Київ – Українське суспільство не має іншого вибору, ніж примирити суперечливі погляди на Другу світову війну, вважає канадський історик українського походження, викладач Університету Вікторії Сергій Єкельчик. Він – автор першого посібника з історії України, в якому описана Помаранчева революція. А нещодавно дослідник здав до Оксфордського видавництва книгу про сучасний російсько-український конфлікт. У контексті війн, минулих і сучасних, Радіо Свобода поговорило з Сергієм Єкельчиком про європейську політику пам’яті, примирення ідеологій і небезпеки декомунізації в Україні.
Спостерігати послідовне святкування 8 і 9 травня – унікальний для історика досвід, каже Сергій Єкельчик. Адже це наочна зміна традицій. Канадський дослідник нині подорожує Україною, працюючи над новою книгою про Українську революцію 1917-20 років. Розповідає, що знаходить у тій добі чимало схожого з сучасністю: і неодноразове вторгнення Росії, і проголошення республік, зокрема на Донбасі, і намагання різних урядів утвердити Крим як частину України (здебільшого невдалі), і навіть снайпери на дахах.
Що ж до Другої світової війни, то вона має менше паралелей з сучасністю, хоч як би їх намагалась нав’язати Росія, стверджує історик. Більше того, українці вже давно готові до переосмислення тієї війни, для цього є суспільний запит.
Святкування, запроваджені за часів Леоніда Брежнєва, Холодної війни, неосталінського режиму відживають себеСергій Єкельчик
«Святкування, запроваджені за часів Леоніда Брежнєва, Холодної війни, неосталінського режиму відживають себе. Тепер треба сформулювати таке ставлення до війни, таку політику пам’яті, яка б допомогла будувати нову демократичну Україну, в якій увага буде приділена людині, а не великим історичним наративам», – зауважує Сергій Єкельчик.
Утім, історик звертає увагу, що на Заході 8 травня практично не відзначають. Важливішою датою є 11 листопада – день закінчення Першої світової, у який згадують жертв з обох сторін. Це не свято перемоги однієї коаліції або суспільного ладу над іншими. Навпаки, воно покликане привернути увагу до жертви і рятівника.
Героями є не солдати, які вбили найбільше, а ті що врятували найбільше... Це зовсім інша модель, яка, думаю, з часом приживеться і в Україні такожСергій Єкельчик
«Таким чином героями є не солдати, які вбили найбільше, а ті, що врятували найбільше. Наприклад, шведський дипломат Рауль Валленберг, який допомагав рятувати євреїв у Європі. Це гуманісти. Це зовсім інша модель, яка, думаю, з часом приживеться і в Україні також. Адже європейський шлях розвитку передбачає, що у фокусі опиняються права людини, увага до індивідуальності», – каже Єкельчик.
«Як воля, так і класові інтереси були вищі від прав людини»
В Україні запровадити таку парадигму буде складніше. Адже на Заході йдеться про війни, що давно минули. Натомість путінська Росія використовує оновлену символіку Великої вітчизняної війни в контексті конфлікту з Україною (зокрема поняття «бандерівці», яке за Радянського Союзу означало усіх «підозріло свідомих» українців). А значить, переносить Україну на сторону уявних ворогів Росії.
Чи можливе примирення, про яке йдеться у новій концепції 8 травня – символічне примирення між ветеранами УПА і Радянської армії? Сергій Єкельчик вважає, що українське суспільство не має іншого вибору, ніж примирити успадковані оповіді про війну. При цьому якийсь єдиний героїчний дискурс неможливий.
Не можна накинути на усі регіони наратив героїчної УПА, яка нібито єдина боролася за Україну, коли у Червоній армії так само були українські патріоти. Довженко був офіцером Червоної арміїСергій Єкельчик
«Не можна накинути на всі регіони наратив героїчної УПА, яка нібито єдина боролася за Україну, коли у Червоній армії так само були українські патріоти. Довженко був офіцером Червоної армії і, як ми знаємо з його щоденників, мріяв про нову Україну – соціалістичну, але потужну, з розвиненою культурою. Разом з тим, ті уявлення про Україну, за які воювали Бандера чи Довженко, втілені не були. Виникла зовсім інша, нова Україна, якої вони не очікували. Зараз ми відкинули елементи і націоналістичного, і радянського проектів – вони просто не працюють у ХХІ столітті», – каже дослідник.
