Незвичайна інсталяція зі 120 фігур-силуетів постала на площі перед обласною адміністрацією Полтави. Фігури чоловіків, жінок і навіть дітей демонструють реальні оповіді з життя колишніх «рабів». Автор інсталяції, у минулому теж постраждалий від торгівлі людьми, закликав таким чином українців подвоїти зусилля для попередження торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим.
Громадська арт-інсталяція «Невидимі» створена, аби привернути увагу полтавців до проблеми торгівлі людьми та розповісти реальні історії постраждалих осіб, які живуть серед нас, але часто залишаються непоміченими. 120 фігур-силуетів уособлюють понад 120 тисяч українців, які постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, за оцінками представників Міжнародної організації з міграції в Україні. Чоловіки й жінки становлять приблизно однакову кількість, десять відсотків із них – діти. Ми запитали у відвідувачів інсталяції, чи стикалися вони з подібними випадками.
Його через посольство шукали батьки, але слід його загубився
«Це було в 1995 році, наш сусід, молодий хлопець, поїхав до Москви на заробітки і не повернувся. Його через посольство шукали батьки, але слід його загубився», – ділиться спогадами полтавка.
«Я сам приїхав сюди на заробітки, тільки з Росії. Це нестандартно. За своєю спеціальністю я міг би виїхати до Європи або Америки, тому що я висококваліфікований спеціаліст, я не кваплюсь туди. Я слов'янин, я звик працювати там, де народився. Мене запросили на складний проект, який для мене цікавий як для професіонала», – розповідає кореспонденту відвідувач арт-інсталяції.
Фігури-силуети виготовив колишній постраждалий від торгівлі людьми. На сорок силуетів нанесені справжні історії з життя жертв сучасного рабства. Виставка створена для того, аби показати, що під час кризи люди стають надзвичайно вразливими.
В мене мама із Західної України, там всі їздять на заробітки, в них така праця
«У мене мама із Західної України, там усі їздять на заробітки, в них така праця», – розповідає хлопець, відвідувач виставки.
«Знайома молода пара скоро їде до Польщі. Кажуть, що там краще життя, ніж у нас», – ділиться з кореспондентом таємницею відвідувачки інсталяції.
У мене сини теж пробували працювати в Москві, не вдалося. Зараз, знаючи таку інформацію, не відправила б, ніколи!
«У мене сини теж пробували працювати в Москві, не вдалося. Два місяці робили у позаминулому році і повернулися. Їхали зі знайомими, з друзями. А зараз, знаючи таку інформацію, не відправила б, ніколи!», – говорить полтавка.
Гроші можна заробити, а життя назад повернеш, зауважують відвідувачі виставки.
Самого автора інсталяції ми не побачили, так само, як і тих людей, чиї розповіді прочитали на силуетах. Мовчазні фігури на площі перед обласною адміністрацією дуже голосно закликали полтавців, споглядаючи за журавлем у небі, все-таки берегти синицю в руках.
