Документальний фільм «Проданий футбол», який зняли німецькі журналісти розкриває корупційні схеми у керівному органі світового футболу ФІФА. При цьому у центрі уваги документалістів опинилися обставини голосування про проведення чемпіонатів світу з футболу у 2018 та 2022 роках у Росії та Катарі. 29 травня у Цюріху мають відбутися вибори на посаду президента ФІФА. Чинний президент Зепп Блатер подав свою кандидатуру на участь у них. Напередодні голосування журналіст Радіо Свобода поспілкувався з одним із авторів фільму «Проданий футбол» Робертом Кемпе.
– Ваш документальний фільм «Проданий футбол» звинувачує керівництво ФІФА у корупції і хабарництві, зокрема під час голосування щодо проведення чемпіонатів світу з футболу у Росії та Катарі. Ви вважаєте, що право на проведення цих чемпіонатів було «продано» Росії та Катару?
– Коли ми досліджували цю тему, все що ми знаходили, свідчило про те, що заявки Росії та Катару не буле переконливими. Навіть голова комісії з оцінки ФІФА, коли ми з ним спілкувалися визнав, що Катар та Росія подали слабкі заявки на участь у чемпіонатах світу у 2018 і 2022 роках. Це означає, що не було об’єктивних причин для обрання Росії та Катару, оскільки їхні пропозиції оцінювалися як найбільш ризиковані. Тобто, мало б бути щось інше, чим вони переконали ФІФА.
– У фільмі йдеться, що трьох посадовці ФІФА підозрюють в отриманні хабара у розмірі 1,5 мільйона доларів кожен від Катару. Щонайменше одного з них підозрюють у тому, що він продав свій голос також і Росії. Чи не думаєте Ви, що були й інші випадки хабарництва, пов’язані з чемпіонатом світу з футболу у Росії, про які наразі невідомо?
– Так, звісно. Думаю, це лише вершина айсберга. Щодо Росії, то нам наразі відомо про Маріоса Лефкарітіса, члена виконавчого комітету ФІФА від Кіпру, щодо голосування якого про місце проведення чемпіонатів у 2018 і 2022 роках, проводилося розслідування. Він заявляє, що нічого не робив зі своїм голосом. Але знову ж таки, ми маємо справу з корупційними схемами і конфліктом інтересів. Але набагато складніше розслідувати можливе хабарництво і тиск ФІФА щодо Росії, ніж щодо Катару. Думаю, є багато того, чого ми наразі не знаємо. Зараз ми не маємо чіткої картини того, що відбувається.
– ФІФА відкидає звинувачення, які містяться у вашому фільмі, і називає Вас і ваших колег брехунами. Чи очікували Ви такої різкої реакції?
– Так. ФІФА зазвичай починає захищатися і огризатися. Ми бачимо це на прикладі з активісткою Бонітою Мерседес, колишнім представником заявочного комітету Австралії (вона звинуватила ФІФА у розкритті її особи). Вони провели телевізійну кампанію проти неї. Так що реакція ФІФА не стала для нас сюрпризом.
Над матеріалом працювали Claire Bigg і Тетяна Ярмощук.
