Арка не вирішує проблему Чорнобиля – екс-керівник об'єкту «Укриття»

З моменту катастрофи на Чорнобильській АЕС минуло 29 років, і досі зруйнована станція становить небезпеку. Над аварійним блоком АЕС був побудований саркофаг, але він давно відслужив свій проектний термін і останніми роками руйнується. Над блоком зводять нову захисну конструкцію, але у її ефективності багато фахівців сумніваються.

Нове укриття – це споруда у формі арки заввишки 108 метрів, довжиною 150 метрів і завширшки 257 метрів. Його вага – 29 000 тонн, термін експлуатації – близько 100 років, загальна вартість – понад два мільярди євро. Наразі змонтовано майже 90% конструкції.

Здача в експлуатацію нового укриття над аварійним четвертим енергоблоком ЧАЕС, розробленого французьким консорціумом Novarka, вже кілька разів відкладалася. Хоча старт проекту дали ще вісім років тому, його будівництво фактично почалося тільки у квітні 2012-го. Якщо фінансові проблеми будуть вирішені, роботи зі спорудження арки, яка закриє собою старий бетонний саркофаг, можуть бути закінчені до листопада 2017 року. Для завершення проекту країни Заходу найближчим часом мають намір зібрати понад 600 мільйонів євро.

Колишній заступник головного інженера з науки та ядерної безпеки ЧАЕС, автор книг «Чорнобиль – помста мирного атома», «Від Чорнобиля до Фукусіми» Микола Карпан називає нову конструкцію «парасолькою, що захищає тільки від дощу і вітру» й не вирішує завдань радіаційної безпеки.

Цю думку поділяє і екс-керівник об'єкту «Укриття», член Громадської ради при Держатомрегулюванні України Валентин Купний.

– Зараз всі зациклені на 2017 році, мовляв, насуваємо арку на старий саркофаг, розрізаємо стрічки і п'ємо шампанське. Проте арка не вирішить питання безпеки. Є офіційний документ замовника, в якому йдеться і про оцінку впливу на навколишнє середовище. Там сказано: «Проектна аварія «Смерч-3» (це можна назвати звичайним смерчем) за сценарієм з викидом восьми кілограмів радіоактивного пилу є аварією з найбільшими серед розглянутих радіаційними наслідками під час експлуатації нового безпечного конфайнмента. У разі такого сценарію максимальний показник індивідуальної дози опромінення населення, що проживає поблизу кордону зони відчуження (тобто в радіусі 30 км навколо станції), за перший і другий роки після аварії можуть досягати 10 мілізівертів, що істотно перевищує ліміт в 1 мілізіверт»​.

​Люди, які при смерчі опиняться в десятикілометровій зоні, можуть одразу отримати кілька річних доз. Смерч може пройти через сам об'єкт «Укриття», і це буде максимально можлива аварія, а число небезпечних з точки зору смерчів років зараз у нас збільшується, і за 100 років експлуатації арки така аварія цілком імовірна.

– Всередині бетонного саркофага, як припускають вчені, можуть перебувати близько 200 тонн палива і не менше 30 тонн пилу, який містить трансуранові елементи. Другий етап проекту передбачає демонтаж «Укриття» з вилученням з нього паливовмісних мас. Чи можна зараз говорити про терміни початку цього другого етапу?

– Щоб щось витягувати, треба знати, що ти витягаєш. Ми знаємо, що там «світить» і «гріє» добре. А, грубо кажучи, з якою лопатою до нього підходити – ніхто не знає. Потрібно зрозуміти, з чим ми маємо справу. Там просто «чорний ящик».

Тільки після того, як ми зрозуміємо, що там, можна буде розробляти технологію. Об'єкт «Укриття» як був небезпечним, так і залишився небезпечним. І його небезпека зростає з кожним днем. Зростає через те, що ми погано розуміємо, що там відбувається. В принципі, можна припустити, що там відбувається утворення дуже текучого, дуже дрібного пилу. І він може підніматися не тільки при смерчі, але і при невеликому вітрі. Ви будете йди, а за вами буде тягнутися шлейф пилу, яким ви будете дихати.

