Брюссель – Події в Україні зникли зі списку спеціальних тем на сайті бельгійського суспільного телерадіомовника (VRT). А рік тому вони там були. У топі відділу міжнародних новин – країни Азії та Африки. Українські громадські активісти в Бельгії, експерти, журналісти визнають, що Україна повинна була б провадити активнішу інформаційну політику в країнах Західної Європи. Причому великі бюджети зовсім не є у цьому випадку необхідною умовою для її старту. Так, колишній дослідник університету Антверпена Андрій Бойцун є автором концепції інформаційного проекту, над яким на початку могли б працювати лише три людини. Такий проект міг би стати альтернативним джерелом інформації про Україну для голландськомовної преси та новинних агенцій, які не мають власних кореспондентів у зоні конфлікту на сході України.
У лютому-квітні минулого року Майдан та російська окупація Криму стали спецтемою на сайті суспільного телерадіомовника бельгійського регіону Фландрії. Минув рік. Війна триває, анексія українського півострова вкорінюється, але Україна з топу зникла. У пріоритеті бельгійських медіа – події в Ємені, Непалі, країнах Африки.
Професор Левенського університету, експерт з відносин України і ЄС Льєн Форпост визнає, що в інформаційному просторі Заходу Україна досі не спромоглася взяти ініціативу в свої руки. Бельгійські медіа досі використовують англомовну версію Russia Today як основне джерело інформації про події в Україні. Їй доводилося навіть особисто писати імейли в редакції окремих ЗМІ.
Під час найгарячішої фази конфлікту на сході України у бельгійських медіа траплялися такі матеріали, в яких, коли йшлося про обстріли українських міст, вся провина покладалася на українську сторону. Вони посилалися на єдине джерело: Міністерство надзвичайних ситуацій «ДНР»Льєн Форпост
«Під час найгарячішої фази конфлікту на сході України – восени 2014 року – у бельгійських медіа, зокрема у фламандській пресі траплялися такі матеріали, в яких, коли йшлося про обстріли українських міст, вся провина покладалася на українську сторону. Вони посилалися на єдине джерело: Міністерство надзвичайних ситуацій «ДНР». Це, звісно, незбалансоване висвітлення», – розповідає професор.
«Існує інформаційний вакуум»
На самому початку війни Росії проти України західні ЗМІ практично не отримували інформації про її події з українських джерел. А ось російські агенції щедро й динамічно постачають «свої новини» з України. У цих реаліях Андрій Бойцун, на той момент гостьоваий професор та дослідник університету Антверпена, вирішив, що варто було б започаткувати власний інформаційний проект у Бельгії. Сам він написав десятки статей про події в Україні для бельгійських медіа, активно коментував їх на тамтешніх радіо і телебаченні.
Журналісти брали просто новини, скажімо, ТАСС чи «РИА Новости», ставили їх у лапки, якщо часу вистачало. І ці новини йшли далі. Така інформація не була об'єктивна... І виникла ідея створити інформаційний міні-ресурсАндрій Бойцун
«Журналісти брали просто новини, скажімо, ТАСС чи «РИА Новости», ставили їх у лапки, якщо часу вистачало, а якщо його не вистачало, то й у лапки не ставили. І ці новини йшли далі. Така інформація не була об'єктивна. Я відчував, що існує інформаційний вакуум. І виникла ідея створити інформаційний міні-ресурс. Він мав би бути незалежним. В ідеалі на початку він міг би бути створений силами волонтерів», – розповідає автор ідеї проекту.
«Три людини, кілька тисяч євро на місяць»
Дати старт такому проекту можна було б силами трьох людей. Одна людина відбирала б новини з українських джерел, інша – перекладала, третя – поширювала перекладену інформацію, користуючись сформованою системою контактів та соціальними мережами. Мета такої справи – інформування, а не контрпропаганда. Цільова аудиторія – журналісти та фахівці з української проблематики. Бюджет – кілька тисяч євро на місяць.
