Київ – Українські кінематографісти вимагають від уряду підтримки кіногалузі, зокрема розробки ефективнішої моделі фінансування – скажімо, за польським прикладом. Адже, кажуть вони, на кошти, виділені з цьогорічного бюджету, можна хіба що закрити борги перед кіновиробниками за останні кілька років. І додають: окрім державної політики у цій сфері потрібно міняти ставлення чиновників до культури.
На 75 мільйонів гривень може розраховувати у 2015 році український кінематограф. Така сума просто поставить хрест не лише на нових проектах, а й на вже запущених, переконаний режисер Володимир Тихий. Адже сьогодні борг держави перед кіновиробниками становить близько 120 мільйонів гривень. Тихий каже, що кінематографісти звертались до Миколи Княжицького, голови комітету Верховної Ради з питань культури та духовності, з проханням вплинути на ситуацію. Той натомість розказав їм, як у останню ніч перед затвердженням бюджету намагався внести поправку від комітету.
Хочеться, щоб у нас була невелика лобістська групка людей серед депутатівВолодимир Тихий
«Княжицький піднімає руку і каже: «А давайте збільшимо фінансування кіно!». І усі присутні почали реготати, бо чесно подумали, що він жартує. Це дуже добре ілюструє світоглядну позицію, у якій перебуває більшість наших можновладців. Хочеться, щоб у нас була невелика лобістська групка людей серед депутатів», – розповідає Тихий.
Ми хочемо контакту з власним глядачем – Санін
Ідеї потрібні українцям зараз не менше, ніж зброя, вважає режисер Валентин Васянович. «Ігнорування культури – це помилка. Якщо урядовці цього не розуміють, то їм не місце при владі. Якщо розуміють, то це просто саботаж», – каже він.
Сьогодні, 16 лютого, інтереси кінематографу в українському уряді обстоює польський режисер Кшифтоф Зануссі, якого запросили поділитися досвідом розбудови цієї галузі. Українські режисери вважають, що польська модель цілком прийнятна для України, тому що колись Польща мала схожі стартові умови для розвитку. 20 років тому 95 відсотків кінопродукції у Польщі становили американські фільми. Нині національне кіно відвоювало близько 30 відсотків ринку, розповідає Васянович.
Окрім того, ця модель передбачає збір з телебачення та реклами. Його здійснює Інститут кіномистецтва та спеціальна незалежна рада – із дотриманням максимальної прозорості. Схожу систему позабюджетної підтримки пропонує запровадити й український уряд.
Утім, окрім прямого фінансування проектів, існує безліч інших проблем. Наприклад, режисер Олесь Санін звертає увагу на занепад інфраструктури кінотеатрів в Україні.
«Я не знаю, яка має бути модель, це питання має вирішувати держава. Це її справа – збирати податки і надавати фінансування. Але ми хочемо контакту з власним глядачем, хочемо розширення мережі кінотеатрів, тому що зараз навіть найуспішніший український або навіть міжнародний проект не може зібрати достатньо коштів, щоб окупити національний проект – просто немає потрібної кількості залів та показів на телебаченні. Але наша держава може собі це дозволити», – переконаний режисер.
До заборон на російське кіно режисери ставляться критично. Кажуть: це логічний крок, але підтримці українського він не сприяє. І наголошують, що саме зараз кінематограф може стати одним із інструментів для поліпшення культурної ситуації на Сході.
