Юрій Примачук
Підписати петицію українцям регулярно пропонують ще з часів Майдану. Донедавна це були громадські ініціативи. Тепер же законотворці хочуть перевести такі звернення на державний рівень. Попри консенсус щодо самої реформи, на її втілення погляди різні. Тож замість одного коаліційного законопроекту є два.
Дати можливість людям звертатися до президента чи Верховної Ради хочуть за європейським зразком. У світі вже апробована система електронних колективних звернень до влади. Запит на це в Україні є, кажуть експерти і згадують кампанію «Порошенко, поговори зі мною»
«Мова йде не про використання ІТ-технологій для того, щоб вирішити суспільні задачі, а про нову модель демократії, систему, яка дасть відповідь на питання, як робити суспільство ефективнішим. Від успіху цієї ідеї залежить, як далі піде справа з усією електронною демократією», – пояснює співголова групи електронної демократії «Реанімаційного пакету реформ» Сергій Лобойко.
Якщо закон ухвалять, українці отримають змогу звертатися з електронною петицією до органів влади. Адресатами стануть Адміністрація президента, парламент, Кабмін чи органи місцевого самоврядування. Петиція буде розміщена на відповідному веб-сайті, де під нею підписуватимуться всі охочі. У разі, коли набереться більше ніж 25 тисяч голосів (хоча пропонується і можливість місцевим радам встановлювати власну кількість), петиція буде відправлена на розгляд відповідного органу влади, котрий має про це повідомити.
«Це дасть можливість активній частині суспільства почати впливати на порядок денних країни на рівні як центральної, так і місцевої влади. Плюс, оскільки це публічний процес, на нього реагуватиме широкий загал, засоби масової інформації», – відзначає Сергій Лобойко
За словами заступника голови Адміністрації президента Дмитра Шимківа, підписи могтимуть збирати також громадські організації. У такому разі вони оформлюють петицію на своєму веб-ресурсі, а потім надсилають її до відповідного органу. На його думку, це стимулюватиме до дискусії, завдяки якій зросте увага до теми, а її розгляд буде прозорішим. Щоправда, організації мають забезпечити безкоштовний і вільний доступ до петиції. Також ця реформа не потребує значних витрат.
Результатом петиції має стати або відповідь із переліком заходів щодо вирішення проблеми, роз’ясненням, тощо, або аргументована відмова. На це органам влади відведено 10 днів. Таке звернення прирівнюватиметься до паперового, тож чиновник понесе відповідальність за будь-які порушення.
Реформа одна, законопроекти різні
Однак втілювати цю реформу ініціатори хочуть по-різному. Наразі у Верховній Раді є два законопроекти: №2299 (авторства президента Петра Порошенка) та №2299-1 – депутатів від «Самопомочі» Павла Кишкаря і Олександра Опанасенка.
Розбіжностей між ними кілька. За словами Дмитра Шимківа, оптимальний строк збору підписів – 20 днів. «Чим швидше, тим краще, пригадайте, як ми волали про швидшу реакцію, коли підписували петиції до Обами! Інакше петиції, вже набравши голоси, просто висітимуть, доки не сплине час»
Із цим незгодна експерт групи електронної демократії «Реанімаційного пакету реформ» Вікторія Афанасьєва.
«Зараз суспільство активне, але так буде не завжди, – каже вона. – Ті ж американці зазвичай підписують петиції не дуже швидко. Лежати безцільно вона апріорі не буде, щойно зібрані підписи – її передадуть далі. Натомість у випадку деяких петицій на не дуже популярні теми просто не буде часу, щоб пояснювати зміст людям, вивести обговорення з мережі на вулиці, тощо».
Тому у пропозиціях «Реанімаційного пакету реформ», в альтернативному законопроекті виділено два місяці. Окрім того, наполягають на публічності розгляду і публічному обґрунтуванні відмови.
За словами ж представниці Адміністрації президента Марії Горностай, це питання можна буде вирішити під час доопрацювання закону. Саме такий шлях бачать у відомстві: ухвалити їхній закон у першому читанні, а потім спільно вносити у нього зміни. Автори іншого законопроекту проти, хоча обидві сторони говорять про компроміс.
Президентський законопроект передбачає і премодерацію петиції, себто перевірку адміністратором сайту на предмет забороненого контенту. Як каже Дмитро Шимків, у іншому разі ми можемо побачити петиції, наприклад, на підтримку тероризму. А державні структури стануть співучасниками порушення закону. За словами ж Вікторії Афанасьєвої, незрозуміло, хто такий адміністратор, чи буде він компетентний і чому він має вирішувати це. Тим паче, оскаржити премодерацію буде неможливо. Тому у громадських активістів виникла пропозиція премодерацію скасувати, а відповідальність покласти на автора. Громадський експерт Олексій Баранов пропонує компроміс – схему, за якою адміністратор надсилає автору зауваження з пропозицією їх виправити. Чи втілять його – поки невідомо.
Депутати від «Самопомочі» пропонують, аби автор петиції сам представляв її в органах влади. Як каже депутат Павло Кишкар, ідея в тому, аби ці люди згодом самі ставали владою, і ця альтернатива – надважлива. Адже якщо чиюсь позицію підтримали 25 тисяч осіб, то це варто уваги. В Адміністрації президента ідею соціального ліфта критикують. По-перше, бачать загрозу, що петиції будуть створюватися суто для того, щоб хтось потрапляв на доповіді до держорганів. По-друге, доповідач може сказати відмінне від того, під чим підписалися люди. Навіть питання, що робити з відхиленими петиціями: просто давати відмову (версія проекту №2299) чи перекваліфіковувати у звичайні звернення громадян (законопроект №2299-1) викликало полеміку.
Ідентифікувати і допомогти
За словами експерта Діани Проценко, дуже важливо усунути максимум перешкод для громадян, щоб система не була незручною і не зазнала невдачі на першому етапі. Загрозою вона вважає норму, за якою місцева влада має приймати додаткові нормативні акти, щоб уможливити петиції. На її думку, це може викликати у людей зневіру у реформі.
Експерти зазначають: людям знадобляться ще й дієві пояснення, як працювати з новими нормами.
Громадський експерт Олексій Баранов не вважає таку реформу радикальною.
«У рекомендаціях ЄС є таке поняття, як політичні ініціативи, коли суспільство може запропонувати владі якусь ідею, і влада зобов’язана її підтримати або відмовити. Наприклад, Кличку направляють пропозицію заборонити забудову. І він має дилему: підписувати відповідне розпорядження чи офіційно відмовити. Механізми для цього є. Ось це буде радикальним», – зауважує Олексій Баранов.
Та за його словами, це рішення можна впровадити і після електронних петицій, як пропонують зараз.
Ще одна проблема – ідентифікація користувачів, і захист від багаторазового голосування, кажуть фахівці. Керівник латвійської програми My Voice (присвяченої е-петиціям) Мадара Пейпіна стверджує: ідентифікація необхідна, так само як певні фільтри і критерії для змісту петицій. Латвійці для цього користуються системою е-банкінгу, та в Україні вона не така поширена. Деякі фахівці обстоюють ідею електронного цифрового підпису, а, скажімо, Дмитро Шимків – категорично проти. Тож це питання ще доведеться вирішити. Однак, каже латвійський активіст, знадобиться ще юридична та інша підтримка небайдужих громадян.
Попри розбіжності, усі сторони наполягають на якнайшвидшому ухваленні законопроекту. За оцінками громадських активістів, є високі шанси побачити їх у порядку денному вже цього тижня. За словами ж Дмитра Шимківа, остаточну і ухвалену версію закону країна отримає за 6-8 тижнів.
