У Москві можуть встановити памʼятник Володимиру Великому. Таким чином у Росії хочуть відзначити тисячу років від смерті великого князя, який під час масових хрещень у Дніпрі навернув східних слов’ян до православного християнства. Дехто зі супротивників проекту вважає, що Москва намагається «вкрасти» історію в України.
Далеко від війни між українськими силовиками та підтримуваними Росією сепаратистами, плани на будівництво пам'ятника є символом іншої, хоч і не кривавої, але боротьби за привласнення ключових елементів спільної історії двох держав.
Великий князь Володимир є центром цього протистояння. Він керував Київською Русю з Києва. Володимир Великий є святим покровителем в обох державах. Однак вже давно вважається, що він належить Києву, де його статуя є чи не найголовнішим символом міста від моменту її будівництва на Володимирській гірці у 1853 році.
Згідно з планами, статуя, що її планують звести у Москві, має бути на три метри вищою за київську. 24-метровий пам’ятник у російській столиці планують побудувати на почесному місці. Тримаючи у руках православний хрест, російська версія Володимира дивитиметься на Москву з верхівки Воробйових гір, однієї з найвищих точок міста.
Петиція-протест
Однак ініціатива має багато супротивників, починаючи від геологічних і до політичних заперечень. Понад 55 тисяч москвичів підписали петицію проти будівництва пам’ятника.
Багато жителів Москви протестують через бюрократичні причини – начебто підроблені дозволи і документи, та занепокоєність щодо придатності землі для такого будівництва. Текст петиції називає плани Москви «незаконними та небезпечними», зазначаючи, що Воробйові гори є захищеною культурною спадщиною, а сам ґрунт нестійким.
Плани розпочати будівництво на території, яку опоненти називають зоною «підвищеного геологічного ризику», викликають побоювання, що статуя може просто сповзти вниз по схилу.
Любов Соболь, адвокат й активіст Антикорупційного фонду опозиціонера Олексія Навального, також розповіла про процесуальні порушення. Вона стверджує, що міська влада наказала проектувальникам почати роботи над пам’ятником за певний час до проведення відкритого конкурсу на обрання будівельної компанії.
«І якраз рішення про те, що це будуть саме Воробйові гори, ухвалювалося фактично Військово-історичним товариством, активним членом якого, зокрема, є байкер «Хірург». Вся громадськість знає цю людину за прізвиськом, але це нікого не бентежить. Люди приблизно такого рівня пролобіювали рішення про встановлення пам’ятника саме на Воробйових горах», – сказала вона.
Інші опоненти проекту говорять, що статуя зруйнує одне з найбільш знакових місць Москви. Віддалений від багатолюдного центру, оглядовий майданчик протягом десятиліть є популярною місциною як серед туристів, так і серед місцевих жителів.
«У Москві-ріці ніхто нікого не хрестив»
Іншим критикам запланований пам’ятник здається кричущою спробою викрасти історію у Києва та символічно прив’язати Україну до Росії тоді, коли більшість українців кажуть, що Москва воює з їхньою державою.
Російський журналіст Юрій Саприкін зазначає, що президент Путін зацікавився Володимиром ще у 2013 році, коли святкувалася 1025-а річниця хрещення Русі.
«Після подій минулого року зрозуміло, якщо це засновник нашої спільної держави, яку зараз захопили якісь ворожі сили, то наш святий обов’язок символічно перенести його туди, де він перебуватиме у безпеці, якщо можливо – на таку ж гірку, над схожою рікою. Не біда, що у Москві-ріці ніхто нікого не хрестив тисячу з гаком років тому, але це буде символічний притулок і перенесення основоположної фігури», – сказав він.
Дмитро Биков, письменник і поет, нагадав у своєму блозі, що будівництво пам’ятника Володимиру все одно не змінить історії.
«Можна звести у Москві піраміду, чому б ні, грошей вистачає, але вона не стане Каїром. Неважко, в принципі, поставити і статую Свобода – але свободи не додасться», – написав він.
В очікуванні Путіна
Дехто з опонентів будівництва боїться, що, як і з багатьма проектами у Росії, його доля є у руках Путіна. Поки російський президент не висловлювався публічно щодо цього питання. Подробиці його візиту на Воробйові гори наприкінці минулого місяця разом із московським мером невідомі. Однак у різних коментарях Путін неодноразово посилався на князя Володимира та його роль у російському православ’ї, хоча і не згадував про хрещення у Києві.
Під час щорічної прес-конференції у грудні Путін говорив про власне хрещення Володимира у Криму, заявивши, що півострів має той самий святий статус для росіян, що й «Храмова гора Єрусалима для тих, хто сповідує іслам та іудаїзм».
За даними агенства РБК, статуя є одним із низки проектів, присвячених тисячоліттю від дня смерті Володимира, які організовує Міністерство культури, Російська православна церква та Володимир Якунін, союзник президента й очільник Російської залізниці. Загальний бюджет, виділений на ці заходи, складає майже 18 мільйонів доларів.
Церква, Міністерство культури та мерія Москви не погоджуються з закликами перенести будівництво статуї на інше місце.
Відкриття пам’ятника заплановане на 4 листопада, День народної єдності, патріотичне свято, яке запровадив Путін.
Критики не знають історії – Кононов
Автору проекту, скульптору Салавату Щербакову, подобається заплановане місце зведення пам’ятника, адже, за його словами, Володимир був видатною фігурою і заслуговує на пам’ятник великих масштабів. Щербаков знає про петицію проти будівництва статуї, але не зважає на критику.
«Є категорія людей, які завжди виступають проти. Це дуже добре, тому що в суспільстві має бути плюралізм думок. Противники завжди кричать голосніше захисників. Однак, якщо ми запитаємо думку більшості росіян, я запевняю вас, що вони підтримають наш проект», – сказав він в інтерв’ю російській газеті «Известия».
Директор Російського військово-історичного товариства Владислав Кононов пояснює позицію опонентів тим, що вони не знають історії, адже Володимир відіграв важливу політичну, військову та духовну роль у становленні Росії.
«Аргумент про те, що Москва заснована набагато пізніше, ніж жив князь Володимир, – неглибокий і контраргументується простим аргументом. Князь Володимир має точно таке ж відношення до Москви, яке Москва зараз має до нашої держави», – сказав він.
Матеріал підготували Tom Balmforth та Анна Шаманська.
