська прокуратура, яка ще за часів донецької прокурорської експансії, тобто приблизно з 2007 року, перетворилася на безперебійний механізм «кришування» незаконних схем, вибивання грошей з легального бізнесу, а також переслідування всіх тих, хто заважає їм цим займатися, змінюватись не збирається.
У цьому ми переконалися на прикладі постреволюційних прокурорів Олега Махніцького, Віталія Яреми і, на жаль, безчинства нинішнього виконуючого обов’язки генпрокурора Володимира Гузиря, який, до всього іншого, не так давно прославився спробою відкрити кримінальне провадження стосовно заступника генпрокурора Сакварелідзе, – зайве тому підтвердження.
І якщо генпрокурор Шокін у найближчий час не розбереться з людьми, подібними Гузирю і його команді ентузіастів, вони просто потягнуть його за собою на дно. Якщо вже не потягнули.
Сергій Іванов – блогер
Карл Волох – громадський активіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
