Олексій Валерієв
Довелось і мені стикнутись із пропускною системою, цим гротескним породженням української корупії в її найвищій точці цинізму. Це було ще напочатку квітня.
Нарешті змогла вирватися в Артемівськ за пенсією. Допомогла тотальна корупція на блокпостах: вся дорога разом з хабарем обійшлася в 400 гривень на одного проїжджаючого
Днями бабуся нарешті змогла вирватися в Артемівськ за пенсією. Допомогла тотальна корупція на блокпостах: вся дорога разом з хабарем обійшлася в 400 гривень на одного проїжджаючого. А по часу вийшло з 6 ранку до 5 вечора. І це лише в один кінець. На другий день, переночувавши, де прийдеться, оббігли магазини, та за хабар нам віддали документи на перепустку.
Не було б тут мене, мами і цієї корупції на кордоні – бабуся б вже давно померла з голоду
З одного боку – тупість повна. Так будь-який терорист без проблем може виїхати із зони АТО навіть без паспорта (там просто сума вже набагато вища), а фільтруються і відсіваються порядні люди. З іншого – не було б тут мене, мами і цієї корупції на кордоні – бабуся б вже давно померла з голоду. Бо «ДНР» з пенсією «растормошилась» тільки зараз, і «велика земля» для багатьох – єдине джерело доходу. Але...
Суть в тому, що я поїхав з нею, тому що вона не знає української (на випадок заповнення яких-небудь паперів), погано бачить, та й взагалі – їй за сімдесят, й відібрати в неї гроші біля банкомату не складе ніяких труднощів.
Відпускати батьки мене не хотіли.
Запитав у матері: «Ну, і що за істерики?» У відповідь пішли сльози про те, що мене заберуть на війну
Просто почалася істерика. Крики «якщо поїдеш – то я залишаюся вдома!», «тебе заберуть!» та інше. Запитав у матері: «Ну, і що за істерики?» У відповідь пішли сльози про те, що мене заберуть на війну.
Я кажу: «Ти ж знаєш, як я дивлюся на цих людей. Кого мені боятися? Для мене вони – свої».
«Так як же ти, проти Вовки воювати будеш? Ми сім'ями 20 років товаришуємо».
Кажу: «Ну звичайно, він мене сильно питав, коли йшов до «ополчення»? Дуже хвилювався, що там подумає друг, так?»
«Він же нічого про тебе не знає», – парирує мама.
«А якби знав, що, його б це зупинило?» – запитую я. Загалом, чергова порожня розмова ні про що.
На відміну від мене, бабуся – правовірна сепаратистка, і ходила на референдум. Щоправда, в листопаді на вибори вже не пішла. Розчарувалась
Врешті, я наполіг на своєму, бо відпускати одну бабусю було дійсно небезпечно. Правда, всю дорогу та щось невдоволено бурмотіла та проявляла своє невдоволення. На відміну від мене, бабуся – правовірна сепаратистка, і ходила на референдум. Щоправда, в листопаді на вибори вже не пішла. Розчарувалась.
Бачив, як проскакують поза чергою, і автобус не доглядають
На блокпосту простояли майже шість годин. Бабуся трималась молодцем. Черга розтягнулася більш, ніж на кілометр. Я думав про те, що, якщо накриє артилерія, то жертв неміряно буде. Бачив, як проскакують поза чергою, і автобус не доглядають. Водій підійшов до офіцера й передав пачку сигарет. Все – вільний. Від блокпоста тягнеться черга тих, кого не пропустили. В основному, бабусі й дідусі. За шість годин вийшли всі нерви. Люди вимотані й налякані. Врешті, проїхали, віддавши потрібну суму.
Перш за все, завантажилися продуктами по магазинах та ринках. Це покрило з прибутком витрати на всю поїздку, і цим бабуся була вже задоволена
Перш за все, завантажилися продуктами по магазинах та ринках. Це покрило з прибутком витрати на всю поїздку, і цим бабуся була вже задоволена. Підтвердила, що в Україні все ж таки легше жити. І висловила невдоволення на адресу «ДНР».
Врешті, водій зупинив розмови й пояснив, що проклинати Україну треба на території «ДНР», а «ДНР» – на території України
А коли їхали назад, то я вже не міг стримати сміху. Пенсіонери проклинали Україну та висловлювали незадоволення пенсійною системою. Врешті їм сказали, щоб замовкли, бо висадять. Розмови стихли. Проїхали українські блокпости, й бабусі почали вже «ДНР» поливати брудом, що не платили пенсій, а це лише в квітні заплатили, й невідомо, що далі буде. Врешті, водій зупинив розмови й пояснив, що проклинати Україну треба на території «ДНР», а «ДНР» – на території України. І сміх, і гріх.
Проїхати через лінію розмежування зараз – квест навіть для дуже цілеспрямованих. Вже більше трьох місяців чиновники і силовики не можуть налагодити систему видачі дозволів, більше місяця обіцяють запустити електронний спосіб подання документів. Однак, десятки тисяч людей чекають дозвільний шматочок картону по два місяці, а для багатьох отримати перепустку – і зовсім залишається нездійсненним завданням.
Номери телефонів координаційних штабів, де роблять перепустки, як і «гаряча лінія СБУ», постійно зайняті, вимкнені або просто не відповідають на дзвінки
Зі свого досвіду скажу, що номери телефонів координаційних штабів, де роблять перепустки, як і «гаряча лінія СБУ», постійно зайняті, вимкнені або просто не відповідають на дзвінки. Вартість перепустки – доходить до 1500 гривень.
Система отримання «платного» документа існує майже офіційно. Ті, хто хоче проїхати через один блокпост без перепустки, дають хабар від 50 до 200 гривень
Система отримання «платного» документа існує майже офіційно. Ті, хто хоче проїхати через один блокпост без перепустки, дають хабар від 50 до 200 гривень. А ще ті, хто виїжджає з контрольованої території без перепустки, повинні пред'являти довідку переселенця. Про це не сказано ні в одному з офіційних повідомлень, але її неодмінно вимагають. Неадекватна поведінка з боку окремих військовослужбовців породжує ситуації, які принижують людську і громадянську честь і гідність.
Більше місяця обіцяють запустити електронний спосіб подання документів.
Й наостанок – типова об’ява в Інтернеті:
«Наша компанія допоможе Вам здати Ваші документи для оформлення перепустки без виїзду. Оформимо перепустку з гарантією! За 7 робочих днів».
Олексій Валерієв, інженер, Єнакієве
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
