Дружина Мустафи Джемілєва Сафінар залишилася в Криму. У розлуці з чоловіком, вона живе в будинку в Бахчисараї і майже 20 років очолює Лігу кримськотатарських жінок. Сафінар іноді влаштовує екскурсії заїжджим журналістам – показує кабінет чоловіка, де всюди документи, газети, книги, компакт-диски, і справжній музей на мансарді – шаблі, картини, книги, посуд. Однак найцінніший експонат – радіо, подароване академіком Андрієм Сахаровим радянському політв'язню Мустафі Джемілєву. Сафінар була поруч з чоловіком і під час заслань до Сибіру. Зараз вона намагається відстоювати інтереси свого народу, залишаючись громадянкою України в анексованому Криму. В інтерв'ю Радіо Свобода вона розповідає про життя на півострові.
– Вони зараз «розконсервували» людей, які за часів України десь на чомусь попалися. І ці люди дуже зручні. Вони їх тримали. А зараз їх починають використовувати, щоб розколоти наш народ і створити видимість того, що якась частина підтримує російську владу.
– Що це за люди?
– Наприклад, Бальбек – один з них. Він працював у туристичній фірмі в Туреччині. Він десь на 400 тисяч доларів їх обікрав. На нього завели справу за часів України. Потім його родичі прийшли до Мустафи і сказали – допоможи нам, щоб справу закрили, не саджали його. Мустафа туркам каже: «Молода людина помилилася, давайте не будемо через ці гроші його садити». Вони сказали, що це погана людина, Мустафа, ти дарма його захищаєш. Через певний час він зібрав собі подібних. Вони палили опудало Мустафи в Криму. Це ще в українські часи було. І вже, помітно, вони готувалися. Тепер він випірнув з-під цього. І тепер його взяли в уряд.
(Віце-прем'єр самопроголошеної республіки Крим Руслан Бальбек, як стверджує Мустафа Джемілєв, був засуджений за звинуваченням у розкраданні великої суми у туристичної фірми «ТЕС-тур». Бальбек спростовує заяви Джемілєва про наявні у нього судимості – ред.)
Сафінар Джемілєва, на думку нової влади, – неофіційна особа. Вона не перереєстровувала свою організацію «Ліга кримськотатарських жінок» відповідно до російських законів. Сафінар розповідає про тиск на неї з боку спецслужб:
Якщо три людини десь говорили, одразу ж ФСБ дізнається, про що там говорили. Я кажу, вони «розконсервували» своїх донощиків, які були по Криму, а їх чимало
– І прослуховують вони нас, і стежать не тільки за нами. Якщо три людини десь говорили, одразу ж ФСБ дізнається, про що там говорили. Я кажу, вони «розконсервували» своїх донощиків, які були по Криму, а їх чимало.
– Ви знаєте їхні прізвища?
– Ми їх не знаємо, ми просто здогадуємося, хто. Адже ми вже мали справу з «органами» 30 років.
– Як Ви розпізнаєте «стукачів»? Адже це ж неприємно – підозрювати людину у зраді.
Навіть якщо він і доповідає, його просто змусили, поставили його в таке становище. Коли все нице, все брудне у людини спливає, вона змушена співпрацювати з ними, щоб її не посадили
– Наприклад, якщо хтось організовує збори якісь, ось уже вставляють туди свого. Ми здогадуємося, але ми ж не скажемо йому: сусіде, ти що там, доповідаєш?! Навіть якщо він і доповідає, його просто змусили, поставили його в таке становище. Коли все нице, все брудне у людини спливає, вона змушена співпрацювати з ними, щоб її не посадили.
– Чому Ви не перереєстрували Вашу організацію?
Якщо в Крим неможливо заїхати і виїхати, яка може бути робота?! Приходжу на роботу, і у всіх одна розмова: «Коли вони підуть?»
