Родина та соратники вбитого влітку депутата міськради Соледару, що на Донеччині, Івана Рєзниченка заявляють, що слідство свідомо «розвалює» справу «на користь сепаратистів», уникає спілкування та приховує результати ДНК-експертизи. Слідчий це заперечує, кажучи, що зробив свою роботу та передав матеріали до суду. Про судові засідання родині, між іншим, також не повідомили. Близькі покійного батьківщинівця скаржаться і на погрози через проукраїнські погляди.
Депутата міськради Соледару (Артемівський район Донецької області), профспілкового активіста держпідприємства «Артемсіль», батьківщинівця Івана Рєзниченка викрали ще 22 червня 2014 року, коли район перебував, по суті, під контролем незаконних збройних формувань «ДНР». Із того часу його місцеперебування було невідомим, аж доки тіло не знайшов у січні 2015-го його колега по міськраді Роман Махник. Виявилося, що протягом 7 місяців тіло перебувало в одній із відпрацьованих соляних шахт на хуторі неподалік Соледару. Його знаходженню передувало власноруч проведене Махником розслідування. Власне, місце, де перебувають останки Івана Рєзниченка, показали ті, хто за словами Романа Махника, а також родини вбитого депутата, викрали та жорстоко вбили партійця. Це жителі Соледару, які влітку активно брали участь у «діяльності» «ДНР». Зокрема, саме з їх слів відомо, що Іван Рєзниченко був убитий пострілом у груди, а після – «для певності» – ударом у шию мисливським ножем.
Роман Махник стверджує: «Обидва злочинці про все зізналися особисто мені. Ткаченко показав як вбивав і як в цю яму кинув тіло. Злочинці розповіли як вмивалися від крові, як продавали автомобіль, але у продажних ментів злочинець Погорєлов відразу ж став свідком».
Щоправда, про що двоє цих осіб розповідали слідству, після їх затримання в січні – невідомо. Але один із них майже відразу був звільнений – він проходить по справі як свідок. Другий отримав підозру за трьома статтями (вбивство, викрадення авто та сепаратизм) та до останнього часу перебував у СІЗО. Утім, в кінці квітня родині Івана Рєзниченка стало відомо про те, що звинувачення в убивстві з нього були зняті, а Артемівський міськрайонний суд звільнив його під підписку про невиїзд. Ми не маємо доступу до матеріалів справи, тому ставити під сумнів рішення суду з нашого боку було б некоректним. Утім, кричущим є той факт, що про проведення жодного із судових засідань у цій справі жодному з членів родини Рєзниченка повідомлено не було. Вони також не були визнані потерпілою стороною. Близьких загиблого депутата це обурює.
Спершу родина сподівалася, що справа буде передана до Ізюму, де вона, на їх думку, розслідувалася б краще. Утім, цього не сталося. До слідства і в них, і в соратника вбитого депутата Романа Махника питань дуже багато. Зокрема, скаржаться на те, що слідчі МВС Артемівська уникають спілкування з ними та намагаються просто зам’яти справу. Про результати ДНК-експертизи рідним Рєзниченка також не повідомили.
«Коли я зателефонував слідчому із Артемівська Едеарда Самедову, який займався цієї справою, аби дізнатися про результати експертизи ДНК, а також поцікавитися, чому під підписку про невиїзд був відпущений вбивця, він мене запитав: «Хто вам дав мій телефон?», та сказав, що передав усі матеріали в прокуратуру, а потім вимкнув телефон. Жодної інформації він мені так і не надав», – розповідає Ігор Рєзниченко, син Івана Рєзниченка.
За нашою інформацією, зміна запобіжного заходу для затриманого підозрюваного була пов’язана з тим, що він відмовився від своїх попередніх свідчень, стверджуючи, що давав їх під тиском. Окрім того, свою роль зіграли результати ДНК-експертизи. Саме ті, в приховуванні яких звинувачує слідство родина. Вони начебто показали, що вбитий Рєзниченко був із вогнепальної зброї в груди, тоді як підозрювали затриманого в убивстві за допомогою ножа. Звісно, не може не насторожувати також те, що родина Рєзниченка не була повідомлена про судові засідання та не визнана потерпілою стороною у справі. Про звільнення одного з підозрюваних з-під варти вони дізналися буквально з чуток.
Після згаданого спілкування зі слідчим Ігор Рєзниченко звернувся із заявою до Донецької обласної прокуратури, а також ГПУ, в якій поскаржився на ігнорування з боку слідства, приховування результатів ДНК-експертизи (див. зображення). Він пише, що «на даний час з незрозумілих причин обоє вбивць на свободі», не допитані свідки, «справа свідомо розвалена на користь сепаратистів, від котрих нам надходять погрози».
6 травня родина Рєзниченка надіслала звернення також до Юлії Тимошенко. Чекають на реакцію.
Окрім того, попри роль у пошуках тіла, Роман Махник також стверджує, що не був допитаний слідчими органами. Так само як приятелі Рєзниченка, які останніми бачили його живим. Нам вдалося додзвонитися до слідчого МВС Артемівська Едуарда Самедова, на якого посилався Ігор Рєзниченко.
– Я вам тільки можу сказати, що кримінальне провадження направлене до суду, і суд буде приймати рішення, – відповів він на питання про перебіг справи про вбивство Рєзниченка.
– Родина стверджує, що слідство «розвалює» справу.
– Ні-ні-ні, ми направили кримінальне провадження до суду з обвинувальним актом.
– А чому родина каже, що не були опитані люди, які востаннє бачили Рєзниченка живим?
– Усі в принципі були допитані. Це було рішення як моє, так і прокурора. І зараз цим питанням займається суд.
– Ви кажете, що були допитані, але ж самі люди кажуть, що їх не опитували. Як це може так бути? Наприклад, Махник, який знайшов тіло.
– В усній бесіді ми розмовляли.
– Це ж була не протокольна розмова…
– Це не ваша справа.
Такий був наш діалог зі слідчим.
Роман Махник, окрім іншого, звинувачує артемівську міліцію у підтасуванні фактів «на користь сепаратистів». Він заявляє, що справа «розвалюється» зумисне – «оскільки є конкретні факти причетності працівників МВС до співпраці з ДНР». Хоча доказів він не має, каже, що під час окупації Соледару та Артемівська міліція та незаконні збройні формування дуже тісно співпрацювали – «все місто це бачило».
У телефонній розмові Ігор Рєзниченко стверджує, що обоє вбивць його батька перебувають у Соледарі, хоча на власні очі він їх не бачив. «І краще мені їх не бачити», –додає. На запитання про погрози Ігор Рєзниченко уточнює, що стосуються вони не справи щодо вбивства батька, а його власної проукраїнської позиції.
«Моя позиція залишається незмінною - проукраїнською. Ще з початку 2000-х років я належу до партії «Батьківщина». Я вступив до неї тоді, коли в нас тут стадами всіх заганяли до «Партії регіонів». Я відмовився, через що отримував погрози бути звільненим з «Артемсолі». До речі, це вже було після того як Ющенко став президентом… Батько дуже переживав за мене, бо коли тут проходив «референдум» та вивісили ДНРівський прапор, я разом із друзями його зняв. Після цього погрози надходили і мені, і моєму батькові. А зараз тут є багато таких, хто ходить і вітає українських воїнів, тримаючи за спиною два прапора…»
Ігор каже, що справа про організацію та проведення «референдуму» в Соледарі не розслідується. І як би іронічно не ставитися до паніки в дусі «схід зливають!», у цьому випадку саме так усе і виглядає.
Марія Томак – журналіст Центру громадянських свобод