Громадська активістка Оксана Сеничак мала б опікуватися перекладами на нідерландську мову, якою вона володіє як рідною.
«Над проектом початково мали працювати три людини. Перша людина мала відбирати з українських новин ту інформацію, яка була б актуальна для медій, для журналістів тут, у Бельгії. Друга людина мала б перекладати це все голландською мовою. І це дуже важливо, тому що журналісти можуть щось знайти англійською чи французькою. Але перша доступна інформацію про цю країну була б для них їхньою мовою, голландською. Ішлося про те, щоб робити це постійно, не тиждень, не два, не три», – пояснює Оксана Сеничак.
Порівнювати таку волонтерську інформаційну мікро-ініціативу з таким пропагандистським мега-гігантом, як Russia Today, неможливо. Все не співмірне: цільові аудиторії, етичні стандарти, технології та, звісно, бюджети. Кошторис російського телеканалу на 2015 рік – близько 220 мільйонів євро, а скоромного волонтерського проекту – кілька десятків тисяч євро.
«Завдяки інтернету можна робити конкретні речі за малих ресурсів»
Якби парадоксально це не здавалося, в сучасному інформаційному світі ефективність медій вимірюється не технологіями чи масштабністю осягнення. Значення має лише результат, наголошує науковий директор Центру Мартенса в Брюсселі Роланд Фройденштайн.
Сьогодні завдяки інтернету, соціальним медіа можна робити дуже конкретні речі за малих ресурсівРоланд Фройденштайн
«Головним виробником меседжів у демократичних країнах, як-от Україна, має бути громадянське суспільство. Гарний приклад проект StopFake. Сьогодні завдяки інтернету, соціальним медіа можна робити дуже конкретні речі за малих ресурсів», – каже експерт.
Бельгійські журналісти – основна цільова аудиторія волонтерських інформаційних проектів по-різному оцінюють їхню перспективність.
Журналіст Фламандського суспільного телерадіомовника VRT Лукас де Вос переконаний, що це може стати альтернативним джерелом інформації для голландськомовної преси й новинних агенцій.
Якщо ви цього не робитиме, то люди будуть чути лише пропаганду чи то ЄС, чи то Росії. Обов'язково треба давати альтернативну інформаціюЛукас де Вос
«Ви не перші говорите про ось такі проекти. Такі підходи раніше вже використовувала Південно-Африканська Республіка, Північна Ірландія. Якщо ви цього не робитиме, то люди будуть чути лише пропаганду чи то ЄС, чи то Росії. Обов'язково треба давати альтернативну інформацію. Може, цей альтернативний голос і є голосом правди», – каже він.
Журналіст Фламандського суспільного телерадіомовника Бельгії VRT Ян Балльйов вважає інакше.
«Я не бачу особливого сенсу в таких перекладах. Мовні бар'єри не є такими високими, як це було років десять тому назад. Нині є багато джерел інформації, є соціальні медіа. Якщо я, приміром, знаходжу твітт українською мовою, який мене цікавить, я можу скористатися онлайн-перекладачем», – переконаний журналіст.
У деяких про такі ініціативи знають. У деяких – принципово інше бачення завдань інформаційної політики України на поточному етапі, вважає автор ідеї проекту.
«Мінінформації про це нічого не знає. Я обговорював це питання в Адміністрації президента. Мінінформації має зовсім інше спрямування. Воно створювалося таким чином і для такої мети, яка не сумісна з ідеєю такого проекту. Я багато разів наголошував, що такий проект не повинен займатися пропагандою», – зауважує Андрій Бойцун.
Україна, як демократія, не може змагатися в мистецтві пропаганди з авторитарним режимом Володимира Путіна, спертим на спецслужби, переконані експерти. До того ж фінансові, організаційні та людські ресурси України та Росії не порівнювані. Тому їй варто вчитися досягати своїх цілей малими силами, діючи ефективно та спираючись на інтелект й інформацію, вважає Андрій Бойцун.
