Із України депортували чергового журналіста російських державних та інших прокремлівських засобів інформації. Кореспондент «Першого» телеканалу мала наміри «деструктивного впливу» на український медіа-простір, заявили у спецслужбі. Це вже далеко не перший такий випадок у перебігу інформаційної війни Росії проти України, що точиться останнім часом. У Москві ж усі звинувачення Києва заперечують.
Служба безпеки України депортувала до Росії журналістку телевізійного «Першого каналу» Олександру Черепніну за «антиукраїнську деструктивну діяльність». Як заявили в середу у прес-центрі СБУ, журналістка «знімала постановочні антиукраїнські сюжети і навіть залучала до них школярів».
У четвер спецслужба конкретизувала звинувачення й заявила, що, затримавши і примусово повернувши журналістку до Москви, «заблокувала проведення інформаційно-пропагандистської кампанії спецслужб Росії».
За заявою спецслужби, причиною став підготований Черепніною телесюжет, що вийшов іще 24 червня. У ньому, як заявляють в СБУ, зображені «малолітні діти, які через нібито «деструктивне виховання активно закликають до міжнаціональної ворожнечі та знищення громадян Росії»; школярі, в яких на «державному рівні активно виховують почуття ненависті до громадян Росії»; військовослужбовці Збройних сил України, яких названо «бойовиками, що беруть участь в ідеологічній обробці дітей із метою популяризації ненависті до Росії та розпалювання міжнаціонального конфлікту».
Через це журналістці заборонений в’їзд до України протягом трьох років, заявили в СБУ.
Щоправда, в самому тому сюжеті російського телеканалу наведених в СБУ слів дослівно немає, та намагання намалювати «антиросійський націоналізм» українців і української влади є.
У Росії звинувачення у веденні антиукраїнської пропаганди звично заперечили, як це було і в попередніх таких випадках. А Слідчий комітет цієї країни, зі свого боку, порушив справу через депортацію журналістки, заявивши, що в Україні відбувається «бандерівська стерилізація журналістики» в той час, як видворена, мовляв, «писала і говорила правду про події, що відбуваються в сучасній Україні, що так не подобається її нинішній владі».
Від початку інформаційної й воєнної агресії Росії та підтримуваних нею проросійських сил проти України це вже далеко не перший випадок, коли Україна змушена видворяти зі своєї території працівників російських державних та інших прокремлівських засобів інформації чи йти на інші кроки, щоб обмежити їхню деструктивну діяльність.
Зокрема, 12 лютого Верховна Рада ухвалила тимчасово зупинити акредитацію в державних органах України журналістів і працівників деяких російських засобів інформації на час проведення антитерористичної організації; скласти їхній перелік доручили Службі безпеки України, і 21 лютого в СБУ відзвітували, що внесли в цей перелік працівників понад ста російських засобів інформації – телеканалів, інформагентств, газет, інтернет-ресурсів тощо.
Це рішення не означає для цих засобів інформації взагалі заборони працювати в Україні. І не раз їхніх кореспондентів висилали окремими рішеннями.
Ось найвідоміші приклади.
25 лютого 2015 року СБУ затримала в Києві і ухвалила депортувати з України двох журналістів російських телеканалів, названих як «НТВ» і «ОРТ» (у другому випадку, ймовірно, йдеться про «Перший канал», який мав назву «ОРТ» до 2002 року), з забороною в’їжджати до України протягом п’яти років. Їхніх імен у Києві не називали, як і причин депортації. В «НТВ» говорили, що був затриманий кореспондент каналу Андрій Григор’єв у той час, коли він знімав ходу «Правого сектору».
30 січня 2015 року СБУ затримала й заявила про намір видворити з України з п’ятирічною забороною на в’їзд двох журналісток російського телеканалу LifeNews, Єлизавету Храмцову і Наталію Калишеву. Як заявили у спецслужбі, їхня діяльність «не має нічого спільного з журналістською діяльністю і розцінена як така, що шкодить безпеці і національним інтересам України».
