Згідно з останньою доповіддю Управління ООН з прав людини про ситуацію на сході України, що охоплює період від 16 лютого до 15 травня 2015 року, на Донбасі від початку бойових дій загинуло 6417 осіб – серед них принаймні 626 жінок і дівчат. Близько 16 тисяч осіб отримали поранення, а 1,2 мільйона були змушені виїхати з конфліктної зони в інші регіони України. Хоча кількість бойових сутичок й обстрілів зменшилася, ситуація з соціальними й економічними правами – особливо, мирних жителів, – залишається критичною. Детальніше про останній звіт ООН Радіо Свобода розпитало помічника генсекретаря ООН з прав людини Івана Шимоновича.
– Інтенсивність бойових дій різко зменшилася. Наступів більше немає. Щоденно надходять повідомлення про сутички чи обмін вогнем. І, як наслідок, поменшало безладних обстрілів населених пунктів. Зменшилась кількість жертв серед цивільного населення.
З іншого боку, ми маємо більше доказів і матеріалів для майбутніх підтверджень масових розстрілів, довільних і таємних затримань, тортур та жорсткого поводження як з боку озброєних груп та, у меншій мірі, урядових сил. Однак я радий, що військовий прокурор та Служба безпеки України почали розслідування щодо звинувачень проти українських військових і правоохоронців. Однак досі немає вироків проти винних. З іншого боку, на боці озброєних груп, здається, панує повна безкарність.
– Офіційна Україна частіше говорить про порушення прав людини сепаратистами. Що доповідь ООН може сказати про таку собі «чорно-білу» інтерпретацію, яку часто презентує українська сторона?
Ми повідомляємо про всі серйозні порушення, незалежно від того, хто є винним, а хто – потерпілим
– При підготовці доповіді ми не балансуємо провину. Ми повідомляємо про всі серйозні порушення, незалежно від того, хто є винним, а хто – потерпілим. Звичайно, все змінюється від доповіді до доповіді, залежно від розвитку подій, а також наявних доказів. Загалом, я б сказав, що порушення, які чинять озброєні угрупування (сепаратистів), є більш широкими та систематичними. Однак урядові сили також вчинили деякі порушення. Обов’язком держави є їх розслідувати та покарати (винних – ред.).
– Чи може остання доповідь Управління ООН з прав людини вплинути на рішення ООН розгорнути миротворчі сили на Донбасі?
Якщо б існувало спільне бажання всіх сторін повною мірою реалізувати положення Мінської угоди, тоді є сенс, щоб була нейтральна сила в якості гаранта
– На сході України вже є міжнародні співробітники. Ви маєте військових спостерігачів ОБСЄ, є ООН, зокрема й місія спостереження за дотриманням прав людини. Однак така місія потребуватиме ширшого мандату, ніж той, який мають нинішні місії.
Якщо ми говоримо про місію Об’єднаних Націй, то ухвалення цього рішення залежить від Ради безпеки. На мою особисту думку, якщо б існувало спільне бажання всіх сторін повною мірою реалізувати положення Мінської угоди, тоді є сенс, щоб була нейтральна сила в якості гаранта. Однак така сила не мала б мати таких самих обмежень під час спостереження, які спостерігачі ОБСЄ мають на даний момент.
– Які саме обмеження Ви маєте на увазі?
– Звичайно, якщо б свого роду миротворчі сили були розгорнуті, було б важливо контролювати увесь регіон біля кордону України у критичній частині держави, а не мати лише пару точок, де такий контроль є дозволеним.