Сучасні українці можуть бути патріотами або ностальгувати за Радянським Союзом, однак саме їхнє життя вже визначене іншими категоріями, переконаний Сергій Єкельчик. Як націоналістична, так і радянська ідеологія мали тоталітарні амбіції, походили з доби лідерів, яким треба підкорюватися. Воля та класові інтереси були вищі від прав людини.
Було б наївно думати, що бандерівський рух існує сьогодніСергій Єкельчик
«Наразі ж не йдеться про примирення двох реально існуючих політичних сил, які визначають наше життя. Йдеться про нове суспільство, яке мусить у своїй концепції історичної пам’яті примирити колишні проекти, що змагалися і гинули. Було б наївно думати, що бандерівський рух існує сьогодні. Навіть радикальні націоналісти у теперішній Україні пройшли досить довгий шлях від ексклюзивного етнічного націоналізму 30-х років. У них теж були свої уроки історії», – пояснює Єкельчик.
Путінська пропаганда нав’язує українцям визначення у координатах попередньої доби, але на фронті на Донбасі з обох боків воюють російськомовні. Наївно переконувати росіян, що українці билися на іншому боці – сама Україна, як Українська Радянська Соціалістична Республіка, що включає практично всі українські етнічні землі, виникла саме після і внаслідок Другої світової, розповідає історик.
«Заперечення Голодомору могло б бути криміналізоване»
З іншого боку, представлення війни на сході України як продовження Другої світової з українського боку (зокрема, у новому гаслі «Пам’ятаємо. Перемагаємо») теж може бути небезпечним. Це означує нашу пам'ять про Другу світову у метафорах сучасного конфлікту, чого хотіла б російська сторона, зазначає Сергій Єкельчик. «Але це новий конфлікт. Пам’ятання для перемагання – це все ж інша річ, ніж пам’ятання для людини», – каже він.
Так само закони із декомунізації можуть стати інструментом російської пропаганди. Взагалі історична пам'ять не регулюється у законодавчому порядку, переконаний історик. Після Революції гідності процеси дерадянізації ініціював не уряд, а самі громадяни. Тим паче, варто розрізняти ідеологію і практику радянського соціалізму в СРСР. Передусім потрібно засуджувати злочини режиму проти людей. Наприклад, заперечення Голодомору могло б бути криміналізоване.
Дуже широко взято – комуністична ідеологія загалом. Вона включає і ті речі, які ми б хотіли затримати і сучасній українській культуріСергій Єкельчик
«Мені здається, що це дуже широко взято – комуністична ідеологія загалом. Вона включає і ті речі, які ми б хотіли затримати і сучасній українській культурі. Ідеологічною базою перших дисидентів 60-х років був ленінізм. Іван Дзюба пише трактат «Інтернаціоналізм чи русифікація», який є повний цитат з Леніна. І він потім у мемуарах згадує, що він справді був леніністом», – розповідає історик.
Над комуністичною ідеологією ніколи не було Нюрнберського трибуналу, каже Єкельчик, тож і виключати з культурного поля усі її артефакти не варто. Наприклад, перейменування міст мало б стати справою місцевих громад. Але найголовніше – декомунізація має проходити паралельно із поліпшенням життя людей. Адже вже не один раз політики незалежної України використовували питання мови та ідентичності як прикриття для політичних маніпуляцій. Нинішнє завдання ж полягає у тому, щоб зробити Україну державою, у якій люди хотіли б жити, від якої нізащо не погоджувалися б відокремитись.
Також на цю тему:
29.04.2015Українцям треба згадати Другу світову війну, щоб зупинити нинішню – історики
Росія старанно замовчує факти, продукуючи міфи. Замовчується і те, що понад мільйон росіян воювали на боці Німеччини – Лисенко далі
30.04.2015Ціна України за перемогу дуже висока і її не можна не визнавати – посол
Андрій Мельник розповів, чому українська громада у Німеччині цьогоріч відзначатиме День перемоги окремо від російської далі
07.05.2015Пострадянські країни відмовляються від «георгіївської стрічки»
Ця російська «георгіївська стрічка» стала символом сепаратизму і війни на Донбасі далі
08.05.2015
8-9 травня потрібно відходити від переможної риторики – історик далі
Яценюк: присутність Пан Ґі Муна в Києві – визнання внеску українців у перемогу над нацизмом далі
09.05.2015Нарівні з чоловіками у радянській армії воювали 800 тисяч жінок – Кобченко
Водночас саме жіночий досвід війни підкреслює її деструктивну сторону, вважає дослідниця далі
