(Рубрика «Точка зору»)
Існує цікавий парадокс. Абсолютно очевидні факти часто буває дуже важко доводити. Усі знають, розуміють, навіть переконані. Факти вже стали аксіомою. Але довести їх неможливо. Серед таких фактів ми часто бачимо тяжкі злочини. Плануючи їх, злочинці заздалегідь дбають, аби злочин був «ідеальним». Тобто, залишився не лише без покарання, але й без публічного морального засудження злочинця. А очевидний мерзотник іще й міг би подати до суду за наклеп.
Донедавна останнім з подібних був розстріл Небесної сотні у лютому 2014 року з вини Януковича та його московських дресирувальників. Сьогодні – це вбивство Бориса Нємцова – найбільш принципового та послідовного з критиків московського режиму. Поруч зі Спаською брамою Кремля – у полі суцільного прослуховування хвиль усіх діапазонів та полі зору десятків камер стеження. Де на кожному кутку чатують працівники «органів».
Більше, ніж вбивство опозиціонера
Факт полягає у тому, що це більше ніж вбивство лідера опозиції. Це «блискуча» спецоперація ФСБ, яка вирішує аж декілька завдань. В результаті цієї операції, залишки російської опозиції буде взято під повний контроль, тобто більш ніж просто нейтралізовано. Разом з цим проведено ретельну діагностику настроїв громадян, та проведено «щеплення» проти захоплення інакодумством.
Спочатку аргументи з серії «кому вигідно» та «хто міг це зробити».
Відомо що «тримай злодія!» найгучніше кричить сам злодій. Першим саме і заволав Кремль. Зрозуміло ж, про провокацію: вбивство має усі ознаки замовного та носить ВИКЛЮЧНО провокаційний характер – прорік кремлівський Левіафан! Владі ж це зовсім невигідно.
Можна скільки завгодно за допомогою логіки, історії та психології спростовувати такі формально-ритуальні виправдання. Власне, це вже робиться на тисячах сайтів та форумів. Разом з обговоренням залякування яке міститься у цьому, як сам Кремль зізнається, «ритуальному» чи то «сакральному» вбивстві.
Ми зараз зосередимо увагу на тому, на що форумчани поки що не звернули увагу.
Спектр висунених владою «версій» вбивства недаремно охоплює геть усі сторони життя політика. Саме це дає змогу «у межах кримінального провадження» накрити мережею обшуків усе його оточення Нємцова – під підозрою може бути будь-хто. При цьому у процесі обшуків вилучатимуться комп’ютери, носії інформації, фотоапарати, диктофони тощо. Досліджуватимуться не лише наявні там файли, але й видалені, стерті.
Просто геніально. Спробуйте-но обґрунтувати необхідність обшуку у опозиціонерів (та й самого опозиціонера, коли ще був живий)! А так є безперечні законні підстави. В результаті спадкоємці Берії отримають найширшу базу інформації щодо усієї життєдіяльності опозиції, її зв’язків.
Сценарій розвитку подій цілком передбачуваний. Так зване «розслідування» в черговий раз завершиться пшиком. І не дивно. Усі події задокументовані камерами та антенами від початку до кінця! Дійові особи та виконавці відомі. Але реальних винуватців можуть покарати лише за те, що з шести пострілів влучили у ціль усього лише чотири!
Але вбивством Нємцова Кремль шле іще низку важливих «меседжів», тобто, повідомлень.
Меседжі кремлівського Левіафана
Меседж про те, що опозиціонерів можна безкарно вбивати як собак, буде почуто усім суспільством від «правих» до «лівих». І сприйнято всерйоз. Справді, ціна життя девальвує разом з національною валютою. Якщо так показово знищено найяскравішого опозиціонера, відомого в усьому світі, то чого чекати людям, відомим значно менше? Тим більше, що чекістські «довгі руки» вже довели своє вміння дотягуватися аж до Великобританії…
Цікавим є ще один факт. Досі у путінськім царстві діяла досить тверда заборона на вбивство політичних опонентів взагалі, і тим більше на фізичну розправу над людьми, які колись побували у владі й певною мірою все-таки залишалися «своїми». Вважалося, що «кіт» має гратися з ЖИВОЮ «мишкою» – критикувати, ганьбити, ображати (запроданці, п’ята колона тощо), але не душити її.
Можливо, у це вірив і сам Борис… Але тепер такі заборони скасовано.
Які ж прогнозні висновки можна зробити з цього цинічного факту вже зараз?
По-перше, це те, що тепер для кремлівського Левіафана вже не існує жодних моральних перепон. Отже, скажімо, звільнення Надії Савченко живою та здоровою чекати малоймовірно.
По-друге, слід готуватися до нових масштабних військових та інших, зокрема, економічних провокацій Кремля. Тут можна робити різні припущення, але найімовірніше, це будуть вже не якісь поодинокі теракти, обстріли чи економічні претензії, а дещо таке, що не вписується у стандартні прогнози.
По-третє, найближчим часом у сучасному опозиційному середовищі Росії можна буде спостерігати певні зміни. І не виключено, що свідчитимуть вони про зростання впливу спецслужб на цей соціум, тобто спільноту. Принаймні, відносно нечисельній російській опозиції доведеться пройти тест на міцність, подібний тому, яким став для українців останній Майдан. Але в умовах провладного масового психозу, подібного до того, що був породжений сталінізмом чи гітлеризмом, цей тест виявиться набагато складнішим.
Петро Матвієнко – доктор філософських наук, член НСЖУ, голова громадської організації «Незалежна агенція журналістських розслідувань»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
