Про владу добре або ніяк: Кримські репресії журналістики

Наталя Касяненко

Після окупації з Криму масово почали виїжджати журналісти з проукраїнською позицією. Припинилася робота багатьох видань на півострові. Деякі ЗМІ продовжили функціонувати в іншому місці, частина видань – намагаються зберегти те, що мають, опонуючи місцевій владі. Є й такі, що «пристосувалися» до змін. Минув рік із часу окупації – загрози свободі слову в Криму лише посилилися.

«Центр журналістських розслідувань» був змушений переїхати до Києва. «Хакерські» атаки на сайт і вилучення техніки, яка належить ЗМІ, були не єдиними попередженнями з боку «влади». «Кримська самооборона» затримувала журналіста Сергія Мокрушина та режисера Владлена Мельникова з «Центру журналістських розслідувань». Вони «ображали честь і гідність вищих посадовців Росії» – так пояснював арешт голова «самооборони» Дмитро Простаков. ФСБ викликала «для профілактичних бесід» інших працівників видання, наприклад, Євгена Гаркуша. Головний редактор Валентина Самар побувала в прокуратурі Сімферополя через свою професійну діяльність. Також на початку весни 2014 року озброєні люди в масках, які представилися «Кримським фронтом», захопили Будинок профспілок, де розташовувалася редакція інформагенства.

«Вдерлися якісь люди. Я їх не бачив, ми забігли до редакції, коли почули тупіт. У коридорах розмовляють з характерним акцентом», – розповів один із кореспондентів «Центру журналістських розслідувань».

Ресурс «Black Sea News» зараз – також у Києві. За словами головного редактора Андрія Клименка, через переслідування всі журналісти сайту залишили Крим. Сам же Клименко не хоче давати будь-які коментарі з приводу теперішньої роботи ЗМІ, бо хвилюється за безпеку колег.

​«Моїх там і так шукають, а я боюся, що (своїм коментарем – ред.) тільки спровокую цю справу. Не хочу давати зайвого приводу ворогам, бо вже були попередження з деяких організацій. У нас багато позаштатних кореспондентів, за яких я хвилююся. Я знаю, що мене ці всі негідники читають. Їм не все одно. Я не хочу давати їм проводу для посилення пошукової діяльності», – пояснює відмову Андрій Клименко.

Київ став осередком журналістської діяльності й для працівників телеканалу «Чорноморка», й для сайту «Керч.ФМ», зокрема, для її головного редактора Ірини Седової. У Криму жінці неодноразово погрожували фізичною розправою.

«Погрози журналістам почалися ще з часів Януковича, коли ми почали розслідувати справу стосовно нашого мера. Коли Росія анексувала Крим, то я того ж дня поїхала з Криму, тому що я розуміла, що боротися марно. Мені здається, скоро почнуть виганяти наших журналістів, які залишилися, з Криму. Навіть та людина, яка пише про ями на дорогах, вона викликає незадоволення з боку влади. Політика така в Криму: боротися з владою немає сенсу», – розповіла «Крим.Реалії» Ірина Седова.

Залишила Севастополь і головний редактор сайту «Громадянська оборона» Тетяна Рихтун. За її словами, більшість медіа робили все можливе, щоб донести правдиву інформацію до суспільства. Проте схожі на сталінські репресії в Криму змушують журналістів виїжджати або припиняти діяльність власних видань.

«ЗМІ зробили все від них можливе, що стосується Криму. Ми знаємо, що там відбувалося – це тільки завдяки незалежним ЗМІ, інтернет-виданням. Наприклад, «Цензор.Нет» лише поставив банер нашого видання «Громадянська оборона» – і трафік «злетів» у декілька разів. Також зверталися керівники Медіа-центру Міноборони України до нас, щоб ми писали, бо в Києві не вірили, що в Криму окупанти, воєнні ходять, блокують частини. Іноземні ЗМІ поїхали в Крим висвітлювати ті події, коли кримські ЗМІ почали про це писати», – наголошує Тетяна Рихтун.

«Я поїхала не з власного бажання, а тому що після третього нападу четвертий могла не пережити. На севастопольському форумі був список українських журналістів із прізвищами, адресами та іменами родичів. Загрози продовжуються досі. Журналісти переїхали й працюють в Києві. Запрацювала система закриття сайтів», – Тетяна Рихтун.

«Останній герой» – проукраїнські ЗМІ в Криму

Навіть у транспорті люди бояться обговорювати самопроголошену «владу». Про це розповів голова громадської організації в Криму Андрій Щекун.

«У Криму відбувається такий процес: краще помовчати. Навіть немає спілкування на побутовому рівні, тому що всі бояться», – зазначає Андрій Щекун.

