Європейські гроші – закарпатському клану. Історія про те, як важко Україні отримати інвестиційну допомогу від заходу і як легко чиновники нехтують умовами транскордонної угоди заради власної вигоди. Журналісти передачі «Схеми» провели ревізію реалізації міжнародного проекту щодо реконструкції національної пам’ятки архітектури в обласному центрі Закарпаття – Ужгороді.
Ціна питання майже мільйон євро. Стільки коштів вирішили виділити у Європейській комісії на реставрацію пам’ятки архітектури в центрі Ужгорода. Проект почали реалізовувати спільно з поляками у 2013 році. У містах-побратимах польському Ярославі та українському Ужгороді мали паралельно привести до ладу місцеві пам’ятки архітектури. Нашим сусідам вже є чим пишатись. На офіційному сайті проекту майорять вражаючі результати відновлення кам’яниць.
А це вже українська реальність – «Совине гніздо» – амбар та винний льох. Пам’ятка національного значення переживає четверте століття. Чого тут тільки не було свого часу – і пивний завод, і готель. Під час Другої світової війни тут розмістили резервні продовольчі склади. Зараз масивна кам’яна будівля на ладан дихає.
Чому за два роки після укладення угод та отримання першого траншу у розмірі до 200 тисяч євро з Брюсселя українська сторона так і не почала реконструкцію історичної пам’ятки?
14 травня 2013 року польські та українські учасники проекту підписали Партнерську угоду. В кінці липня того ж року після офіційного позитивного рішення про виділення гранту був підписаний Грантовий договір між партнером із Польщі та грантодавцем. З української сторони бачимо – представників виконавчого комітету Ужгородської міської ради та громадської організації, яка виступає нефінансовим партнером, тобто не може отримувати грантові кошти. Всупереч рішенню грантодавця і умовам Партнерської угоди, місцева влада підписує з цією ж громадською організацією ще один договір, який по суті дозволяє небюджетній установі використовувати європейські гроші.
Коли казначейство не пропустило такі платежі, громадська організація звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету.
«У зв’язку з тим, що громадську організацію просто від цього проекту відсторонили, так само як і мене, враховуючи, що у нас є договір, який описує, що у нас є відносини з мерією, я просто ініціював те, щоб ми подали до суду – змусили мерію виконувати цей договір», – пояснює Михайло Нагоркін, координатор проекту від громадської організації.
У результаті, грантові кошти на валютному рахунку заблоковані, суд задовольнив позов про стягнення 1,7 мільйона гривень на користь громадської організації. Виходить, нефінансовий партнер, який не може претендувати на кошти проекту, спокійно виграє суди. Хоча договірні відносини оформлені підозріло. Генеральний договір був підписаний в той самий день, що і Партнерська угода, але перший в місті Ужгороді, а другий документ – в місті Ярославі. Як одній людині підписати два документи в один день, але в різних країнах? Максим Янчий, представник від громадської організації, який підписував угоди, відмовився від коментарів для цього матеріалу.
Юридично громадську організацію прописали у квартирі Віктора Михайловича Сегедія. Чоловік також відмовився від спілкування з журналістами. Та це не дивно, адже за Віктором Михайловичем стоїть більш впливова особа Закарпаття – Віктор Трикур. Колишній перший заступник голови міської ради Ужгорода та донедавна член партії Віктора Балоги «Єдиний центр» тепер очолює «Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій». Там нам розповіли, що Віктор Сегедій працює у товаристві Віктора Трикура.
Віктор Трикур заперечує будь-який стосунок до транскордонного проекту реконструкції «Совиного гнізда». Утім, факти красномовніші за слова Трикура. Громадська організація юридично прописана за адресою квартири Віктора Сегедія, який спільно з Віктором Трикуром заснували благодійну організацію. Ініціатор подачі позову до суду раніше працював і в тій благодійній організації. Угоди від громадської організації підписував бізнес-партнер Віктора Сегедія – Максим Янчий.
Цікавим виявився й той факт, що інвестиціями у виконавчому комітеті займається та сама людина, яка і заснувала громадську організацію, котра судиться за грантові гроші – Ольга Травіна, свого часу член «Єдиного центру» Балоги.
«Це може бути трактовано як конфлікт інтересів, тому я повторюю, що відповідно до моєї заяви, я з цією організацією… ну не маю до неї відношення», – заявила Ольга Травіна.
Навіщо ж взагалі було створювати цю організацію? Певно для того, аби обійти тендерну процедуру і прозорість освоєння коштів. Оскільки термін виконання договорів спливає у серпні цього року, чиновники поспіхом намагаються врятувати репутацію міста. Аби європейці продовжили співпрацю по проекту, українська сторона обіцяє найближчим часом оголосити тендер на реконструкцію «Совиного гнізда».
Про те, як важко отримати європейські інвестиції, та чому згодом так легко не виконувати умови їх залучення, ми вирішили запитати у Віктора Балоги – негласного «короля» Закарпаття, голови «Єдиного центру» та члена комітету з питань євроінтеграції.
Віктор Балога пообіцяв журналістам «взяти під контроль» освоєння європейських грантових коштів. Того ж дня громадська організація відкликала свій позов до виконавчого комітету міської ради Ужгорода.