– Робота організації у нас була заснована на зв'язку з громадськими організаціями України, Туреччини. Ми працювали з «Червоним півмісяцем». Ми працювали з діаспорою Румунії, Болгарії. Ми працювали з американським відділом з гуманітарної допомоги. І весь Крим отримував гуманітарну допомогу. Тепер все закрито. Якщо в Крим неможливо заїхати і виїхати, яка може бути робота?! Приходжу на роботу, і у всіх одна розмова: «Коли вони підуть?»
– Ваш чоловік – засновник Меджлісу кримськотатарського народу, сьогодні він депутат Верховної Ради України. Що від нього чекають кримські татари? Чим він їм може допомогти?
Зараз дуже маленький відсоток кримських татар виїхали на материк, до України. А основна маса сидить і вичікує
– Ухвалили закон у Верховній Раді України, що це корінний народ Криму, що без дозволу, без згоди корінного народу Криму ніхто не має права встановлювати тут свою владу і вважати цю землю своєю. Це основний закон. Кримські татари знають, що будь-яка анексія іншої території – це війна. І те, що ми бачимо на Донбасі, і те, що діється тут... Коли анексували Крим, ми думали, що нас будуть висилати, нас будуть розстрілювати, вбивати, але вони обрали інший шлях – вони створюватимуть тут такі умови, щоб люди самі звідси бігли і рятували своїх дітей. Зараз дуже маленький відсоток кримських татар виїхали на материк, до України. А основна маса сидить і вичікує.
– Ви стежите за економічною ситуацією в Росії?
Ми хочемо, щоб російський народ був благополучним, був економічно розвинений, щасливий і не заздрив іншій державі, не хотів захоплювати чужі території
– Дуже навіть стежимо – за рублем, за доларом, за нафтою. Все це говорить про те, що в Росії своїх проблем вистачає. Крим для них – тягар. Ми хочемо, щоб російський народ був благополучним, був економічно розвинений, щасливий і не заздрив іншій державі, не хотів захоплювати чужі території. Ми росіян любимо, але любимо їх там, у себе, в Росії, але не в Криму.
– Я тут розмовляв з представниками російськомовного населення. Не всі позитивно ставляться до татар. У деяких є питання, зокрема, у зв'язку із захопленням земель.
Ми не стали виселяти цих же російськомовних, які живуть в наших будинках. Ми просто прийшли. Половина народу в результаті цієї депортації загинула. За це ніхто перед нами не вибачився
– Влада завжди поширює ту ідеологію, яка їй вигідна. І коли насаджується певна думка про кримських татар... Коли ми сюди приїжджали, про нас теж говорили, що ми будемо різати їхніх дітей, не пускати до школи. Але коли пожили, притерлися з кримськими татарами, вони зрозуміли, що це такий же народ, як і вони, працьовитий. Він прийшов на свою землю. Він її любить. І нас не відокремити. Що б вони там не говорили, що б вони не складали, що, мовляв, «вони землю взяли»... Так, ми взяли, тому що нам влада цю землю не давала. Ми не стали виселяти цих же російськомовних, які живуть в наших будинках. Ми просто прийшли. От сьогодні, тут, де ви знаходитесь, було порожнє місце. Ми прийшли, поставили намети і стали потихеньку будувати. І коли вони зрозуміли, що ми звідси не підемо, вони стали узаконювати. Газ провели, світло провели, воду провели потихеньку. Якось обживаємося, живемо. Половина народу в результаті цієї депортації загинула. За це ніхто перед нами не вибачився.
– Вашому чоловікові Мустафі Джемілєву заборонений в'їзд до Росії, у тому числі, й до Криму. Чи є вихід з цієї ситуації, щоб Ви могли побачитися з ним у себе вдома в Бахчисараї?
– Це все залежить від Путіна. Вони навіть паперу ніякого не дали. Без суду і слідства взяли його і не пустили. Виставили автоматників у масках і все. Облич в них не видно.
– Що зараз необхідно кримськотатарському народу, щоб він себе почував більш комфортно в цих обставинах?
– Нам нічого не потрібно. Ми згодні сидіти на хлібі, воді, без світла, без газу, без усього – тільки дайте нам свободу.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
