Психологи радять надавати допомогу солдатам ближче до передової

«Родинне коло» – так назвали кризові психологи серію тренінгів для сімей загиблих бійців в АТО. Група харківських психологічних консультантів, які розуміються на кризових ситуаціях, вирішили об’єднати зусилля і тепер допомагають тим, хто переживають втрату близької людини під час війни на Донбасі. Днями на одному з таких тренінгів зібралися шістнадцять солдатських родин.

«Це мій синок! Звати його Віталя, любий, дорогий хлопчик, якого сильно хотів і чекав чоловік (Плаче)... Боюся, що у нас інтерв’ю не вийде», – Тетяна Чигринова через слово плаче, але коли дивиться на сина, що бігає залом з машинкою, вона, ковтаючи сльози, намагається усміхнутися.

Чоловік Тетяни, заступник командира роти двадцять п’ятої аеромобільної бригади, старший лейтенант Дмитро Чигринов загинув у бою дванадцятого серпня. Звання капітана йому присвоїли за шість днів до смерті, але військовому таки не судилося про це дізнатися. Півроку потому дружина все ще не може розповідати в минулому часі про свого коханого, свого героя.

«В його житті був такий випадок: коли в Краматорську зупинили їхню колону, це ще в Слов’янську був Стрілок, їм Стрілок наказав здати зброю і перейти на бік сепаратистів. Мій чоловік вийшов зі строю і сказав: «Я свою зброю не віддам». Стрілок глянув на нього і повідомив, що у них є кілька варіантів цього вирішення – ось, один з них. До мого чоловіка підійшло кілька чоловік, відвели у бік, поставили під стінкою, пересмикнули затвори автомату і знову каже йому Стрілок: «Здай зброю». Потім, коли чоловік згадував ці моменти, він говорив: «Вибач, кохана, якось в ту мить не думав ні про тебе, ні про сина. Я сказав: я не віддам зброю», – згадує жінка.

Дружина загиблого Дмитра Чигринова каже, що її чоловік від самого дитинства мріяв служити в Українській армії, а коли в серпні минулого року точилися жорстокі бої, коли гинуло багато його товаришів, він усе побивався, що не зміг вберегти соратників. Сам офіцер поклав життя під Вуглегірськом, захищаючи Україну, де знаходяться його найрідніші – дружина з сином.

В самому горі є стадія, коли людина шукає винуватця – психолог

Тетяні Чигриновій дуже болить. Як вона зізнається: її очі все ще продовжують у людському натовпі шукати коханого, з яким прожила шість щасливих років. Психологи, що спеціалізуються на кризових ситуаціях розповідають: таким, як Тетяна, вкрай необхідно відчувати підтримку близьких людей, друзів. Такожїм бажано спілкуватися зі спеціалістами-психологами.

Група харківських психологів, не чекаючи, поки держава організує психолого-реабілітаційну допомогу, взялися в телефонному режимі та при зустрічах наживо, працювати із сім’ями, в яких загинули рідні та близькі. А днями шістнадцять родин Харківщини змогли поділитися пережитим під час спеціального тренінгу в рамках благодійного проекту «Родинне коло».

Координатор кризово-психологічної волонтерської групи Харкова Ольга Ладія-Щербакова розповідає, що на першому етапі психологові важливо ввійти в довіру людині, адже пригніченабідою людина часто відсторонюється від оточуючих і намагається самотужки усвідомити горе.

«В самому горі є одна із стадій, коли людина шукає винуватця. Пошук винуватця, як правило, супроводжується агресією – це природньо, тому що свідомість людини шукає причину того, що трапилося. Це може бути для батьків дружина сина, яка не змогла умовити чоловіка залишитися. Може бути й навпаки: звинувачують батьків, бо кадровий військовий пішов стопами батька, десь серед винуватців уряд, президент. Цей стан у людини проходить згодом, коли вона приймає факт загибелі і намагається з цим жити», – пояснює Радіо Свобода Ольга Ладія-Щербакова.

На її думку, робота з військовослужбовцями в тилу – це добре, але бажано якби міністерство оборони сприяло роботі психологів поблизу передової, коли у важких ситуаціях військовим потрібна перша психологічна допомога.

За даними благодійного фонду «Мир та порядок», від початку АТО на Донбасі загинуло 47 захисників України родом з Харківщини.