Щойно черговий російський «гуманітарний конвой» заїхав в Україну, і знову його не могли перевірити спостерігачі ОБСЄ, які виконують місію на двох пунктах перетину кордону в Ростовській області Росії – «Донецьку» та «Гукові». Що взагалі можуть 20 спостерігачів ОБСЄ на території Росії, які несуть цілодобове чергування на двох пунктах перетину? Чи бачать вони найманців і військову техніку, які йдуть з Росії в Україну? Чому ОБСЄ не може взяти під контроль усю неконтрольовану Україною ділянку кордону? Про це Радіо Свобода розмовляло з керівником Спостережної місії ОБСЄ на території Ростовської області Полем Пікаром, який дав інтерв’ю телефоном із Відня, де розташована штаб-квартира ОБСЄ.
– Який мандат місії ОБСЄ з російського боку кордону? Що ви можете?
– Мандат спостережної місії є дуже обмеженим. І ми розташовані лише на двох пунктах перетину кордону – в «Донецьку» Ростовської області та в «Гукові». Наші спостерігачі на цих пунктах перебувають цілодобово. Ми там з кінця липня. Ми не спостерігаємо за іншими частинами кордону. Це знати важливо, бо часто преса каже, що ми, мовляв, нічого не бачимо на українсько-російському кордоні. Але насправді ми ведемо спостереження лише за кількома метрами кордону.
– То якою є ситуація нині на тих пропускних пунктах, де ваші люди здійснюють спостереження?
– Ситуація на кордоні може бути окреслена як нормальна. Йде потік людей у Східну Україну і в Російську Федерацію. Але, знову ж таки, я говорю за пропускні пукти «Гуково» і «Донецьк» Ростовської області.
– А хто ці люди, які прямують в Україну? Чи бачите Ви російських вояків, найманців чи добровольців, які йдуть воювати?
Третю категорію становлять люди, які вдягнені в уніформи військового зразка. Вони йдуть в обох напрямках – часто з рюкзаками
– Людей, які перетинають кордон, ми поділяємо на три категорії. Перша категорія – це частіше молоді люди без багажу, які перетинають кордон на порожніх автівках. Вони їдуть з України в Росію на дуже короткий час зробити закупи, витягнути готівку в банкоматах чи зайти в банк і повертаються в Україну. Друга категорія – це цілі родини, часто з літніми людьми, або пішки або на автівках із великою кількістю багажу. Ці родини або втікають від бойових дій, або повертаються, коли діє припинення вогню – залежно від ситуації на лінії збройного зіткнення. З часу останніх мінських домовленостей збільшилась кількість людей, які повертаються в Україну. Третю категорію становлять люди, які вдягнені в уніформи військового зразка. Вони йдуть в обох напрямках – часто з рюкзаками. Дехто з них іде пішки і самостійно, а часто це групи людей. Дехто їде автівками.
– Тобто це, власне, люди, які перетинають кордон і йдуть в Україну воювати?
– Це так. Ми не кажемо, що це російські військові, але що це добровольці. Дехто з них розмовляє з нами і каже, що вони є добровольцями і що вони їдуть на підмогу (сепаратистам – ред.) по інший бік кордону.
– Чи спостерігачі ОБСЄ бачать військову техніку, яка перетинає лінію кордону в напрямку України?
– Ми не бачили озброєння, яке перетинає ці пункти на кордоні. Третя група – оті добровольці, які їдуть в Україну, – проходять контроль, їхні документи перевіряються, перевіряється вміст їхніх рюкзаків машинами, як в аеропорту.
– Перевірку здійснюють російські прикордонники?
– Документи перевіряють прикордонники, а особисті речі – митники.
– Але чи бачили ви в цих двох пунктах перетину кордону з російського боку оті танки, БТРи, артилерію, ракетні установки, які, – як кажуть НАТО, ЄС та Україна, – надходять з Росії в Україну?