Наприкінці 90-х років було виявлено та підтверджено руйнування паливних мас, перетворення їх на пил, тоді ж були виявлені розчинні сполуки урану, і з кінця 90-х, коли у нас пішов проект створення нового конфайнмента, Україна припинила фінансувати дослідження паливовмісних мас. Тому зараз, у 2015 році, дані про фізико-хімічний стан паливовмісних мас – це кінець минулого століття і, можливо, самй початок цього століття.

Ми, по суті, втратили контроль за паливовмісними масами. В принципі, зрозуміло, що йде руйнування, йде утворення пилу. Різні інститути по-різному оцінюють стан пилу, що перебуває зараз в об'єкті. Це паливо руйнується. Йде деградація паливної матриці, так це називається офіційно. З якою швидкістю це відбувається, як іде розчинення виявлених наприкінці минулого століття з'єднань урану, що діляться, де накопичується, ніхто зараз достовірно, посилаючись на дослідження, не скаже.

Тому головне – встановити контроль за паливовмісними масами. До речі, в законі про Чорнобильську АЕС про це йдеться – «приступити до робіт щодо паливовмісних мас», і для цього наш уряд повинен оголосити міжнародний тендер. Грошей на це, звичайно ж, в України немає, а роботи там і технічно складні, і витратні.

– Двадцятирічний термін експлуатації саркофага над аварійним чорнобильським реактором закінчився у 2006 році. Після цього конструкцію кілька разів зміцнювали, а в лютому 2013 року, як відомо, була серйозна аварія – обвалився дах машинного залу 4-го енергоблоку. Як би ви оцінили нинішній стан старого «Укриття», і якими можуть бути наслідки, якщо він зруйнується до того, як його накриє арка?

– Якщо буде божеська погода, без вітру, висока вологість, то це все на майданчику залишиться. Якщо буде вітер, то в тому напрямку, куди він буде дути, я не заздрю ні персоналу ЧАЕС, ні тим людям, які перебуватимуть за межами зони.

Що стосується руйнувань, багато що стабілізували. Спочатку було десятка два вузлів, які необхідно було стабілізувати, але грошей Європейського банку реконструкції та розвитку вистачило тільки на сім вузлів. Дах машинного залу, який завалився в лютому 2013-го, взагалі не стабілізували. Очевидці розповідають, що, коли впав дах, то там піднявся «чорний гриб», як при ядерному вибуху. І врятувала від поширення радіаційного забруднення тільки відсутність вітру і вологість понад 90%. Все це повернулося назад, а був би вітер, то стільки б людей переопромінилось...

​Досі не зроблена оцінка стану будівельних конструкцій. Частково обстеження саркофага проводили в минулому році, а також після обвалення даху машинного залу в 2013-му, але висновок про стан будівельних конструкцій так і не був оприлюднений. Те, що машинний зал перебуває в критичному стані, всім, хто там був, зрозуміло. Він може в будь-який момент впасти.

– Міністр екології України Ігор Шевченко нещодавно виступив за повернення частини Чорнобильської зони до складу економічно активних територій, тобто мова йде про скорочення тридцятикілометрової зони навколо ЧАЕС. Як ви ставитесь до цієї ініціативи?

– «Тридцятка» грає бар'єрну функцію. Об'єкт «Укриття» весь час буде небезпечний, тому «тридцятка» повинна залишитися.

Є дуже гарна ідея – зробити там заповідник. Ніякої новий конфайнмент ніколи не убезпечить від якоїсь екстремальної ситуації. В атомній енергетиці має бути три бар'єри між паливом і людиною – оболонка тіла, перший контур і конфаймент (герметична залізобетонна оболонка реакторного відділення – ред.) А що у нас? У нас лежить відкрите паливо, на дірявий саркофаг 1986 насунуть цю арку – вона менш дірява, але вона теж дірява – і все. Тому «тридцятка» – це дуже важливий третій бар'єр, причому, дуже ефективний бар'єр.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода