Протези нового покоління для учасників АТО привезла в Україну команда протезистів з Канади і Сполучених Штатів. Безплатні протези доступні поки що для п’ятьох відібраних ампутантів, чиї випадки фахівці визнали найскладнішими. Проте надія отримати сучасний біоелектричний протез – і не за кордоном, а тут в Україні – стає ближчою. Окрім протезів, в Україну привезли новітні технології.
Роман вчиться управляти своєю новою рукою. Він напружує м’язи – і виникає електричний імпульс, що приводить у рух механізм: розкрити долоню, закрити долоню.
Такою рукою можна писати, тримати виделку і ложку, розстібнути гудзик, повернути ключ у замку.
Учаснику Майдану Роману Линдову 24 роки. Він хоче плавати в басейні і займатися бойовим самбо. Хоче робити все, що було йому доступне раніше. Нещастя сталося з ним на Майдані: поряд вибухнула граната, здетонував коктейль Молотова. Хлопець отримав опіки, осколкові поранення тіла, пробиті легені, ампутацію кисті лівої руки. Вітчизняні протези, які йому пропонували досі, були просто муляжами без відновлення функцій.
«Те, що мені пропонували зробити за державний кошт, це небо і земля порівняно з тим, що ви тільки що назнімали», – каже Роман.
Він мріє, що з новим протезом повернеться у спортзал і робитиме вправи зі штангою: «Я впевнений, що робитиму жим лежачи».
Василь втратив руку і ногу на війні. Це сталося на минулий День Незалежності в районі Іловайська. Якраз починався горезвісний «Іловайський котел». Вони поверталися з бойового завдання – охорони блок-постів на кордоні з Росією. Потрапили в засідку. Коли автівку обстріляли сепаратисти, Василю відірвало обидві праві кінцівки. Відповзав у посадку, відстрілюючись, доки знепритомнів. Потім були місяці операцій по госпіталях, відвідини високопоставлених чиновників. Обіцяли реабілітацію і протезування за кордоном, але нічого не зробили. Зараз, почувши про можливість безплатно отримати функціональний протез, Василь із батьком приїхали з Кривого Рогу в Київ.
«Мені подзвонили, сказали, що приїжджають канадці, американці, будуть протезувати. Хочеш – приїжджай», – каже учасник АТО Василь Стуженко.
П’ять найскладніших випадків протезування відібрали для участі у цьому спільному канадсько-американському проекті. Електронні кінцівки – дорогі, гроші на них збирала українська діаспора. Водночас мета проекту не зводилась лишень до того, щоб забезпечити цих п’ятьох сучасними високотехнологічними протезами. Навчити новітніх технологій українських протезистів – у цьому полягало надзавдання.
Олександр Стеценко, інженер-протезист, директор «Ортотех-Сервіс» каже: «І цей проект якраз такий поштовх для того, щоб навчитися цим технологіям».
Зробити штучну руку чи ногу – справа індивідуальна. Припасування триває довго, ще більше часу забирає реабілітація. Далі знадобиться сервіс, ремонт. Неможливо усіх пацієнтів відпровадити протезуватися в Німеччину. Треба піднімати галузь тут в Україні.
«Ми тут займаємося обміном інформації, обміном технологій. Тут у нашій команді є найвищого рівня протезисти і техніки зі США і Канади. Ми тут спілкуємося з найкращими українськими протезистами. Ми їм показуємо, як ми працюємо; вони нам показують, як вони працюють. І разом ми сподіваємося підвищити рівень протезування тут в Україні», – говорить Джон Батздорф, президент Міжнародної асоціації протезування і ортопедії в США.
Українські протезисти готові побитися об заклад: уже за кілька місяців вони повністю освоять нову технологію. Щоб протезування для учасників АТО стало доступне вдома, а не тільки за кордоном. І щоб кожен поранений боєць, що звернеться по допомогу, повернувся додому без милиць.
