Єдина база даних освіти, або ЄДЕБО, залишається предметом заробітку для приватних осіб, які отримали контроль над нею завдяки скандальному колишньому міністру освіти Дмитру Табачнику. Про це йдеться у програмі «Схеми», проекті Радіо Свобода на Першому суспільному телеканалі.
Приблизно 275 тисяч молодих українців намагаються вступити до вищих навчальних закладів по всій Україні цього року. Всі їхні персональні дані, пов’язані з освітою, адмініструються за допомогою єдиної бази даних, скорочено ЄДЕБО.
Ця база містить всю інформацію щодо абітурієнтів із 2011 року і, з одного боку, суттєво полегшує вступну кампанію. Доступ до неї мають всі вищі школи. З іншого боку, зараз вона є практично предметом шантажу приватною особою, яка є розробником та обслуговувачем програмного забезпечення для неї. Ця приватна особа вимагає, щоб Міністерство освіти та науки, що є розпорядником даних, сплатило повну ринкову вартість за програмне забезпечення – а це більше ніж десяток мільйонів гривень. До того ж, вона вже кілька років отримує регулярну плату за обслуговування програмного забезпечення.
Цей контракт вона отримала за непрозорою та незрозумілою схемою, яка виникла за часів колишнього міністра освіти Дмитра Табачника, але продовжує діяти і дотепер. Міністерство освіти має лише рік, щоб домовитися про викуп програмного забезпечення або створити аналогічне.
Колишній міністр освіти та науки Табачник регулярно втрапляв у корупційні та політичні скандали за часів президенства Януковича. Після революції він переховувався в Ізраїлі – аж раптом цього року наприкінці березня прилетів до Києва. На той час на цього вже було заведено дві справи. Утім, через 5 днів він спокійно знову вилетів за кордон.
Поки правоохоронці не можуть вловити Табачника за оборудки з підручниками та розпродажем майна Міносвіти, в Україні продовжує працювати та заробляти на українцях інша схема. породжена міністром Табачником. Про це йдеться у програмі «Схеми», проекті Радіо Свобода на Першому суспільному телеканалі.
Ця схема пов’язана з функціонуванням ЄДЕБО. Держава, а саме ДП «Інфоресурс» цю базу адмініструє і надає до неї доступ вишам, які збирають та вносять сюди всю інформацію про абітурієнтів та випускників зі всієї України.
Якщо персональна інформація, яку абітурієнти надають університету належать самому вступнику, а база даних, тобто реєстр в сукупності, належить державі, то програмне забезпечення для функціонування цієї бази належить приватним розробникам. Вони щомісяця отримують винагороду з бюджету.
Держава досі змушена виконувати умови невигідного контракту, підписаного з таємничими приватними фірмами під егідою колишнього міністра-втікача. Невигідний цей контракт тому, що базується на принципі роялті. Це значить, що приватний розробник отримує фінансову винагороду від кожного звернення державних структур до бази даних та використання програмного забезпечення. За 3 роки так було виплачено на приватний рахунок 4 мільйони гривень.
Контракт діятиме ще рік. Саме час терміново визначатись – чи продовжувати його на таких самих невигідних умовах, чи почати розробку нової оболонки власними силами Міносвіти?
«У нас є два шляхи – або держава на рівні уряду погоджується заплатити власнику ту ціну, яку він вимагає, або припиняти будь-які стосунки і розробляти нову базу. Це ще можна встигнути, є ще рік часу. Найбільш прийнятним на сьогоднішній день було б домовитись і викупити цю базу», – говорить заступник міністра освіти і науки України Олег Дерев’янко.
Скільки державі коштуватиме нове програмне забезпечення? В Міністерстві освіти вже прицінюються – провели експертизу.
Ми ж вирішили розшукати тих, хто отримав право писати програмне забезпечення для даних про мільйони українців. Діючий договір підписаний з фізичною особою Олександром Литвиненком. Доненавна його фірма ТОВ «Акрстиль» ділила спільний контактний телефон із кублом фірм – групою компаній «ТІКО» Михайла Табачника, брата колишнього міністра освіти.
Виключні майнові права на програмне забезпечення Олександр Литвиненко отримав у розпал подій на Майдані, 6 лютого 2014-го. Успадкував він їх від офшорної компанії, заведеної за часів Табачника, очевидно, щоб знищити кінці історії в закордонних юрисдикціях – тож коло замкнулось на одній людині.
Сам розробник програмного забезпечення стверджує, що він не знає, хто йому подарував контракт із міністерством, який може коштувати десяток мільйонів гривень.
«Мені не відомо, хто є кінцевим власником Songhusts management limited», – повідомив електронним листом Олександр Литвиненко.
Засновником офшорної компанії SONGHURST MANAGEMENT LIMITED, яку тоді підрядив Табачник, є інша фірма з Віргінських островів – Mossack, Fonseca & Co.
Згідно з численними міжнародними журналістськими розслідуваннями, панамська фірма Mossack Fonseca та її однойменні філії по всьому світу, в тому числі і на Британських островах, – один із найуспішніших творців підставних фірм, лідер серед офшорних агентів для відомих бандитів та злодіїв.
За даними The Economist, Mossack Fonseca допомагала соратникам лівійського диктатора Муамара Каддафі, одного з найбагатших людей усіх часів, Роберта Мугабе, колишнього президента Зімбабве. Через підставні фірми, зареєстровані в Лас Вегасі, Mossack Fonseca нібито допомогла відмити Аргентинському олігарху десятки мільйонів доларів. Проте сама фірма каже, що жодних розслідувань правоохоронців проти неї немає.
Незважаючи на всі ризики співпраці з сумнівними контрагентами, Міністерство освіти змушене продовжувати переговори щодо викупу програмної оболонки національної бази даних. Відомство пропонує варіант викупу, який вважає справедливим: від ринкової ціни такого програмного забезпечення відняти суми, сплачені раніше.
Тобто, розробник бази даних з персональною інформацією про мільйони українців, ховається від журналістів у тіні напрочуд живучого Табачника. Більше того, за те, що безцінна інформація знаходиться у приватних руках в «зоні ризику», держава змушена платити.
