Київ – У Києві показали документальну виставу «АТО», в основі якої – інтерв’ю з військовим психологом. Це розповідь про жахи війни, які стали буденністю: для бійців – вимушено, для мирних жителів – через інформаційну втому. Режисер Андрій Май каже, що хотів дослідити, як війна змінює особистість, і нагадати, що попри оголошене перемир’я, війна на сході триває.
«Горювати за загиблими. Берегти себе. Не вдавати, що нічого не відчуваєте» – це одна з порад «Пам’ятки бійця». Її роздають усім глядачам вистави «АТО» на самому початку. Пам’ятку склав Олексій Карачинський – 25-річний психолог, який став героєм вистави. Пояснює, що стандартні, від Міноборони, не годяться – застарілі і занадто складна термінологія.
Годинний монолог, який читає молодий актор Ельвін Рзаєв – це розповіді про те, як люди реагують на смерть, як війна підносить цінність людського життя, як жінки збирають запчастини для танків, і водночас про те, як валянки і теплий душ можуть зробити щасливим. Олексій Карачинський їздив у зону АТО тричі. До того допомагав військовослужбовцям, що потрапили у оточення в Криму. Зараз готує до фронту нових мобілізованих. Каже: в зону АТО хочеться повертатися – лише там почуваєшся корисним.
Найбільша проблема бійців, що повернулися з фронту – неможливість пристосуватися до старого світу, розповідає психолог. «Це дистанція між двома світами, проблема адаптації. Ти змінився, повернувся, і тобі, нетакому, треба вписатися у незмінений світ. Адже тут трансформацій як таких не відбувається», – каже Карачинський.
«Часто чую: «Навіщо тобі усе це потрібно? Хіба ти не знаєш, у якій країні ми живемо?» У тім-то й справа, що я знаю, і хочу, щоб ця країна стала кращою», – ці слова звучать у спектаклі. Психолога обурює бездіяльність влади: на психологічну допомогу військовим в Україні надали 50 мільйонів гривень. Жодних законопроектів чи ініціатив, окрім волонтерських, утім, немає. У Ізраїлі, каже Олексій Карачинський, кількість бійців, що мають серйозні психічні порушення після війни становить три відсотки. В Україні цей показник сягне 20 відсотків: найчастіше замість отримувати фахову психологічну підготовку, мобілізовані просто п’ють.
Новини стають фоном життя – режисер
Режисер Андрій Май розповідає, що вистава «АТО» – це його особиста спроба якось вплинути на ситуацію. Це вже третя його документальна робота за мотивами актуальних подій: восени відбулась прем’єра вистави «Кордони та відстані» про анексію Криму, а взимку у театрі Франка показали «Щоденники Майдану». Про виставу «АТО» режисер каже: «Це моя особиста участь у війні».
Інтерв’ю з Олексієм Карачинським проводив Андрій Май, а далі з текстом працював Ельвін Рзаєв. «Після цього тексту захотів поїхати в зону АТО – хвилювався, що буде завелика дистанція між мною і цим досвідом», – пригадує актор.
Андрій Май зауважує: ця вистава, передусім – можливість інакше поговорити про війну. Адже наразі суспільство частково збайдужіло до подій на сході – як через відсутність політичних змін, так і через інформаційну втому. «Я не дивлюсь телебачення, але у новинах, мені здається, є якась несправжність. І вони стають фоном життя», – вважає він.
Виставу «АТО» вже презентували у Москві в Театрі.doc, незабаром буде прем’єра у Відні. Наступний показ у Києві відбудеться 18 квітня.
