Брюссель – Євродепутат від Латвії, екс-міністр закордонних справ Сандра Калнієте переконана, що Росія заборонила їй в’їзд за її публічні заяви з осудом анексії Криму, гібридної війни Росії проти України й за активну підтримку останньої. Про це вона сказала в інтерв’ю Радіо Свобода. Політик розповіла про подробиці свого 15-годинного утримання в транзитній зоні російського аеропорту без будь-яких документів, внаслідок чого стало оголошення її персоною нон-грата в Росії. Зокрема, вона підтвердила, що Латвія наперед намагалася з’ясувати, чи буде її політикові довзолено в’їхати до країни, проте російське МЗС не відповіло. Сандра Калнієте хотіла попрощатися з Борисом Нємцовим.
– Пані Калнієте, могли б Ви розповісти, що насправді трапилося в аеропорту Шереметьєво, де Вас не вспустили до Росії на прощання з Борисом Нємцовим?
– Мене зупинили й забрали мій паспорт. Після півгодинного чекання я зрозуміла, що є якісь проблеми. Тоді я сама запропонувала, що добровільно вилечу першим рейсом до Латвії. Але мені відмовили. Після ще двох годин чекання, коли якраз відлетів останній того дня рейс до Латвії, повідомили, що мені заборонений в’їзд до Росії на підставі статті 27 Кримінального кодексу. Я попросила пояснити, що це означає. Але ніхто цього не міг зробити.
Мене найбільше обурило те, що мене як депутата Європейського парламенту позбавили паспорта. Це суперечить міжнародному праву, конвенціям, які Росія підписувала
Пізніше я довідалася, що підставою для заборони стало те, що я загрожувала «обороні, державній безпеці, громадському порядку та здоров’ю» держави й суспільства. Але мене найбільше обурило в тій ситуації, що мене як депутата Європейського парламенту позбавили паспорта. Це суперечить міжнародному праву, конвенціям, які Росія підписувала. Я також усвідомила, що я опинилася повністю у владі російських прикордонників та митників.
Я усвідомила, що те, що я пережила, – це квіточки порівняно з тією безправністю, з якою стикаються справжні патріоти Росії
Це було дуже неприємно, оскільки я залишилася без паспорта. Якби трапилася якась провокація або, приміром, вони почали б перевіряти мої речі, то я не могла б ніяк довести свою особу, хто я є. У мене на руках залишилася лише перепустка до Європарламенту. Я також усвідомила, що те, що я пережила, – це квіточки порівняно з тією безправністю, з якою стикаються справжні патріоти Росії сьогодні, дисиденти, правозахисники. Борис Нємцов заплатив за це найвищу ціну.
Хотілося б висловити їм свою підтримку від себе, від імені Латвії та всіх європейців. Ми все одно віримо в нормальне майбутнє Росії. Те, що вони зазнають з боку російської влади та силових структур, це жахливо, проте це ще не найгірше. Найгірше – це лихоманка ненависті, яка тільки посилюється серед більшої частини сьогоднішнього російського суспільства. Кожна людина, яка висловлює інший погляд на політичні питання, ніж той, що має офіційна влада, розглядається практично як ворог держави.
– Чи надали Вам офіційні пояснення причини заборони відвідати похорон Бориса Нємцова?
– Президент Європейського парламенту надіслав лист міністрові закордонних справ Росії Сергієві Лаврову з проханням пояснити, за якими критеріями вони вносять людей до «чорного списку», адже, приміром, представники крайніх лівих і правих політичних партій, радикали спокійно їздять до Росії, їх не розглядають як загрозу державній безпеці.
Проблема полягає в тому, що Росія не робить цього публічно. Якщо ЄС чи США забороняють в’їзд певній особі, вони інформують міністерство закордонних справ зацікавленої країни
Проблема полягає в тому, що Росія не робить цього публічно. Якщо ЄС чи США забороняють в’їзд певній особі, то вони це оголошують публічно й інформують міністерство закордонних справ зацікавленої країни. Росія ж цього не робить. Тобто для того, щоб довідатися про таку заборону, потрібно спеціально запитувати через дипломатичні канали. Потенційно кожен європеєць може опинитися в ситуації такої ж невизначеності, як і я.
Більш того, в день мого вильоту до Росії Міністерство закордонних справ Латвії направило запит російській стороні, щоб довідатися, чи можна буде двом її політикам, які мали намір відвідати похорон, в’їхати в країну. Це було о 2-й годині дня, а о 5-й я вже мала бути на борту літака до Росії. До цього часу ми так і не отримали жодної відповіді. Сьогодні, коли існують електронні бази даних, це можна було б зробити за п’ять хвилин.
Мені пообіцяли віддати документи, паспорт і квиток назад о дев’ятій вечора. Але ніхто о цій годині до мене не прийшов
І, зрештою, найнеприємнішим моментом у цій 15-годинній сазі було те, що мені пообіцяли віддати документи, паспорт і квиток назад о дев’ятій вечора. Але ніхто о цій годині до мене не прийшов. Я розуміла, що можу застрягнути без документів у цій транзитній зоні надовго, поки мені не дозволять повернутися в ЄС. Якщо ще дозволять.
Я тоді також збагнула, який це привілей: жити в світі, де існує верховенство права, де права людини поважають. Мені повернули документи лише перед самою посадкою на літак. Але навіть тоді я ще не почувалася в безпеці, бо лишалася в російському аеропорту. Я відчула себе повністю в безпеці, коли вийшла з літака в Брюсселі.
– Але чи Ви гіпотетично маєте право в’їхати до Росії чи Ви є персоною нон грата?
– Я є персоною нон грата в Росії до 2019 року. Мені дали підписати два документи: один російською мовою, в якому я підтверджую, що поінформована про заборону в’їзду до Росії, і другий англійською мовою, де вказано, що я нестиму кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони.
Від самого початку російської окупації Криму я дуже чітко публічно її засуджувала, я завжди відкрито висловлювала свою позицію щодо агресії Росії проти України, щодо гібридної війни на Сході України. Я завжди захищала право України самостійно визначати своє майбутнє.
Я народилася в Сибіру, моїх батьків депортували. І як ніхто інший, я знаю, що не існує вічних режимів. Будь-який режим має свій кінець
Я б хотіла сказати російській владі, що кожна їхня дія такого штибу ще більше об’єднує ЄС, поглиблює усвідолення, що за режим править Росією. І якщо Росія наважиться далі вторгатися в Україну або якщо вона загрожуватиме напряму комусь із країн-членів Євросоюзу, будуть запроваджені нові санкції. У ЄС панує щодо цього консенсус. Після вбивства Бориса Нємцова я б хотіла також сказати російській опозиції, що ми все одно віримо в майбутнє Росії, що ми її підтримуємо і будемо це робити, як тільки зможемо і настільки, наскільки це буде можливо за наявності такого режиму в Росії.
Я народилася в Сибіру, моїх батьків депортували. І як ніхто інший, я знаю, що не існує вічних режимів. Будь-який режим має свій кінець, жодна стіна не є вічною. Свобода переможе.