27 листопада 2014 року в СБУ повідомили: «За час агресії Росії проти України СБУ заборонила в’їзд в Україну 83 (!) російським журналістам, які представляють, зокрема, такі російські ЗМІ, як: «Звезда», ВДТРК, «LifeNews» та багато інших (10 – примусово повернуто, 73 не допущено на нашу територію)». Як виглядає з цієї заяви тодішнього радника голови СБУ Маркіяна Лубківського, йшлося про підсумкові дані про депортації й недопущення на той час. Як запевнив Лубківський, «усі рішення про заборону в’їзду приймались на підставі наявності достатньої інформації про вчинення конкретним представником російських мас-медіа відповідних діянь, що суперечили інтересам забезпечення національної безпеки України».
28 серпня 2014 року в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення оприлюднили список із 49 журналістів і керівників російських телеканалів, яким Нацрада пропонувала заборонити в’їзд до України. Цей список передали в СБУ, і, як казав тоді голова Нацради Юрій Артеменко, на той час 20 особам зі списку вже було заборонено в’їжджати до України. Пізніше, 11 вересня, він заявляв, що заборона запроваджена вже щодо 35 осіб із того списку.
14 серпня 2014 року в Нацраді повідомляли про першу версію такого списку, в якому тоді було 38 працівників російських засобів інформації.
1 серпня 2014 року в селі Ракошині на Закарпатті затримали журналістку відеоагентства Ruptly, що є підрозділом російського телеканалу RT, Аліну Епрімян. СБУ ухвалила депортувати її того ж дня, заявивши, що вона «задавала місцевим мешканцям провокаційні запитання, намагалася підбурити їх на масштабне заворушення і вияв невдоволення частковою мобілізацією та необхідністю участі чоловіків в антитерористичній операції».
25 липня 2014 року СБУ видворила з України британця Ґрема Філліпса, позаштатного працівника телеканалу RT, з забороною в’їзду на три роки. Його затримали біля донецького аеропорту. Перед тим його вже затримували в зоні бойових дій у травні – тоді біля Маріуполя, – але того разу відпустили. Після депортації Філліпс іще багато разів демонстративно приїжджав на окуповані території Донбасу.
6 червня 2014 року біля Слов’янська, де тоді відбувалися бої за визволення міста, затримали журналістів російського телеканалу «Звезда», пов’язаного з Міністерством оборони, Андрія Сушенкова і Антона Малишева. Їх підозрювали в тому, що вони здійснювали спостереження і збирали інформацію про службу на одному з блок-постів Національної гвардії. У них також виявили документи про «акредитацію» від імені угруповання «Донецька народна республіка», яке в Україні визнане терористичним. При цьому офіційно обидва їхали до України з метою висвітлення інавгурації Петра Порошенка на посаду президента. Врешті обох передали російській стороні на кордоні; про їхню формальну депортацію не повідомляли.
30 травня 2014 року у в’їзді до України відмовили журналістові газети «Комсомольська правда» Олександрові Коцу. Йому також заборонили в’їзд на п’ять років. Того ж дня стало відомо, що в’їзд до України заборонений і його колезі Дмитрові Стешину. Обидва, зокрема, раніше, під час окупації міста Слов’янська, активно співпрацювали з сепаратистами, а також брали участь у допитах українських полонених, повідомили в СБУ. Після оголошення цих рішень обидва, як і Ґрем Філліпс, так само кілька разів демонстративно в’їжджали до України, до окупованих частин Донбасу.
25 травня 2014 року в СБУ повідомили про видворення з України журналістів російського російського новинного порталу й телеканалу LifeNews Олега Сидякіна і Марата Сайченка з забороною на в’їзд, не уточнивши, на який термін. Обох затримали 18 травня під Краматорськом, де тоді теж тривали бої за визволення міста, і звинуватили у сприянні тероризмові, але врешті звільнили на прохання представників ООН і ОБСЄ. Як заявили в СБУ, за результатами опитування слідчими з’ясувалося, що справжньою метою росіян було «супроводжувати терористів та висвітлювати їхню незаконну діяльність», і вони призналися, що «в’їхали на територію України не як журналісти, а на кордоні сказали, що мета візиту – відвідування якогось концерту». Крім того, в багажнику авта, яким їхали затримані, був готовий до дії переносний зенітно-ракетний комплекс. За даними Міністерства оборони, у групі затриманих були бойовики, які готувалися обстріляти військовий аеродром у Краматорську з ПЗРК, і особи, що назвалися російськими журналістами, які знімали дії бойовиків. Відразу після депортації президент Росії Володимир Путін нагородив обох звинувачених у сприянні тероризмові орденами Мужності.
