Київ – «Путін, прийди!», «Путін, врятуй Донбас!» – під цими гаслами минулої весни на вулиці міст Донеччини і Луганщини виходили місцеві мешканці. Путін «прийшов» на Донбас зі зброєю і військом, попередньо виславши туди своїх спецслужбістів, інструкторів із провокацій та диверсій для підтримки місцевих сепаратистів. Вони окупували частину Донбасу, роздали зброю, утворили угруповання «ДНР» і «ЛНР» й розпочали воєнні дії проти України. Попередньо вони захопили телевізійні передавачі та позбавили місцеве населення інформації з України. Чи мешканці Донбасу самі накликали на себе біду? Чи стали жертвою давно відпрацьованої спецоперації Кремля?
Київ продемонстрував нездатність рішуче діяти за умов агресії. Тож у Кремлі успішно залякали проукраїнськи налаштованих і лояльних до Києва мешканців регіону і використали проросійськи зорієнтовану частину населення Донбасу, вважає історик Ігор Лосєв. У розмові з Радіо Свобода він також наголосив, що мешканці Донбасу, а також інших областей і міст України, які закликали проти територіальної цілісності України, несуть відповідальність за події, що відбуваються нині на Сході країни.
Є і проблема вини центральної влади, котра могла придушити цей заколот у перші його дні, якби діяла сміливо і рішучеІгор Лосєв
«Усі, хто кричав «Путін, прийди!», однозначно винен. Ці люди вже зрадили свою країну, звертаючись із такими пропозиціями до лідера іноземної держави. Усі, хто закликав до окупації та інтервенції, вони всі винні. Але ж є і проблема вини центральної влади, котра могла придушити цей заколот у перші його дні, якби діяла сміливо і рішуче. Влада ж демонструвала притаманні їй боягузтво, некомпетентність, байдужість і так далі», – відзначив Лосєв.
Від соціального незадоволення – до антидержавницьких настроїв, від антидержавницьких мітингів і закликів до Росії допомогти – до збройних захоплень адміністративних будівель і появи «зелених чоловічків» на вулицях своїх рідних міст. Далі – воєнний конфлікт укупі з інформаційною війною. Такий сценарій використав президент Росії Володимир Путін при захопленні територій Молдови і Грузії, для анексії Криму й окупації частини території Донбасу.
Як зазначив у розмові зі ЗМІ голова СБУ Валентин Наливайченко, щоб розхитати ситуацію, до різних міст Східної України відправляли підготовлені групи диверсантів, людей, які підбурювали місцеве населення до захоплення влади, зброї, до створення хаосу.
Діяла низка суб’єктів за участю і військових, і спецслужб Російської Федерації, і доморощених сепаратистів, і осередків Комуністичної партії
«Діяла низка суб’єктів за участю і військових, і спецслужб Російської Федерації, і доморощених сепаратистів, і осередків Комуністичної партії, які є загрозою сепаратизму і одночасно здійснюють диверсії, теракти, тобто несуть загрозу тероризму. Ми зараз розслідуємо і сепаратизм, і державну зраду, і тероризм із диверсіями. Загальна кількість людей, які причетні до таких дій, набагато більша, ніж навіть арифметично може виглядати», – повідомив Наливайченко журналістам.
«Розхитування» Донбасу як спецоперація ФСБ
Нібито спонтанні протести проти «київської хунти» для камер російських телеканалів, із найманими учасниками та акторами навесні прокотилися більшістю міст сходу і півдня України, але лише на Донбасі спецоперація Путіна стала успішною. На думку багатьох оглядачів, головною причиною успіху Кремля в цьому регіоні стало те, що він є на кордоні з Росією, тож розхитати його було найлегше.
Подібно до Східної Європи, яку нібито звільняв Радянський Союз, а насправді – лише насаджував там свій режим, на Донбасі після падіння режиму Януковича люди були розгублені. Мешканці Донбасу опинились у незвичних для себе обставинах – без «патронату» місцевої влади, яка створювала їм ілюзію стабільності.
Блогер Артем Ніконенко у своїх публікаціях наголошує, що частина мешканців регіону, яка не змирилася зі знищенням радянського способу життя, або ж яка не сприймає української державницької ідеології, і стала на підтримку так званої «Новоросії». Серед них чимало тих, хто активно підтримував проросійські мітинги і аплодисментами зустрічав появу російських найманців у своїх містах. Тим більше, що лідери «ДНР» і «ЛНР» обіцяли повернути милий серцю і розуму багатьох донеччан і луганчан старий патерналістський світ. А принесли «новоросійські» лідери зброю, а відтак смерть і руїни, зазначив Ніконенко.
