Чи приїдуть західні лідери на День Перемоги до Києва?

Відзначати 70-річчя перемоги над нацизмом потрібно не у Москві, а у Києві, таку тезу нещодавно висловили три високопоставлені дипломати –​ колишні посли США в Україні Джон Гербст, Стівен Пайфер і Вільям Тейлор. Як виявилось, Український інститут Національної пам’яті ще у січні запропонував Адміністрації президента такий формат урочистостей до 9 травня. Чи наважаться Обама, Меркель і Кемерон прийняти Перемогу з «українською пропискою»?

У статті для Los Angeles Times Джон Гербст, Стівен Пайфер і Вільям Тейлор висловили думку, що святкування в Києві є логічною альтернативою Москві, яка «у 2015 році навряд чи є вдалим місцем для західних лідерів». Коли в Україні йде спричинена Росією війна, не можна сидіти на трибуні на Червоній площі і дивитися на демонстрацію російських військ, вважають автори статті.

Раніше запрошення Володимира Путіна приїхати на парад до Москви відхилили канцлер Німеччини Ангела Меркель і прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон. «І президент Обама може незабаром послідувати їхньому прикладу», – пророкують Пайфер, Тейлор і Гербст.

«В останні роки Путін намагався привласнити собі перемогу Радянського Союзу у Другій світовій війні. Це, зрозуміло, обурює українців та інших людей у пострадянському просторі, чиї батьки, бабусі і дідусі теж воювали, страждали і помирали», – вважають автори статті, зазначаючи, що військові втрати Росії в роки війни в абсолютних цифрах є найбільшими, але у відсотковому вимірі найбільше потраждали Україна і Білорусь, втративши 25% свого населення.

Перемога з українським обличчям

Точні втрати – і військові, і цивільні – українців у Другій світовій війні досі не встановлені. Історики орієнтуються на цифру від 8 до 10 мільйонів людських (тобто військових і цивільних) втрат і від 10 до 13 мільйонів втрат демографічних, що включають також і ненароджених українців, розповідає Радіо Свобода завідувач наукового відділу Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни» Надія Смолярчук.

Водночас, Москва досі приховує безліч документів про чисельність і національний склад Червоної Армії. Через це українським історикам досить складно встановити точні втрати українців у війні. Багато документів і взагалі засекречені – байдуже, що минуло 80 років після війни.

Інформація потрапляє до рук українським історикам ситуативно. Так, нещодавно Міністерство оборони Росії «викинуло» на широкий загал документи про національний склад 60-ї армії – однак розсекретили цей архів лише після скандалу. У січні Володимира Путіна не запросили на заходи з нагоди 70-річчя звільнення в’язнів «Аушвіцу», а міністр закордонних справ Польщі Гжегош Схетина заявив, що ворота табору відчинили українські солдати.

Заява польського дипломата спричинила бурхливу реакцію в Росії, і російське Міноборони букавльно миттєво зняло гриф таємності з документів про національний склад військ, які звільняли Освенцім, намагаючись таким чином довести значну роль у цьому росіян (виявилось, що їх у складі армії було 40%).

Багато ж інших документів про національний склад підрозділів Червоної армії, що зберігаються в Москві, і далі залишаються із грифом «таємно».

Пошана VS погроза

«Схоже, українці не в захваті від споглядання танків і ракет», – пишуть Гербст, Пайфер і Тейлор, зауважуючи, що День Перемоги у Києві можна було б організувати і без параду.

Церемонія у Києві, пишуть дипломати, могла б виглядати так: Обама, Меркель і Кемерон віддають шану загиблим у меморіалі Слави – при цьому, вшанувати вони можуть і загиблих жителів Москви, Ленінграда, Мінська і навіть окупованого нині Севастополя, оскільки в меморіалі представлені усі 13 міст-героїв, вважають автори статті.

Дещо демілітаризувати 9 травня пропонують і в Інституті національної пам’яті. Ще у січні фахівці надіслали до Адміністрації президента свій варіант формату урочистостей – там ішлося, зокрема, і про запрошення західних лідерів. Окрім повторення минулорічної акції «Перша хвилина миру» у момент завершення війни (8 травня о 23:01), інститут пропонує провести у Києві ходу військових оркестрів, так зване Military tattoo.

