13 травня минають 10-і роковини найтрагічнішої події в історії Узбекистану від часу проголошення незалежності – йдеться про розстріл протестувальників в Андижані. За офіційними даними, тоді загинули 187 людей, неофіційно ж говорять про тисячі загиблих.
Все почалося з повстання у Киргизстані у 2005 році, яке назвали «революцією тюльпанів». Воно призвело до відсторонення від влади президента цієї країни Аскара Акаєва. Це викликало занепокоєння лідерів інших центральноазійських країн, таких як Узбекистан, Туркменистан і Казахстан, оскільки вони, як і Акаєв, посідали президентські посади від часу розпаду СРСР.
У той час у Ферганській долині зростало невдоволення економічним і соціальним становищем. 10 травня близько 100 людей вийшли на вулиці Андижана на знак протесту проти затримання 23 місцевих підприємців. 12 травня кількість протестувальників на центральній площі Андижану сягнула 2 тисяч. Люди продовжували поповнювати лави протестувальників.
Після півночі 13 травня в Андижані з’явилася група з 35 озброєних людей, пізніше влада назвала їх ісламськими екстремістами, які начебто прибули до Узбекистану з Киргизстану і напали на поліцейську дільницю біля Андижана. Вони вбили поліцейських і захопили зброю, далі пішли до в’язниці і звільнили понад 2 тисячі ув’язнених.
13 травня мирний протест завершився розстрілом
Вранці 13 травня в Андижані почалася стрілянина. Десятки тисячі людей вийшли на вулиці, озброєна група захопила будівлю адміністрації міста, декілька будівель підпалили, поліція у місті, кількість населення якого становить понад 300 тисяч людей, зникла.
В Андижані почався хаос, люди, які зайняли будівлю адміністрації, почали переговори зі владою, зокрема з тодішнім міністром внутрішніх справ Узбекистану Закіром Алматовим. Спочатку вони хотіли негайного звільнення 23 підприємців і закликали ООН та ОБСЄ, а також Росію і США виступити посередниками у конфлікті між бізнесменами та узбецькою владою. Упродовж першої половини дня дев’ять людей були вбиті і 34 поранені.
У другій половині 13 травня почали з’являтися повідомлення про наближення узбецьких військових і колон МВС, які йшли на Андижан з усіх боків. Після цього у місто увійшли броньовані автомобілі. Військові розташувалися на дахах будинків. По людях, які перебували на центральній площі, почали стріляти з дахів.
Більшість людей в Андижані не мали зброї. На центральну площу тоді вийшли багато жінок, дітей та літніх людей, але війська стріляли по всіх. Очевидці розповідають, що силовики стріляли неозброєним людям у спину, коли ті намагалися втекти.
«Порядок відновили» до вечора
До вечора в Андижані був «відновлений порядок». Деякі протестувальники на кордоні з Киргизстаном продовжували утримувати свої позиції, але упродовж 48 годин силовики їх розігнали, тисячі узбеків змушені бути тікати до сусіднього Киргизстану.
Офіційно влада Узбекистану заявляє, що під час подій в Андижані загинули 187 людей. Але відразу після розгону протестувальників почала надходити інформація про масові поховання навколо Андижана. Деякі очевидці заявляли про випадки, коли в одній могилі ховали по троє людей, щоб приховати кількість загиблих. Узбецька служба Радіо Свобода отримала повідомлення про вантажні літаки, які прибували в Андижан для перевезення тіл загиблих в інші регіони Узбекистану, щоб поховати по всій країні. Точний підрахунок жертв так і не був зроблений.
Міжнародні правозахисні організації розкритикували надмірне застосування сили в Андижані.
Матеріал підготували Bruce Pannier і Тетяна Ярмощук
