Арт-протест: мистецька зброя чи діагностика хвороб суспільства?

Київ – Окупація «відпускниками» російських павільйонів на бієнале, «вмивання кров’ю» під стінами будівлі ФСБ у Санкт-Петербурзі, синьо-жовті зірки над будівлями у Москві – так промовляє до суспільства мистецький протест. Ці люди часто наражаються на критику і погрози з боку глядачів та арешти, але, за словами деяких із них, тільки так можна провести «діагностику захворювань суспільства».

Дівчина, розмальована в кольори українського прапора і підвішена між танками перед музеєм Великої вітчизняної війни – акція Тетяни Главатських, художниці з петербурзького арт-об’єднання «Синий всадник», що нещодавно відбулася в Києві.

Тетяна, яка сама народилася в Україні, розповідає: «Цим я хотіла символізувати ситуацію в країні, яка зараз перебуває у стані війни, у стані, по суті, поневоленої і зґвалтованої жінки. Тобто це образ того, що я бачу навколо: ці люди, цей біль – я хотіла пропустити його через себе, пережити його».

Насправді це дуже боляче, бо перетискається все тіло, зізнається художниця.

«Дуже важливий момент, що все одно вкінці мене звільнили, мене зняли, зрізали з мене ці мотузки. І цей момент звільнення – він був такою закладкою позитивної програми на майбутнє», – каже вона.

За словами Тетяни Главатських, акції на підтримку України представники їхнього мистецького об’єднання проводили і в Росії: «Акція називалася «Вмийтеся кров’ю біля ФСБ». Наш лідер Олег Басов стояв на колінах на прапорі України у Санкт-Петербурзі біля ФСБ і «вмивався кров’ю». Його, звісно, після цього затримали, але акція набула резонансу, дуже багато переглядів на YouTube, дуже багато відгуків було».

Мистецькі акції – це як діагностика, що може виявити хвороби суспільства, вважає українська художниця із Керчі Марія Куликовська. Вона – одна із митців, що у рамках акції #onvacation «ввічливо окупували» російський павільйон на Венеціанському бієнале, створюючи таку собі пародію на «зелених чоловічків» у Криму.

Перед тим Марія провела дві акції в Росії: в рамках однієї лежала, загорнута у прапор, на сходах Ермітажу в Петербурзі, під час іншої – випрала у Москва-ріці прапор Криму, поки з нього не вимилась вся фарба, у знак того, що після анексії від нього «нічого не залишається». Розповідає, під час перформансу біля Ермітажу якийсь чоловік їй погрожував, а жінка, що проходила повз, вимагала викликати поліцію.

Нині Марія Куликовська не виключає проведення наступних своїх акції на материковій Україні, і тоді вони будуть пов’язані із захистом прав людини, а також на анексованому півострові.

«Тому що минув рік уже, минув час, з’явилась можливість відрефлексувати, і десь емоційний фон, той надрив, який був не у всіх людей, але у тих, хто втратив багато, він теж трохи минув, зараз більше розум говорить і аналіз. І я тому розумію, що тепер готова робити (акції – ред.) у Криму», – каже художниця.

Українські митці-акціоністи мають шукати однодумців серед росіян –​ Курносова

За словами російської опозиційної активістки Ольги Курносової, яка була однією з організаторів «Маршів незгодних» і кілька місяців тому, за її словами, змушена була емігрувати в Україну, у Росії зараз немає настроїв «проводити Майдан», але є втома від війни і когнітивний дисонанс, пов’язаний із «різними обличчями Путіна»: агресивним і миротворчим. І до цих людей потрібно промовляти.

«Багато хто тут, в Україні, намагається притримуватися концепції «стіни», і емоційно я їх розумію, тому що триває війна, але не намагаючись змінити ситуацію в Росії, ми не зможемо зупинити війну. Тому що Росія занадто близько, вона занадто велика, і нам обов’язково треба, у першу чергу, звертатися до Росії теж і шукати там людей, які думають так само, як і ми», – говорить Курносова.

Однак коли на ці звернення буде реакція серед широких суспільних верств, вона прогнозувати не береться.