Що дивитимуться українці замість російських фільмів?

Український медіапростір може опинитися в інформаційному вакуумі: з українських телеканалів незабаром зникнуть російські фільми та серіали, які становлять значну частку в телеконтенті на українському телебаченні. Тим часом, Мінкультури та Держкіно заявляють, що Україна намагається створити власне потужне кіновиробництво та прагне знайти на міжнародному ринку альтернативу російським телепродуктам.​

Після того, як 4 червня почали діяти зміни до закону «Про захист інформаційного телерадіопростору України», в державі заборонено демонструвати фільми, які популяризують російських військових, міліціонерів, спецпризначенців.

За законом, під заборону потрапляють фільми і серіали, які пропагують силові органи держави-агресора чи вихваляють працівників радянських органів державної безпеки, а також виправдовують окупацію території України. Ця заборона поширюється на фільми незалежно від країни походження, якщо вони вироблені після 1 серпня 1991 року. Також заборонено транслювати будь-які фільми, вироблені Росією після 1 січня 2014 року.

За порушення закону штрафуватимуть на десять мінімальних зарплат (це близько 12 тисяч гривень) за кожен перший виявлений випадок і на п’ятдесят мінімальних зарплат за кожен наступний випадок. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вже проводить моніторинг російського контенту на українських телеканалах. Якщо вона знайде порушення, то передасть їх до Державного агентства України з питань кіно, яке призначить покарання.

30 українських повнометражок за 5 років – плани Держкіно

Альтернативою російському пропагандистському продуктові в ідеалі повинні бути українські фільми. Через мале фінансування їхня кількість буде невеликою, втім, заміна таки готується, наголошує голова Держкіно Пилип Іллєнко.

Проблема фінансування кіногалузі в Україні існувала завжди. Минулого року бюджетне фінансування різко знизили.

У наступні 5 років в Україні мають вийти щонайменше 30 повнометражних фільмів – такі плани декларує Державне агентство з питань кіно в ухваленій нещодавно Національній стратегії. У стратегії сказано також, що у 2020 році фінансуватись вітчизняна кіногалузь має в обсязі, еквівалентному 30 мільйонам євро.

«30 мільйонів євро – необхідна сума для тих задач, які ми сьогодні ставимо перед собою як держава для досягнення власної самоідентифікації, – вважає Пилип Іллєнко. – Кожного року необхідно виробляти 10-15 повнометражних фільмів, не враховуючи документальне, короткометражне кіно».

У 2015 році на виробництво фільмів бюджет передбачає близько 64 мільйонів гривень. У квітні 2014 року Держкіно видало вітчизняним фільмовиробникам уже 9 мільйонів, зокрема, на фільми «Гніздо горлиці», «Моя бабуся Фанні Каплан», «До біса», «Максим Оса».

Голова Держкіно Пилип Іллєнко стверджує: «Цьогорічних бюджетних коштів недостатньо навіть для фінансування ще минулих проектів. Загалом цього року необхідно ще 120 млн гривень для закриття старих проектів та фінансування нових».

Держкіно намагається налагодити міжнародне співробітництво, зокрема, ко-продакшн, як джерело додаткового фінансування.

Іллєнко розповів про спільні плани Держкіно та Міністерства культури: «Ми активно працюємо в напрямку вдосконалення законодавства про кінематографію. Насамперед, необхідні дві важливі зміни. Перша – створення державного фонду кінематографії за польською чи французькою моделлю (кошти залучаються з реклами чи прокату), чи британською (кошти з лотерей). Друга необхідна зміна – створення системи податкових пільг і стимулів, як для національного виробника, так і для іноземних компаній, щоб вони заходили на наш ринок, знімали фільми, створюючи робочі місця, інвестуючи в українську економіку», – зазначив голова Держкіно.

Альтернативний російському контент є в інших країнах

«Польща виробляє багато серіалів, які є привабливими для української аудиторії. Тож ми хочемо купувати польські фільми, і ми будемо це робити», – стверджує міністр культури України В’ячеслав Кириленко польському виданню Gazeta Wyborcza.

Голова Нацради з телебачення і радіомовлення Юрій Артеменко переконаний, що можна залучити південнокорейський контент на український телеринок.

«Корейські серіали, бойовики і документальні фільми зараз займають перше місце в світі. Корейські телекомпанії дуже зацікавлені у співпраці з Україною. Ми для них далекий і невідомий ринок. Епізод південноамериканського серіалу коштує 200 – 300 одиниць доларів, в той час, як Росія нам називає ціни в розмірі 20-30 тисяч одиниць доларів. Ми навіть говорили про можливість надати нам деяку частину телепродуктів безоплатно, адже ми не бюджетоутворюючий ринок для них, а ринок, що пропагує корейську культуру, традиції, мову, косметику. В найближчий час ми збираємося налагодити прямі контакти між нашими мовниками і корейськими телекомпаніями», – зауважив Артеменко.

Натомість, кінокритик Антон Філатов скептично ставиться до просування корейського продукту на українському телебаченні.

«Там дійсно одна з країн-лідерів теле- та інтернет-контенту, проте український глядач дуже агресивно ставиться до кіно, в якому головні герої з Далекого Сходу. Показники по зборах в кінотеатрах показують, що, якщо фільм з Далекого Сходу, то на нього люди просто не ходять. Не цікавляться цим»​, –​ сказав він в інтерв'ю Радіо Свобода.

На думку Філатова, перспектикою для українського медіаринку є малобюджетне кіно.

«​Хай це буде якась вечірня передача, дія якої розгортається в одній кімнаті, але з цікавими діалогами, з актуальними проблемами. Щоб люди, які після важкого робочого дня, приходячи додому і там вечеряючи і переглядаючи в цей час телевізор, бачили: я сьогодні вирішив оцю проблему, а тут вона постала на телеекрані серед цих людей. Цього зв’язку, того, що на екрані, і того, що в моєму житті, не вистачає»​, ​–​ зазначив критик.

Міністерство культури та Нацрада налагоджують контакти з іноземними виробниками телепродуктів, а українські компанії вже напряму обговорюють умови закупівель.