Днями Київ та Москва домовились про нову ціну на газ на наступний квартал (приблизно 248 доларів), а в середині квітня має відбутися черговий раунд переговорів України, Росії та ЄС щодо поставок газу Києву на осінньо-зимовий період. Минулої осені вдалося уникнути газової кризи через тристоронні переговори. У чому переваги перетворення двостороннього українсько-російського формату на переговорний трикутник Україна-Росія-ЄС? Радіо Свобода розмовляло з директором Оксфордського Інституту газових досліджень Джонатаном Стерном.
– Те, що Київ та Москва, як виглядає, безболісно домовились про нову ціну на газ на наступний квартал і Київ дістав гарну знижку, чи є це ознакою того, що ситуація заспокоїлась і вже немає такого «кипіння», як раніше?
Вплив ЄС на досягнення угод про «зимовий пакет» був неабияким успіхом
– Я думаю, що ситуація зараз і справді є набагато спокійнішою, але я також вважаю, що нині є набагато більше розуміння ситуації. Вплив ЄС на досягнення угод про «зимовий пакет» був неабияким успіхом. І тут треба віддати належне Брюсселеві. Іде до літа, і тому немає нагальної стурбованості щодо можливої нестачі газу.
Мені здається, що українська та російська сторони розмовляють одна з одною нині спокійнішим та розважливішим тоном, поводячись обережно, допоки Арбітражний суд у Стокгольмі винесе свій вердикт
І ще мені здається, що українська та російська сторони розмовляють одна з одною нині спокійнішим, розважливішим тоном, поводячись обережно, допоки Арбітражний суд у Стокгольмі винесе свій вердикт наприкінці 2016 року щодо старих газових суперечок. Ніхто не може бути самозадоволеним, але, справді, зараз ситуація є кращою, порівняно з вереснем чи жовтнем минулого року.
– Україна та Росія домовились про ціну газу на наступний квартал на рівні приблизно 248 доларів за тисячу кубометрів. Оце, виходить, і є реалістична ціна?
Що вдалося зробити реверсному газу – так це встановити ринкову ціну в Україні для російського газу
– Реалістичною ціною є ціна реверсного газу. Іншими словами, що вдалося зробити реверсному газу – так це встановити ринкову ціну в Україні для російського газу. І це вже росіяни мають вирішувати, чи вони хочуть самі напряму постачати газ Україні, чи Україна буде отримувати цей газ реверсними поставками від російських клієнтів у Європі. І мені здається, що голова «Газпрому» Олексій Міллер вирішив це питання, коли звернувся до російського уряду за 100-доларовою знижкою на газ для України. І це знизило ціну російського газу в Україні до межі, яка знову робить його конкурентоспроможним порівняно з реверсним газом. Ось це я і маю на увазі, коли кажу, що обидві сторони: і Київ, і Москва – ведуть мову нині спокійнішим тоном, аніж це було ще шість місяців тому.
– Тобто вже сама ідея реверсу, сама присутність реверсного газу в Україні зіграла дуже корисну роль для Києва, чи не так?
Для росіян тут виникає дилема – чи ви хочете постачати газ напряму Україні за ринковими цінами, чи ви хочете, щоб це за вас робив хтось інший, хтось із європейців
– Ну, тут така трохи дивна ситуація, бо українці подають реверсний газ як альтернативне джерело. Але насправді це не альтернативний газ, це російський газ, який проходить в Україну назад з Європи. Але я схильний розглядати реверсний газ як такий, що привносить в Україну справжню ринкову ціну, яка є нижчою від тієї, яку стягував «Газпром» з України. Оце і є справжня ринкова ціна! І для росіян тут виникає дилема: чи ви хочете постачати газ напряму Україні за ринковими цінами, чи ви хочете, щоб це за вас робив хтось інший, хтось із європейців.
– Не є таємницею, що раніше в газових відносинах Києва та Москви було багато тіньових корупційних схем. Найбільші гроші в Україні робилися свого часу на російському газі. Чи залучення ЄС до газових переговорів зробило українсько-російські газові відносини більш прозорими і менш корумпованими?
Гарною новиною є те, що ми хоча б знаємо, за якою ціною Росія продає газ Україні. І якщо газ в Україні коштує дорожче, то тоді хтось на цьому гріє руки
– Дуже важко сказати… Це залежить від того, як ви дивитесь на те, як український уряд та «Нафтогаз» торгували газом. Якщо повернутися до раннього пострадянського періоду історії України, то в газовому секторі було багато проблем. Ми бачили і відкриття справ проти колишніх прем’єрів України, міністрів енергетики, і корупція була невід’ємною частиною українсько-російських газових відносин. Був брак прозорості, були проблеми з управлінням, але дуже важко сказати, чи усі ці проблеми нині вже повністю усунуті. Але вже гарною новиною є те, що ми хоча б, принаймні, знаємо, за якою ціною Росія продає газ Україні. Зараз чітко видно, яка ціна російського газу, яка ціна реверсного газу з Європи. І якщо газ в Україні коштує дорожче, то тоді хтось на цьому гріє руки. І цього вже не можна приховати, і це вже є досягненням.
– Враховуючи нинішні ціни на газ, враховуючи те, що газу довкола в Європі вже достатньо, враховуючи теплі зими, чи можна сказати, що стратегічне значення газу падає? Що газ, який так часто Москва використовувала з політичною метою, втрачає свою стратегічну вагу?
– Ви знаєте, я ніколи не був великим прихильником теорії про стратегічну важливість газу. Якщо подивитися на газові суперечки Росії та України у пострадянський період, майже всі вони (не всі, а майже всі) були суперечками за гроші. Це були суперечки про ціну на газ, про шляхи сплати боргів тощо… Переважно не про політику, а про гроші йшлося в цих суперечках.
Ціна є саме такою, бо її зараз диктує ринок. А не тому, що хтось колись підписав якийсь контракт і навіть, можливо, не мав права його підписувати
Нині ж позитив ситуації в тому, що є реальна ринкова ціна, яку можна нормально пояснити категоріями попиту і пропозиції… І ціна є саме такою, бо її зараз диктує ринок. А не тому, що хтось колись підписав якийсь контракт і навіть, можливо, не мав права його підписувати… А нині все прозоро – можна легко пояснити і російським клієнтам, і українським споживачам, чому саме такою є нинішня ціна на газ. І ціна ця продиктована об’єктивними умовами ринку, а не волею політиків.
– Отже, бачимо, що нині ситуація є кращою в газових відносинах, є реальні ринкові ціни, є диверсифікація джерел постачання. Виходить, що залучення ЄС до газових відносин Києва з Москвою таки дало результат. Чи не так?
– Що б я сказав про внесок ЄС, так це те, що вперше за весь час ЄС був прямо залучений до переговорного процесу між Росією та Україною. Причому в час, коли не було політичної можливості для прямих переговорів між російським та українським урядами. І цей внесок ЄС був надзвичайно позитивним! І якщо потреба такого залучення ЄС буде зберігатися – а мені здається, що потреба існуватиме, – то це піде на користь енергетичній безпеці і України, і Росії, і самого Євросоюзу.
– І в Європі вже не буде нових «газових воєн»?
– Ну, ніколи не треба казати про неможливість нових «газових воєн». Важким моментом буде кінець 2019 року, коли добігає кінця десятирічний газовий контракт між Україною та Росією, і невідомо, як буде далі. Але зараз, принаймні, є гарний тристоронній формат для переговорів Україна-Росія-ЄС.