«У цьому випадку, до речі, доволі показово виявляє себе і «комплекс жертви» – на кшталт «цілий світ проти мене». «Всі мені зобов’язані»: сепаратисти і росіяни мають захищати Донбас від «київської хунти», а «хунта» тим часом повинна сплачувати пенсії і зарплати пересічним «новоросійцям», а «бандерівці» мають присилати гуманітарну допомогу», – зауважує Ніколаєнко у своїх публікаціях.
Більшість мешканців Донбасу не довіряє Києву – фахівці
Експертів жодним чином не здивували результати соціологічних опитувань, які фахівці провели у підконтрольних Україні містах Донеччини і Луганщини. Там більшість мешканців винуватцями конфлікту вважають нинішнє керівництво держави. Так, понад 60 відсотків мешканців Слов’янська і Краматорська у воєнних діях звинуватили українську владу, яка прийшла на зміну «їхньому» Вікторові Януковичу. Про це свідчать результати опитувань, які провели Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» і соціологічна служба центру Разумкова у листопаді минулого року.
Журналістка Яна Осадча, яка була змушена виїхати з рідного Луганська і нині живе і працює в Мукачеві, не дивується результатам, які оприлюднили соціологи. На її думку, в Україні, на відміну від повоєнної Європи, влада все ж таки була, але вона не спромоглась підтримати населення Донбасу, що було налаштовано демократично. Українська влада не зупинила підбурювачів конфлікту на Донбасі, а українські спецслужби не змогли протистояти інформаційним і фізичним диверсіям, які чинять російські спеціалісти на Сході країни, зазначила журналіст.
«Це – прямий наслідок політики київської влади, яка просто списала цей регіон, і яка наразі дозволяє проводити там війну, під час якої страждають насамперед мирні мешканці. А те, що люди закликали росіян прийти їм на допомогу і симпатизують «ЛНР» і «ДНР», пояснити можна досить просто: допоки вони будуть їх вважати своїми захисниками, допоки там буде так звана «зовнішня сила», якою вони вважають українську армію, – до того часу люди не розберуться, що насправді відбувається. Просто люди живуть у страху. І доки вони живуть у страху, в них виникає одне питання – як вижити», – наголосила Осадча у розмові з Радіо Свобода.
Створення атмосфери страху, терору, боротьби з інакомислячими, людьми, які можуть чинити спротив навіть потенційно – це є відомі з історії методи роботи російських спецслужб, зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода історик, викладач Донецького національного університету Олена Стяжкіна, яка вже більш як півроку живе і працює у Києві. Таку роботу проводять негласно, а коли вона зроблена, можна запускати у підготовлене середовище «зелених чоловічків» або зеленого кольору військову техніку без розпізнавальних знаків. Водночас, на думку експерта, імідж, з яким Донбас сприймали в решті країни, також зіграв свою негативну роль. Його вдало використали кремлівські пропагандисти.
Частиною інформаційної війни був проект демонізації Донбасу, в якому залюбки взяли участь і щирі українські патріотиОлена Стяжкіна
«Частиною інформаційної війни був проект демонізації Донбасу, в якому залюбки взяли участь і щирі українські патріоти. А Росії було вкрай вигідно, щоб в Україні склалась думка про те, що на Донбасі може статись подібне тому, що відбувається зараз. От на це 20 років працювала як російська агітпроп машина, так і наївні українські патріоти. Бо коли минулої весни телебачення у захваті демонструвало тіток, які кликали Путіна, то бодай для об’єктивності журналістам на думку не спало, що поруч є люди з іншою точкою зору й іншим ставленням до України», – відзначила Стяжкіна у розмові з Радіо Свобода.
Крім того, за її словами, історія свідчить: на окупованих територіях населення пристосовується до співжиття з окупантами, оскільки людям треба виживати. Скажімо, вже через кілька років після радянської окупації поляки залюбки співали «Катюшу», не кращими були і західні європейці в часи Другої світової.
На Донбасі немає нічого унікального. Біс чи диявол приходить у першу чергу у людську душу, коли йде війнаОлена Стяжкіна
«Коли мова йде про війну й окупацію, нам треба дістати з архівів документи і подивитись, як Франція або Бельгія пережили роки нацистської окупації. Що робили люди? Вони вивішували портрети Гітлера і писали йому вірші, вони працювали на окупаційну владу. Тобто, ідеться про людську природу. На Донбасі відтак немає нічого унікального. Біс чи диявол приходить у першу чергу у людську душу, коли йде війна», – говорить історик.
