Юрій Примачук
Інформацію про особисте життя, підприємницьку діяльність чи захворювання людини сьогодні можуть отримати сторонні особи. Це стає можливим не лише через явні зловживання, а й через невизначеність законодавства. Натомість становище із захистом даних стає ще складнішим – усе через розвиток інтернету і соціальних мереж.
«Про більшість проблем із захистом особистих даних ми досі довідуємося переважно не від постраждалих, а з планових перевірок. Люди досі або не знають про те, що їхні права порушені, або не мають бажання з цим боротися», – каже начальник Управління з питань захисту персональних даних Секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Маркіян Бем.
Як зазначають у цьому відомстві, проблема незаконного обігу особистих даних загострилася на тлі війни. Зокрема, в мережі з’являються дані бійців-учасників АТО, працівників міліції, тощо – детальна інформація з іменами, прізвищами і фото. Також деякі сайти ведуть перелік людей, які ухиляються від військової служби.
«Автором сайту ця особа вже розглядається як ухильник. Хоча немає розслідування, не порушена кримінальна справа, відсутні докази. Але часто через такі ресурси шукають людей», – розповів Маркіян Бем.
«Всі реєстри можна купити вільно на чорному ринку. Наприклад, база податкової коштує всього 100 американських доларів, база фізичних осіб – 200 доларів, база ДАІ – 150 доларів. Причому ці дані знаходяться поза правовим полем і використовуються якраз шахраями», – заявляв раніше міністр юстиції Павло Петренко.
Загалом же до МВС у Секретаріату уповноваженого з прав людини є претензії щодо незаконного збору даних, зокрема відбитків пальців. «Також були випадки, коли правоохоронці запитували дані про всіх осіб, які надавали чи отримували адміністративні послуги у певному відомстві, просто, аби перевірити – раптом щось не так? Це теж незаконно», – каже Маркіян Бем
Інтернет-сайти і соцмережі поки недосяжні
Україні зараз вдалося зробити чимало на шляху реформування законодавства про захист персональних даних, каже уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська.
Наші закони адаптуються до європейськихВалерія Лутковська
«Наші закони адаптуються до європейських. – наголошує вона. – Це не лише питання стандартів та візової лібералізації, а й співробітництва у кримінальних справах. Робота спільно з європейськими структурами можлива тільки за відповідності законодавства. Проте ми живемо в Україні, тому можна створити систему, але є практичні проблеми».
Найчастіше українці скаржаться на банки. У Секретаріаті уповноваженого Верховної Ради пояснюють: багато банків при отриманні кредиту вимагають від громадян інформацію про третіх осіб та інші не нагальні дані. А особиста інформація боржника може бути без його відома передана колекторським службам. Останні користуються ними для тиску на людину.
Так само порушенням права на приватність називає Маркіян Бем теперішні спроби створити електронний реєстр пацієнтів. За його словами, ця ініціатива Міністерства охорони здоров’я поки що не має під собою законодавчої бази. До того ж, база розробляється приватними структурами.
«Кому будуть передані ці дані, хто матиме до них доступ і хто адмініструватиме? Це не можна лишати на розсуд приватних структур. Тим паче, там буде інформація зі сфери наркології і психіатрії. Це ці сфери, де люди не завжди можуть постояти за свої права. Про який реєстр за таких умов можна говорити?» – каже чиновник. Тим більше, зауважують у відомстві, дані і зараз нелегально передаються приватним структурам і фондам – часто з комерційною метою.
Українське законодавство дозволяє збирати і обробляти персональні дані особи тільки, якщо є її згода або це передбачено нормативно-правовими актами. У разі ж незаконного доступу до особистої інформації та її поширення порушнику загрожує суд, каже начальник Управління із захисту персональних даних. Однак на практиці притягнути когось до відповідальності складно, адже дані здебільшого публікують на інтернет-сторінках, зареєстрованих за кордоном і у соцмережах, а порушник лишається анонімним. Загалом же засоби реагування на такі ситуації поки не напрацьовані, каже Валерія Лутковська.
За словами ж дисидента Семена Глузмана, проблема не лише у законах, а й у дотриманні їх.
«Чи готовий я віддати частину своїх прав заради безпеки? Імовірно, я скажу так. Але я маю задати питання: як цю інформацію використають? А якщо її можуть продати, як це роблять навіть деякі офіцери СБУ, і виникають скандали, як у Міністерстві охорони здоров’я, то це інша справа», – вважає він.
Сайт «Миротворець» порушує закон – Лутковська
Ще одним порушення прав людей називає омбудсмен діяльність інтернет-сайту «Миротворець». Цей ресурс створили волонтери за підтримки радника очільника Міністерства внутрішніх справ Антона Геращенка. Його завданням є збір інформації про осіб, яких підозрюють у сепаратизмі і тероризмі.
«Якщо ця інформація збирається з непублічних джерел – від сусідів, знайомих, і так далі – це порушення права на захист даних, і я з цього приводу звернулася і до голови СБУ, і до міністра внутрішніх справ, і до генпрокурора. Цей сайт викликає питання: з якою метою ведеться обробка даних і на яких підставах ним користуються правоохоронці, наскільки це законно», – каже Валерія Лутковська.
Натомість творці сайту наполягають, що збирають інформацію лише з відкритих джерел, таких як ЗМІ та соціальні мережі «виключно з науково-дослідницькою, творчою та журналістською метою». Тут теж апелюють до Закону про захист персональних даних, наводячи право обробляти інформацію про переконання людини і членство в організаціях, якщо ця інформація опублікована самою особою. Також вони наполягають на праві публікувати інформацію, якщо вона є суспільно важливою.
«Якщо мова йде про такий сайт, то йдеться про присвоєння певних ярликів на базі такої інформації, яка, можливо, не є достовірною, навішування ярлика сепаратиста», – вважає Маркіян Бем.
Натомість Антон Геращенко запевняє: сам факт перебування в базі не є гарантією вчинення злочину даною особою. Це лише привід її перевірити.
За словами Семена Глузмана, загрози несе також розсекречення архівів радянських спецслужб. Адже у кримінальних справах згадані не лише переслідувані особи, але й ті, хто співпрацював зі слідством, часто під тиском, писав доноси, тощо. Ця інформація може стати публічною без згоди цих осіб.
«Не виключено, що стосвно цього закону доведеться звертатися в Конституційний суд. – каже Валерія Лутковська. – Втім, закон має певні обмеження, все буде залежати ще й від підзаконних актів. Та про це поки говорити рано, немає практики застосування закону».