«Ми не йдемо зовсім від мілітарної тематики, але ми говоримо про це іншою мовою – мовою музики тих країн, які в складі об’єднаних націй перемагали гітлеризм», – розповідає Радіо Свобода співробітник Інституту національної пам’яті, історик Олександр Зінченко.

За сценарієм, парад мали відкривати Британія (як країна, яка найдовше опиралась німецькій агресії) та Польща (як перша, хто зазнав агресії), а закривати – Німеччина з «Одою до радості», що мало б символізувати, що сторінка історії перегорнута, а Європа об’єдналась навколо спільних цінностей.

Народ-визволитель чи перемога союзників?

Чи потрібно акцентувати увагу на винятковій ролі українців у подоланні нацизму? Адже гасло «народ-визволитель», експлуатоване спершу Радянським Союзом, а тепер Росією, не меншою мірою стосується українців…

Олександр Зінченко каже: з одного боку, перемога над гітлеризмом усе-таки була б неможливою без допомоги – і військової, і продовольчої – союзників. З іншого боку, сумарні втрати учасників антигітлерівської коаліції (якщо відмінусувати Росію) менші, ніж українські жертви – який варіант їхнього обчислення ми б не взяли. Хоча найбільше у Другій світовій загинуло… китайців. «Але як можна порівнювати 20 мільйонів китайців і 6 мільйонів євреїв, коли загинула половина народу? Дуже складно порівнювати масштаби трагедії. Не час мірятися жертвами. Час згадати всіх і всіх належно вшанувати», – вважає Зінченко.

Приватизовувати перемогу над нацизмом Росія системно почала від 2010 року: саме тоді Володимир Путін заявив, що Росія могла б перемогти у Другій світовій війні і без України.​

​На думку директора «Школи політичної аналітики» Києво-Могилянської академії Олексія Гараня, доводити роль України у перемозі над нацизмом нікому в світі й не потрібно: вона була визнана ще в 1945 році, Україна є засновницею ООН, і опонентів цього, крім самого Путіна, немає.

«У розмові ж з росіянами варто наголошувати на тому, хто був найбільшим колаборантом – а це був товариш Сталін. Пакт Молотова-Ріббентроппа, який призвів до початку Другої світової війни»

Черга за дипломатією

Чи готова українська влада форсувати тему? Перший заступник голови комітету Верховної Ради з євроінтеграції Остап Семерак каже, що, за його інформацією, ідея запрошення світових лідерів до Києва на 9 травня обговорюється між президентом та прем’єр-мініcтром.

«Світу неприпустимо стояти на одній площі, на одній трибуні зі світовими диктаторами, як то лідер КНДР. Хотілося б, щоб лідери приїхали на територію Східної Європи – це може бути не тільки Київ, а й інші місця, де були розташовані табори – і вшанували пам'ять цих людей, а також згадали про загрозу, яку несуть тоталітарні режими», – говорить Семерак.

«Ідея дуже цікава і навіть несподівана – а несподівана тому, що її висловили американські посли, які в часи, коли обіймали цю посаду, займали дуже обережну позицію», – говорить Олексій Гарань. Але він бачить проблему навіть не у просування ідеї дипломатичними каналами, а у тому, чи підуть західні лідери на такий крок. «Знаючи обережність, зокрема Обами, чи захоче він кидати такий демонстративний психологічний виклик Путіну?» – зауважує експерт і додає, що успіх ідеї залежить від лоббі в цих країнах, адже досі навіть зустрічі з Порошенком Захід завжди намагався синхронізувати з зустрічами з Путіним.

Відзначення Дня Перемоги у Києві стало б також потужним сигналом російському народу про те, що його лідер перебуває у міжнародній ізоляції, пишуть у своїй статті Пайфер, Тейлор і Гербст. «Нехай кремлівські пропагандисти спробують приховати те, як західні лідери в Києві з повагою вшановують героїчну боротьбу радянських людей, зокрема росіян».