Київ – У Києві презентували документальну стрічку «Заміж за іноземця» американського режисера Джонатана Нардуччі. Два роки він фільмував пригоди п’яти звичайних американців, які через сайти знайомств намагались знайти наречених в Україні. Чи здатні інтернет-сервіси зробити нас щасливими, і чому українські жінки прагнуть «американської мрії», намагалися з’ясувати автори стрічки.
«Одружіться з росіянкою!» – лист із такою пропозицією від сайту знайомств режисер Джонатан Нардуччі отримав понад 10 років тому. З цікавості зайшов на сторінку агенції і був приголомшений: «Невже усі ці жінки хотіли б вийти заміж за мене лише тому що я американець?». У 2011-му, обдумуючи ідею нової стрічки, Нардуччі вирішив з’ясувати, хто і навіщо шукає наречених на іншому континенті.
Режисер зв’язався із власниками двох сайтів знайомств. Один із них, американець, знайшов дружину у Східній Європі, а інша, росіянка, колись сама потрапила до Австралії завдяки таким сервісам. Сайти працюють за схожою схемою: дівчата створюють профайли, а чоловіки пишуть тим, хто припав до смаку. За переклад листів треба платити. Як і за «романтичні тури» у ті країни, де мешкають потенційні наречені.
В один із таких турів – в Україну – вирушив і Джонатан Нардуччі, зафіксувавши історії п’яти чоловіків – пересічних американців із різним рівнем статків, розчарованих у стосунках. Дехто повернувся ні з чим, витративши тисячі доларів, але планує пробувати знову. Дехто знову почав цінувати американок. А декому пощастило, врешті-решт, створити сім’ю.
Супермаркет наречених
За статистикою, з усіх чоловіків, що користуються послугами шлюбних агентств, одружуються лише один-два відсотки. «Це трапляється дуже рідко, і для цього немає певної формули. Це все одно що виграти в лотерею», – каже Нардуччі.
Сама форма спілкування, яку пропонують у «романтичних турах», виглядає бентежно – це так звані socials, вечірки, на які привозять чоловіків, щоб ті могли підібрати собі пару. «Їм кажуть, що українські дівчата хочуть одружитися з ними, це частина маркетингової кампанії», – пояснює режисер. Одна з жінок, які вперше потрапила на такий захід, була шокова ставленням до себе, каже Надія Парфан, культуролог та лінійна продюсерка «Заміж за іноземця».
Перетворення міжособистісних відносин на відносини споживання – це те, на чому тримається ця індустріяНадія Парфан
«Вона розповіла, що ніколи в житті не почувалася так жахливо – вона відчула себе товаром, вперше стикнулась із такою радикальною об’єктивізацією. Дуже багато жінок це відчувають і по-різному на це реагують. Але перетворення міжособистісних відносин на відносини споживання – це те, на чому тримається ця індустрія. «Секс продає» – це не просто метафора. У фільмі, наприклад, йдеться про продаж листів. Кількість листів перетворюються на прибуток, і їх пишуть більш «яскравим» дівчатам. Сам інтерфейс сайту нагадує мені типовий інтерфейс інтернет-магазину», – зауважує вона.
Дівчата на фотографіях й справді виглядають надміру сексуалізовано, але лише на таких і звертають увагу, стверджують у шлюбних агентствах. Один із героїв фільму показує фото дівчини, до якої їде в Україну, і каже: «Вона схожа на Анджеліну Джолі. Ну і як туди не хотіти?»
Українкам бракує «української мрії»
Чому українки хочуть заміж за американців? Одна з героїнь, ймовірно, шахрайка, яка заробляє на знайомствах з іноземцями, пояснює: ця країна змушує виживати. Утім, є й ті, що виїжджають у пошуках кращого життя, справді сподіваючись побудувати родину. Таким українкам бракує «української мрії», і вони вибирають «американську», вважає Надія Парфан, однак це їхній вибір, до якого потрібно ставитись з повагою.
Разом з тим, не усі жінки вважають одруження з іноземцем втечею від проблем. Одеситка Аліна, одна із героїнь Нардуччі, чия історія не потрапила у фільм, три роки відвідувала вечірки сайтів знайомств і вже збиралася видалити профіль, коли познайомилася зі своїм теперішнім нареченим. За півроку жінка сподівається переїхати до Сполучених Штатів.
«Я не стану говорити за усіх українських жінок. Однак моєму характеру близький американський стиль життя. Я розумію цих людей. Так, це американська мрія, а Америка – країна великих можливостей. І якщо ти обдарований і багато працюєш, то зможеш ними скористатися. Але якщо ти нічого не робиш, то й нічого не отримаєш – і в Україні також», – вважає Аліна.
Стрічку «Заміж за іноземця» можна переглянути у київських кінотеатрах до 29 березня. Згодом її покажуть також у Львові, Харкові та Запоріжжі.
