Київ – Майже кожна третя родина в Україні опинилася на межі бідності. Така ситуація зумовлена не лише воєнними діями та економічною кризою, а й несправедливим розподілом економічних благ у попередній період. Про це Радіо Свобода розповіла директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України академік Елла Лібанова. За її словами, бідність небезпечна не стільки зростанням протестних настроїв, скільки тим, що бідна людина готова продати свій голос на виборах.
– Наскільки коректним є твердження, що кожна третя родина в Україні опинилася на межі бідності?
Якби навіть не було війни на Донбасі і в Криму, то все одно бідність би зрослаЕлла Лібанова
– Це правда. За одним критерієм – 33%, за іншим – 27 %. Критерії різні – тому й цифри різні.
До 2008 року ситуація стабільно покращувалася. Потім криза – було певне погіршення… Але до 2012 року ситуація більш-менш покращувалася. Проте в 2013-му ми отримали погану ситуацію з бідністю. Тобто, якби навіть не було війни на Донбасі і в Криму, то все одно бідність би зросла.
– А які ще чинники, крім війни, тут відіграли роль?
Коли зростає нерівність, то неминуче погіршуються показники бідностіЕлла Лібанова
– Невиважена економічна стратегія 2010-2012 років. Економічне зростання в той час відбувалося без урахування необхідності справедливого розподілу результатів зростання. І це було головним чинником того, що зростала нерівність. А коли зростає нерівність, то неминуче погіршуються показники бідності.
– Що можна зробити, щоби до певної міри чи кардинально вирішити цю проблему?
Я б залишила всі пільги, які адресуються бідним родинам.Елла Лібанова
– Насамперед, залагодити ситуацію із соціальними пільгами. Сьогодні всі соціальні програми, за винятком допомоги сім’ям із дітьми, практично не впливають на бідність. Грошей мало у державі, тому їх треба використовувати дуже чітко, адресуючи на допомогу тим, хто цієї допомоги найбільше потребує.
Я б залишила всі пільги, які адресуються бідним родинам. Вони можуть платити не всю вартість комунальних послуг – це є субсидія. Вони можуть отримувати певні преференції по соціальному житлу. Це не має бути сучасна стометрова двокімнатна квартира. Але це може бути «хрущовка», яку родина отримає, якщо в неї немає житла. Це може бути пільга на ліки. Це можуть бути безкоштовні підручники і сніданки в школі для дитини із бідної сім’ї; путівка у дитячий табір – безкоштовно або за невеличку суму. Це може бути пільга по утриманню дитини в дитячому садку… Ну, і так далі.
Одночасно маємо розбиратися: чи вони не можуть, чи вони не хочуть працювати?Елла Лібанова
Інше питання, що ми одночасно маємо розбиратися: чи вони не можуть, чи вони не хочуть працювати?
– Наскільки зростання бідності впливає на зростання протестних настроїв?
Бідність – це не тільки і не стільки протестні настрої. Бо далеко не всі бідні ідуть протестувати – має бути каталізатор політичний, має бути багато чинниківЕлла Лібанова
– Ви знаєте, не так сильно, як видавалося б. Але зростання бідності впливає більше на те, що люди за дві копійки чи за кілограм гречки готові проголосувати за те, що їм скажуть! От у чому проблема – вони не є вільними в своєму виборі, вони є невідповідальними за свій вибір! Бідність – це не тільки і не стільки протестні настрої. Бо далеко не всі бідні ідуть протестувати – має бути каталізатор політичний, має бути багато чинників.