– Ми лише спостерігаємо за рухом і ситуацією в пунктах перетину «Донецьк» та «Гуково». І загальна наша ділянка на цих двох пунктах становить 40 метрів. А загальна довжина ділянки кордону, яка непідконтрольна українським представникам, становить понад 400 кілометрів! Сам я особисто не бачив перетину кордону військової технікою, але непідконтрольна Україні ділянка – це понад 400 кілометрів.
– А що заважає спостерігачам ОБСЄ взяти під контроль усю проблемну, неконтрольовану ділянку кордону – хай навіть і в 400 кілометрів?
Для того, щоб вести спостереження за ділянкою в 400 кілометрів, не вистачить міжнародної організації – потрібна участь уряду
– Для того, щоб вести спостереження за ділянкою в 400 кілометрів, не вистачить міжнародної організації – потрібна участь уряду. Тому тут треба звести реальних гравців (уряди України та Росії – ред.). А ОБСЄ – так, вона може допомогти у цьому. Про це ведеться мова в ОБСЄ і ведуться переговори, але ми діємо на підставі консенсусу, а це означає, що всі 57 членів ОБСЄ мають дійти згоди. Дискусії про розширення нашої місії на кордоні тривають, але для цього має бути консенсус. Наш мандат добігає кінця 23 березня, і зараз ведуться перемови про його подовження.
– Представництво США в ОБСЄ закликало спостерігачів на кордоні перейти і на український бік кордону для посилення контролю. Чи це реально?
Ми – це Спостережна місія ОБСЄ з російського боку кордону, – і є Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні. Ми різні, у нас різне керівництво, різні бюджети
– Бачите, тут дві місії. Ми – це Спостережна місія ОБСЄ з російського боку кордону, – і є Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні. Ми різні, у нас різне керівництво, різні бюджети, ми діємо окремо, хоча ми з однієї організації і обмінюємось інформацією і співпрацюємо. Щодо контролю з українського боку кордону – це питання для місії в Україні.
– Згідно з останніми мінськими домовленостями, Україна має повністю поновити контроль над кордоном до кінця цього року. Чи це реально, на Вашу думку?
– Я добре знаю мінські угоди і нові заходи, які були ухвалені в рамках цього пакету домовленостей у Мінську. Головне – це перемир’я і система контролю за ним, але тут я не хочу виходити поза рамки моїх повноважень, які стосуються двох пунктів перетину з російського боку кордону.
– Але назагал, чи контроль над кордоном допоміг би мирному врегулюванню конфлікту?
– Назагал країни-члени ОБСЄ кажуть, що перемир’я і контроль за його дотриманням також пов’язані з контролем на кордоні. Звичайно, тут зв’язок є, і саме тому ці пункти включені до мінської угоди.
– Щойно новий російський «гуманітарний конвой» перетнув кордон і заїхав в Україну. Чи ваші люди мають змогу перевіряти вміст таких конвоїв?
Наш мандат дуже обмежений, у нас немає повноважень і засобів, аби самостійно перевіряти вантаж конвоїв
– Перевіряти вміст – ні. Наш мандат дуже обмежений, у нас немає таких повноважень і засобів, аби самостійно перевіряти вантаж таких конвоїв. Але ми бачимо частини російських конвоїв, які проходять цими двома пунктами перетину на шляху до Донбасу. Зазвичай такі конвої їдуть на Луганськ і Донецьк, і не всі вони проходять через пункти перетину «Гуково» і «Донецьк» Ростовської області. Ми бачимо лише частину конвоїв, які йдуть на Луганськ – і то лише частину. Ми записуємо номери вантажівок, рахуємо їх, ми спостерігаємо, як російські прикордонники і митники перевіряють вантажівки. Але з російського боку кордону присутні і українські прикордонники і митники – і вони теж лише спостерігають, але не перевіряють вмісту цих конвоїв. Ми щойно спостерігали за входженням в Україну 16-го російського конвою і оприлюднимо нашу доповідь, як тільки він повернеться в Росію.
