Ніна Чернявська виховала 28 дітей. Вона – мама у дитячому будинку сімейного типу з 1989 року. Каже, цього не планувала, але жодного разу не пожалкувала. Згадує, як спочатку хотіла взяти тільки одну дитину, але…
Вони один за одним якось ішли, знаходились… І… їх виявилось 28. Якби мені не подобалось так жити, то цього б не булоНіна Василівна
«Там у дитини виявився братик, а один хлопчик вчепився за чоловіка і кричав: «Тато!», я, звичайно, так задумалась: «Де це?!» Довелось взяти трьох. Потім біля нас жила сім’я, де вбили маму, і там залишилось троє дітей, а у нас було четверо. І виявилось десятеро. Вони один за одним якось ішли, знаходились… І… їх виявилось 28. Якби мені не подобалось так жити, то цього б не було», – розповідає Ніна Василівна.
Сім’я – опора дитини
Зараз у домі Ніни Чернявської троє дітей, всі інші вже дорослі. Створили свої сім’ї та подарували щасливій бабусі аж 13-х онуків. Донька Даша, студентка – третьокурсниця, майбутній вчитель англійської та французької. Проте мріє стати письменником та музикантом. Розповідає, що в їхній сім’ї завжди панувала тільки любов. Адаптуватись доводилось хіба що в школі.
Все було б набагато гірше, якби не любов у сім’ї, тому що я сюди приходила, і у нас було все чудово!Даша
«Коли я ходила в школу, я не розуміла, чому на мене така реакція, що я зробила, я ж нічого не зробила. Тільки тому що колір шкіри не такий… Я кажу, все було б набагато гірше, якби не любов у сім’ї, тому що я сюди приходила, і у нас було все чудово!» – розповідає Даша.
Говорить, сходу і не порахує, скільки у неї братів та сестер. Але надзвичайно щаслива, що мама подарувала їй таку сім’ю. Вже мріє і про свою власну, теж немаленьку.
«Іноді хочеться заховатись кудись, втекти. Але насправді це дуже класно, бо у тебе завжди є підтримка. Я хочу саме 11 хлопчиків. Взагалі дуже хочу багато дітей, я не знаю звідки це, але дуже хочу», – говорить Даша.
Не можна судити тих людей, які залишають своїх дітей, бо ми не знаємо, яка була ситуаціяДаша
В свою сім’ю також збирається брати прийомних дітей.
«Ось як мама мене, так і я. Не можна навіть судити тих людей, які залишають своїх дітей, бо ми не знаємо, яка була ситуація. Але якщо ми можемо допомогти, це наша країна, наші діти, якщо на те пішло, то краще допомогти», – каже Даша.
Сирітству треба запобігати
Окрім своїх дітей, Ніна Чернявська опікується і проблемою сирітства в цілому. Вже багато років вона очолює громадську організацію «Калинове гроно». Говорить, за роки роботи стало зрозуміло, що потрібно не боротися з наслідками, а попереджати сирітство на всіх можливих рівнях. Себто будувати потрібно не інтернати, а здорове суспільство.
«Наша організація ніколи не розділяла дітей, як клас, і батьків. Справа в тому, що це набагато ширше. Що бабусі й дідусі теж входять в це коло. Входять сусіди, друзі, навіть перехожі, які просто щось скажуть на вулиці. Так от, якщо не займатися громадою в цілому, то про захист прав дітей можна і не говорити», – говорить Ніна Василівна.
Для ефективнішої роботи «Калинове гроно» об’єдналось із 16-ма іншими організаціями у велике об’єднання «Сумське громадське коло». Зараз вони працюють над всеукраїнським проектом «Відкриваємо двері дітям» і мріють про те, щоб кожна дитина мала родину.