Проте ще залишилися ЗМІ, які намагаються боротися з таким явищем. «Кримська світлиця» досі висвітлює події в Криму, хоча офіс редакції забрали, а сама газета припинила виходити друком. Вона зараз існує лише в інтернет-форматі. Журналісти працюють вдома без заробітної платні. Головний редактор Віктор Качула занепокоєний долею видання. Він щотижня безуспішно надсилає листи до колишньої друкарні з проханнями випустити газету. Кабмін відмовився фінансувати «Кримську світлицю». Журналістам пропонували переїхати до Миколаєва чи Херсона, але вони відмовилися.

«Будь-який засіб масової інформації, який у Криму ще «зачепився» за територію, треба берегти. Чимала діаспора зараз у Києві, щоб нагадувати владі про кримські проблеми. «Кримська світлиця» вже місяць не виходить друком не з нашої вини: ми в Сімферополі газету робимо. Я продовжую вперто направляти газету щотижня в друкарню за старою адресою. Мені казали, що пропонували перевезти редакцію до Миколаєва чи до Херсона, але кому потрібна «Кримська світлиця» там? Нас треба тримати в Криму на легальному чи напівлегальному рівні, щоб ми могли висвітлювати події зсередини», – акцентує увагу Крим.Реалії Віктор Качула.

«Ми сидимо тут, як оті «солдатики» рік тому, коли їх оточили «зелені чоловічки», чекаємо команди, яку ніхто не дає. У мене таке враження, що в Києві просто не знають, що робити. У нас тут інформаційна війна. Українське взагалі під забороною. Якщо є кримськотатарські канали, газети, то українського нічого легального немає. Навіть з бібліотек викидають наші історичні книги. Тут можуть звинуватити за російським законодавством за все, навіть за те, що ми не визнаємо Крим російським у нашій газеті. Ми зарплату не можемо отримати. Лише чудом хтось привезе із Києва. На домашніх інтернетах працюємо», – Віктор Качула.

Не всі журналісти «Керч.ФМ» принили свою роботу в Криму. Ті, які залишилися, працюють тепер нелегально. Вони говорять про проблеми міста Керч, але вже без критики «влади». Часто їм доводиться приховано знімати задля власної безпеки. У доступі до інформації відмовляють.

За словами Ірини Седової, «Керч ФМ» функціонує. Це сайт телерадіокомпанії «Бриз». Нещодавно у «Бриз» забрали частоту і віддали російському холдингу. Тоді ТРК «Бриз» змінила риторику. Вони зараз намагаються не критикувати владу, але продовжують писати про проблеми міста. Проте їхню частоту все одно забрали, й вони зараз виступають незалежним телерадіомовленням. Залишився лише сайт і рекламне агентство при ньому. Журналістам в Криму відмовляють у доступі до інформації. Якщо вони щось і знімають, то роблять це приховано, щоб не побили. У Криму можна писати добре про владу або не писати взагалі», – розповідає «Крим.Реалії»​ Ірина Седова.

Скарги означають свободу слова?

Нікому не заборонено висловлювати свою думку в Криму. Свобода слова передбачена там на законодавчому рівні. Усі інші заяви журналістів – це лише наслідки інформаційної війни України та просто «вигадки». Так прокоментував «відсутність свободи слова» Радіо Свобода ​«міністр інформації та масових комунікацій Республіки Крим»​ Дмитро Полонський.

«Якщо журналісти активно скаржаться на це (відсутність свободи слова), то це і є свобода слова. На мою думку, абсолютно всім ЗМІ в Криму гарантовані рівні права, доступ до інформації, усі передбачені й Конституцією РФ, і усіма міжнародними правовими нормами права. Тому я вважаю, що це не більш, ніж «гра у вигадки» у тій самій інформаційній війні, яку наразі веде українська влада проти «Республіки Крим», проти Росії загалом», – каже Дмитро Полонський.

«Хвилі тиску» в Криму

У Криму з’явилися заборонені теми, закони України не діють, а журналісти не можуть працювати через так звані «хвилі тиску». Виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк, аналізуючи ситуацію з проукраїнськими ЗМІ на півострові, помічає проблеми.

«З Криму виїхали десятки журналістів, тому що вони не змогли більше там працювати в тих умовах. Існує негласна заборона в Криму. Наприклад, наші джерела повідомляють, що там не дозволяють писати про Меджліс, особливо якісь позитивні речі. Ми спостерігаємо такі «хвилі тиску» на ЗМІ в Криму. Дійсно свобода слова погіршилася в Криму. Ті закони, які діють на території України, наприклад, «Про доступ до інформації», вони не діють на території окупованого Криму. Ми вимагаємо якихось розслідувань, але дуже мало надії на те, що в тих умовах вони будуть якось проведені», – констатує «​Крим.Реалії»​ Оксана Романюк.

За її інформацією, російська влада чинить перешкоди діяльності кримськотатарської газети «Авдет» і телеканалу «АТР», у якому вже провели обшук. А портал «Українське життя в Севастополі», який проіснував 23 роки, закрили.

Оригінал матеріалу –​ на сайті «Крим.Реалії»