Як у Польщі допомагають воякам, які повертаються з війни?

Варшава – У сусідній Польщі, хоч і не бачили війни вже понад півстоліття, зі співчуттям спостерігають за подіями на сході України. Польські ветерани закордонних військових місій добре розуміють, що саме діється в душі українського солдата, на очах якого гинуть бойові побратими. Відколи Польща стала членом НАТО, понад 28 тисяч польських військових брали участь у військовій місії в Афганістані, і майже сім тисяч – в Іраку. Чимало з них повернулися до дому з фізичними і психічними травмами. Сьогодні у Польщі функціонує розгалужена мережа організацій і закладів, які надають допомогу воякам, що страждають на так званий «​синдром після бою»​.

Як розповіли Радіо Свобода польські учасники бойових дій, після повернення додому їм було дуже непросто пристосуватися до мирного життя. Першими руку допомоги постраждалим простягнули ветеранські організації. Ці ж організації ж вплинули на польську владу, щоб та серйозно зайнялася проблемами постраждалих воїнів.

Сапер Томаш Кльоц був одним із перших тяжко поранених польських солдатів під час військової місії в Іраку. Наприкінці 2003 року неподалік міста Аль-Магавіль він підірвався на дистанційно керованій міні. Чоловік вижив, та пережите на війні залишило болючі рани не лише на тілі, але й у спогадах. Старший хорунжий Кльоц каже, що власне з думкою про таких, як він сам, заснував «Товариство поранених і постраждалих на місіях за межами держави». Сьогодні Кльоц – керівник цієї організації, яка об’єднує понад дві сотні ветеранів. Вже кілька років це товариство з офісом у Щеціні активно займається проблемами військових, яким важко адаптуватися до мирного життя.

З психологічними проблемами можна впоратися – колишній сапер

За словами Кльоца, колишні військові, які понюхали пороху, добре розуміють, яка саме допомога потрібна ветеранові, і знають, як розмовляти з колегами, які часто соромляться зізнатися в тому, що страждають від депресії. «Ми переконуємо їх у тому, що з цими проблемами можна жити й можна їх вирішувати. І треба сказати, що не один раз такі розмови ставали поштовхом для того, щоб ці люди звернулися до психологів. Тепер ми навіть маємо власну базу даних перевірених на практиці психологів, які можуть допомогти в багатьох питаннях», – сказав колишній сапер.

Пострілом у десятку Кльоц називає ідею з організацією реабілітаційно-туристичних таборів відпочинку для військових, які, так би мовити, ніяк не можуть повернутися з війни. Скористатись таким відпочинком можуть також дружини солдатів, або й вдови чи батьки загиблих.

Майор Пйотр Ящук після повернення з закордонної військової місії провів кілька тижнів у такому таборі. Він розповідає: «Там я брав участь у психологічних сесіях, поєднаних з реабілітаційним тренінгом, де людина може заспокоїтися, порозмовляти з іншими учасниками бойових дій, які мають схожий досвід. Є й інші заняття, які сприяють тому, що стрес починає людину залишати, – гребля, сплав на каяках, мандрівки по околиці».

Як зазначає Ящук, дуже добре, якщо вояк візьме участь у такому курсі психологічної реабілітації разом із членами своєї сім’ї. Він сам брав участь у такій програмі разом із дружиною та дитиною. Це шанс, каже майор, відновити сімейні зв’язки в спокійній мирній атмосфері. В свою чергу, говорить Ящук, сім’я, яка бере участь у сесіях із психологом, може краще зрозуміти душевний стан військового. «Це був шанс позбутися баласту, набутого під час військової місії, а також нарешті разом гарно провести час», – сказав військовий.

Вояків, які повертаються з війни, обстежують психологи

Сьогодні майор Ящук працює в урядовому Центрі ветерана, який надає різноманітну допомогу учасникам закордонних військових місій. Один із пріоритетних напрямків діяльності Центру – інформування військових про те, де і як отримати психологічну допомогу. Ящук говорить: «Солдати були свідками того, як гинули їхні колеги, або як вони були поранені. Людська психіка функціонує так, що такі події залишають слід. Іноді цей слід проявляється безпосередньо після травматичної події. Проте, є випадки, коли ознаки посттравматичного стресу з’являються через деякий час, тож щойно тоді, коли солдат повертається додому, його близькі – сім’я, знайомі – зауважують, що діється щось погане, і така особа потребує допомоги».

За словами майора Ящука, нині у Польщі діє ціла низка психологічних консультацій, клінік і реабілітаційних центрів, які надають допомогу саме ветеранам. У складних випадках таку допомогу надає Клініка психіатрії та воєнного стресу, що діє при Військовому медичному інституті у Варшаві.

Майор Ящук пояснює: «Польська держава у сфері допомоги ветеранам впровадила низку нормативних актів, зокрема Закон про ветеранів бойових дій за межами держави. Солдати, які повертаються із закордонних місій, повинні пройти медичне обстеження в спеціальних комісіях, одним із елементів цього обстеження є обстеження у психолога і психіатра».

Проблема стресу після бою стосується не тільки тих, хто сам був поранений. Ящук пояснює: «За даним досліджень, ця проблема стосується приблизно трьох відсотків осіб, задіяних у воєнних операціях за межами держави. Це стосується як безпосередньо потерпілих, так і свідків трагічних подій – тих, хто на власні очі бачив, як поранили його приятеля, або як друг втратив життя».

Державна допомога мусить бути адекватною

Томаш Кльоц, голова «Товариства поранених і постраждалих» наголошує на тому, що учасникам бойових дій варто об’єднуватися у ветеранські організації. За його словами, саме ветерани можуть підказати державі, яка допомога їм потрібна. За словами військового, державна допомога мусить бути адекватною. Колишні учасники бойових дій здійснили експертизу польського Закону про ветеранів і запропонували до нього низку доповнень і виправлень.

Томаш Кльоц зазначає, що польські ветеранські організації хочуть поділитися своїм досвідом з українськими колегами. Зокрема, вони готові розповісти, яким чином ветеранські організації можуть ефективно співпрацювати з психологами, рятуючи тим самим психічне та фізичне здоров’я бойових побратимів.