Львів – Кілька років поспіль українські та польські мистецтвознавці не можуть порозумітись, де мають висіти дві відомі картини художника Мартіно Альтамонте, який у другій половині 17-го століття працював при дворі польського короля. Йдеться про полотна «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами». Зараз їх експонують в Олеському і Золочівському замках на Львівщині. Натомість Міністерство культури України прагне перевезти картини у діючий римо-католицький костел у Жовкві на Львівщині. Мистецькі діячі Львова і керівництво Галереї мистецтв – проти вилучення цих творів із музейного фонду.
Востаннє лист з Міністерства культури надійшов у Галерею мистецтв незадовго до візиту в Україну польського президента. Чиновники вимагають передати дві картини Мартіно Альтамонте костелові, мовляв, такою є домовленість поміж Україною і Польщею проурегулювання польсько-українських відносин щодо культурної спадщини.
Цікартини художник намалював у ХVII столітті у Жовківському храмі на замовлення польського короля Яна ІІІ Собеського. Митець творив їх з огляду на стиль і розміри храму, на честь перемоги польського короля над Османською імперією під Віднем і нинішньою Словаччиною у 1683 році. Полотна прикрашали сакральну будівлю Святого Лаврентія понад три століття.
«Битва під Віднем» розміром 8 на 7 метрів і «Битву під Парканами» 9 на 8 метрів – вважаються найбільшими батальними полотнами. У кінці ХІХ століття у львівській Ратуші і у 30-ті роки ХХ століття картини реставрували. У радянський час вони були серйозно знищені, бо комуністи облаштували у храмі склад. У 60-70-х роках тодішній директор картинної галереї Борис Возницький (помер у 2012 році) побачив, що картини нищаться.
Борис Возницький казав, що ці твори не можна розміщати на стінах у храмі, він переживав, щоб ці твори залишались у музеїЛариса Возницька-Разінкова
«Потім не було складів, розчинені двері, ніхто з жовківчан не подумав, щоб ці двері заколотити. Борис Возницький сам ці двері зачиняв, а потім приїхав з експертами і зняв ці полотна, а це були насправді лахміття, де не було видно зображень. Коли почали реставрувати, знайшли до шести різночасових шарів запису. Борис Григорович казав, що ці твори не можна розміщати на стінах у храмі, він переживав, щоб ці твори залишались у музеї. Він підняв стіни у замках і продумав, як їх розвісити. Він аргументував, чому твори мають бути у музеї, бо там є охорона і належні умови», – розповіла директор львівської Галереї мистецтв Лариса Возницька-Разінкова, донька Бориса Возницького.
Реставрували картини у Польщі
Українські і польські реставратори чотири роки реставрували у Варшаві дві картини за європейські гроші. Тоді уклали угоду, що повернуться полотна в експозиційні фонди Галереї мистецтв, а не у костел. Хоча Міністерство культури Польщі просило українське міністерство повісити картини у Жовківському костелі. Однак Борис Возницький не погодився на це. Але після його смерті тема картин знову стала каменем спотикання у мистецьких середовищах обох країн, до яких додалась політична і дипломатична складові.
Культуролог Зеновій Мазурик вважає, що зіштовхнулись різні інтереси і бачення. За його словами, цю суперечку довкола картин можна вирішити і досить цікаво.
Якщо повертати всі речі, де вони були раніше, то у музеях нічого не залишитьсяЗеновій Мазурик
«Цим питанням займаються і політики, і дипломати, і митці, думка виглядає чорно-білою, мовляв, поляки хочуть забрати, а ми не дамо. Ніхто нічого не забирає. Немає музеологічного погляду на це. Це – картина Гогенберга, який взяв собі італійське прізвище Альтамонте, бо тоді італійські художники були шановані. Ян ІІІ Собєський хотів возвеличити свій тріумф і запросив молодого художника Гогенберга, який з цієї нагоди італізував своє прізвище як Альтомонте. Художник намалював дві батальні картини. Це пафосне бароко, що зображено, нині слід пояснювати, бо не всім зрозуміло. Картини розмістили у сакральному просторі. Тоді це був єдиний простір. Якщо повертати всі речі, де вони були раніше, то у музеях нічого не залишиться. Тоді це був єдиний простір», – говорить культуролог, експерт з музеєзнавства Зеновій Мазурик.
Музеєзнавець Зеновій Мазурик віддавна пропонує збудувати на території Жовківського замку павільйон, де експонувалися б батальні полотна, які відтворюють спільну українсько-польську історію і водночас це було б місце для усвідомлення спільного майбутнього обох народів. Тоді можна було б виставляти полотна чотирьох баталій – «Битви під Віднем» і «Битви під Парканами», «Битву під Хотином» і «Битву під Клушино». А головним гаслом могли б стати слова: «Спільні перемоги в обороні Європи – спільна праця в розбудові Європи». Такий вихід із ситуації він запропонує Міжнародній раді з охорони пам’яток та історичних місць (ІКОМОС) Польщі. Власне у ці дні експерти обговорюють музейну справу у польському місті Лодзь.
Тим часом група львівських культурних діячів днями звернулась до Міністра культури України з вимогою не передавати полотна у храм. Таку позицію пояснила тим, що картини перебувають у належних умовах, що замки відвідує багато різних людей, зображення на полотнах є спільною українсько-польською історією.
