Країни «Східного партнерства» змушені сплачувати Росії своєрідну ціну, коли намагаються вийти з орбіти її впливу та реалізувати свої європейські прагнення. Про це говорив у п’ятницю під час 8-го Київського безпекового форуму віце-спікер литовського Сейму Ґедімінас Кіркілас. Політик у різні роки також очолював уряд та Міністерство оборони Литви. На його думку, за рік війни на Донбасі Європа усвідомила: Донбас – це не локальний конфлікт, а цілком реальна загроза світовій безпеці. Про це Ґедімінас Кіркілас розповів в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода
– Країни Балтії та Польща, думаю, дуже швидко все зрозуміли. Чим ближче до України, навіть історично – тим швидше усе розумієш. А через рік навряд чи ще є країни, які не усвідомлюють, що тут відбувається. Це видно з їхніх промов і заяв. Я знаю багатьох парламентаріїв, своїх колег, голів європейських комітетів – всі чудово розуміють, що діється. Хоча до цього було багато (сумнівів – ред.): «а може щось було між ними (українцями – ред.), може це якась громадянська війна». Тепер, звісно, ні: усі лідери Євросоюзу все чудово розуміють.
А інша справа, яку вони позицію обирають усередині своєї країни, і в ЄС, і на самітах – це уже інше питання. Це часто залежить від політичних умов у їхній країні: тривають чи ні вибори.
– Чи можна сказати, що країни, які обирають помірковану позицію щодо цього конфлікту, певною мірою керуються страхом перед Кремлем? Чи на це більше впливає розрахунок власного зиску?
– Ми повинні мати на увазі, що багато країн ЄС економічно дуже пов’язані (з Росією – ред.). Досі є крупна торгівля. Але от наприклад Литва багато разів мала блокади з боку Росії з різних обставин. От я був прем’єром, у 2006 році у нас було кілька блокад, хоч і за достатньо мирного часу. Закрили, наприклад, нафтопровід «Дружба» без пояснень.
Тобто, досвід у нас уже був, і харчова промисловість, наприклад, давно переорієнтувалась. Ну все, той ринок нестабільний, тому ми вже маємо альтернативу.
А от для таких великих країн, як Німеччина, Франція, Італія, для їхнього бізнесу – це, власне, великий шок. В Італії бачив виробників сиру, для яких після стількох років (ведення бізнесу з Росією – ред.) – це шок. І звісно, вони чинитимуть тиск на уряд, поза сумнівом. Тобто, різне розуміння і різні обставини.
– Спостерігаючи за агресією Росії, які кроки Литва робить, щоби застити себе за потреби?
– Литва відразу зреагувала. Події в Україні, можна сказати, змусили політичні партії домовитись підвищити наш військовий бюджет до 2% ВВП. До цього було менше 1%, тобто це дуже радикальне рішення. І в цьому ми стали дуже солідарними, хоч і мали різний підхід щодо оборони країни. І тепер уже згідно цьому підвищеному бюджету закуповується озброєння відповідне. Захисне, безумовно.
Найголовніше – рішення НАТО створити сили дуже швидкого реагування. Саме не швидкого, а дуже швидкого реагування
Інша справа, що і НАТО стало більш активним. Коли я був міністром оборони (2004-2006 роки – ред.), то в нас була так звана повітряна поліція НАТО, оскільки ні Литва, ні Латвія, ні Естонія не мають бойових літаків – де дуже дорога справа. У нас цю місію виконують країни НАТО. То тоді, до 2014 року у нас було не більше 3-4 винищувачів. А порушень нашого повітряного кордону було дуже багато, більше ніж 100 на рік. Тепер у нас уже понад 20 літаків, ставлення НАТО дуже змінилось. У нас є сухопутні війська, відбуваються навчання. Ну і найголовніше – рішення НАТО створити сили дуже швидкого реагування. Саме не швидкого, а дуже швидкого реагування.
Тобто, іде підготовка, реальні плани. Плюс, ми співпрацюємо з Польщею, маємо реальні об’єднання. Тобто, всі дивляться на це серйозно, проте це не агресія проти Росії. Це спроба захистити свої кордони, спостерігаючи, що Росія непрогнозована. Що вона намагається займати території, чого в Європі не було близько 50 років.
– Порадьте з литовського досвіду: як Україні потрапити в такі, певною мірою, закриті для вступу організації як ЄС та НАТО?
Дуже важливою є так звана парламентська дипломатія. Ваші депутати мають використовувати усі можливі формати
– Перше, це, безумовно, якомога швидше провести реформи. Вони болючі, все можна зрозуміти. А друге, це те, про що я намагаюсь говорити з вашими парламентарями. Дуже важливою є так звана парламентська дипломатія. Тобто, ваші депутати мають використовувати усі можливі формати: Парламентську асамблею НАТО, Парламентську асамблею Європейської ради, от незабаром буде COSAC в Ризі – обов’язково повинні бути повні делегації. Скрізь ви повинні виступати, зустрічатись і не втрачати часу. Скажімо, зараз в Україні є конкретне питання: Поглиблену та всеосяжну угоду про вільну торгівлю ще не ратифікували 8 країн. Із усіма потрібно переговорити чому так, у всіх різний процес ратифікації.
Розкажіть що таке Україна. Особливо треба представляти культуру
Тобто, робити реформи, ваше домашнє завдання, і говорити про це. Адже ви і ми були під ковпаком багато років. У нас був час себе показати, тепер вам це потрібно. Розкажіть що таке Україна. Особливо треба представляти культуру. Я пам’ятаю, що найкраще про Литву говорив режисер Някрошюс в Італії (Еймунтас Някрошюс – ред.). Коли він раптом став кращим режисером у Європі (у 1992 році визнаний кращим режисером Європи Союзом театрів Європи – ред.) – всі почали цікавитись, що таке Литва, яка у неї культура. Україні, я думаю, навіть трошки легше, адже це чисто європейська країна. Треба знову нагадати.
– Тобто, на Вашу думку, Україна слабко себе зараз позиціонує у світі?
Гарно працює ваш президент, прем’єр, урядовці – виглядають дуже гарно. Але цього потрібно дуже багато, а їх не вистачає скрізь
– Я не думаю, що слабко. Гарно працює ваш президент, прем’єр, урядовці – виглядають дуже гарно. Але цього потрібно дуже багато, а їх не вистачає скрізь. У вас великий парламент, а у нас парламент – лише 141 людина. Але ми скрізь, особливо під час євроінтеграційного процесу, скрізь були. Ну і якомога швидше слід підключити до цього неурядові організації – це також дуже важливо.
