Сімферополь – Рівно рік тому, 26 лютого 2014 року, в Сімферополі, біля будівлі парламенту Автономної республіки Крим відбувся масовий мітинг кримських татар. Вони перешкодили тоді ухваленню незаконних рішень, які відкривали шлях до виходу півострова зі складу України. Але план російської окупації Криму вже діяв – наступної ночі війська Росії, так звана «самооборона», інші заколотники, серед яких був диверсант Ігор Гіркін, захопили кримський парламент та інші адмінбудівлі, аеропорти у Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, телебачення тощо. Зігнані під дулами автоматів депутати за відсутності преси проголосували за проведення псевдо-референдуму, після якого Крим зрештою анексувала Росія. Радіо Свобода поспілкувалося з кримчанами на тему: чи був рік тому можливий інший розвиток подій?
За подіями на Майдані у Києві у лютому 2014-го в зимовому курортному Криму спостерігали скоріш як за драматичним, але мало зрозумілим за змістом, серіалом, констатують експерти. Навіть втеча з Києва президента Януковича, якого підтримувала на виборах значна кількість кримчан, не змінила звичного способу життя переважної більшості населення півострова. Але наприкінці лютого все стрімко змінилося.
26 лютого 2014 року біля будівлі парламенту Криму стався найбільший за кількістю учасників мітинг, де з одного боку 15 тисяч кримських татар на чолі з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим протистояли нечисленним прибічникам проросійської партії«Російська єдність» Сергія Аксьонова (майбутнього «прем’єра» анексованого Криму). Мета кримських татар полягала у тому, щоб не дати тодішній владі в Сімферополі ухвалити незаконні рішення щодо від’єднання від України.
Ввечері було оголошено, що консенсус головних політичних гравців знайдено: Крим залишається у складі України, буде обрано новий склад уряду з урахуванням інтересів усіх мешканців, водночас закликали учасників акції розійтися по домівках.
Якби 26 лютого кримські татари захопили адміністративні будівлі, був би шанс змінити ситуацію – Хамзін
О 4 ранку 27 лютого близько 120 озброєних, як тоді казали невідомих, але як виявилося пізніше, російських військових увірвалися у приміщення Верховної Ради і Ради міністрів Криму.
Голова управління зовнішніх відносин Меджлісу Алі Хамзін, згадуючи про події 26 лютого, каже – шанс, що ситуація піде за іншим сценарієм, був.
Якби ми (кримські татари – ред) тоді увійшли у будівлю та захопили її, а потім пішли у Раду міністрів, та її також захопили. Гадаю, тоді українська влада могла ввести військаАлі Хамзін
«Ось тоді якійсь шанс був, звісно. Якби ми (кримські татари – ред) тоді увійшли у будівлю та захопили її, а потім пішли у Раду міністрів, та її також захопили. Гадаю, тоді українська влада могла ввести війська. Тоді гаранти Будапештського меморандуму– Америка, Англія – були б змушені побачити це і можливо уся ця криза і, навіть, загроза ядерного протистояння, тоді б були локалізовані», – розмірковує Алі Хамзін, керівник управління зовнішніх зв’язків Меджлісу.
«Хто не за Партію регіонів, той «бандерівець»
Ільмі Умеров добровільно пішов з посади голови Бахчисарайської державної адміністрації, яку обіймав дев’ять років поспіль, оскільки не захотів зраджувати присязі держслужбовця України. Він свідчить про те, що рік тому серед чиновників та депутатів кримського парламенту не було одностайної підтримки «возз’єднання» з Росією. Тож, окрім силового захоплення, у Росії не було іншого варіанту отримати Крим.
Якби не завезли «зелених чоловічків», а вирішили йти шляхом поступовим, збирати депутатів, то могли б просто не набрати кворумуІльмі Умеров
«Якби не завезли «зелених чоловічків», а вирішили йти шляхом поступовим, збирати депутатів, то могли б просто не набрати кворуму, оскільки було багато чиновників, які були проти сепаратизму, але коли потімїх під дулами автоматів збирали у залі, вони вже були несамостійні», – каже Умеров.
Він зауважує, що кримські татари ніколи не готувалися до війни, тому навряд чи могли чинити серйозний і тривалий спротив російським військовим, які, як згодом стало відомо, вже перебували в Криму, чекаючи наказу з Москви.
Проте кримський політолог Дмитро Омельчук вважає, що наприкінці лютого ситуація в Криму вже не була під контролем Києва.
Громадська думка в Криму була настільки наелектризована, що інакше ситуація навряд чи змінилася бДмитро Омельчук
«У будь-якому разі ситуація була не на користь України давно. Вся соціологія показувала, що 80% населення Криму – проти Майдану. А якщо до цього додати дуже агресивну кампанію, яку вела правляча Партія регіонів, умовно кажучи, «хто не за Партію регіонів, той «бандерівець». Громадська думка в Криму була настільки наелектризована, що інакше ситуація навряд чи змінилася б», – вважає він.
Президент Петро Порошенко днями окремо зауважив, що тема повернення Криму Україні залишається на порядку денному інтересів держави.
Журналіст, кримчанин за походженням Павло Казарін вважає, що у будь якому разі в історії з Кримом ще зарано ставити крапку.
«Просто кримчани повинні розуміти, що, як би не склалася доля півострова, в чиєму б складі він у результаті не опинився, з яким правовим статусом він, зрештою, не продовжував би жити, це – у будь-якому випадку, та глава, яка, так чи інакше, пропишеться в підручнику з міжнародного права – вже прописалася і продовжує писатися в даний момент. Крапка не поставлена, – сказав журналіст в інтерв’ю Радіо Свобода.
