Київ – понад півдоби переговорів у Мінську щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі за участі канцлера Німеччини Анґели Меркель, президентів Франції Франсуа Олланда, України Петра Порошенка та Росії Володимира Путіна завершились. Єдиного оголошення рішення не прозвучало. Кожна зі сторін переговорів заявила про виступи нарізно. Петро Порошенко вже заявив про складність перемовин, Володимир Путін – про перемир'я на Донбасі з 15 лютого, відведення важкого озброєння, і що Київ не хоче з «ДНР та ЛНР» прямих переговорів. Та попри перестороги про чергову декларативність перемовин, для України і цей раунд важливий хоча б тому, що нині Захід розглядає розмову з Володимиром Путіним як останній шанс домовитись дипломатично, в протилежному випадку – діятиме за сценарієм санкцій або ж надання важкого озброєння. І, як переконує політичний експерт Олексій Толкачов, господар Кремля це розуміє.
– Чи можна вважати нинішню зустріч останньою спробою домовитися щодо мирного врегулювання конфлікту на Сході?
– Думаю, так. Переговори – безпрецедентні, і в разі їхнього провалу буде надзвичайно очевидне загострення конфлікту. Саме загроза загострення конфлікту і є тим самим важелем, який змусив Путіна всі ці години залишатися на переговорах і їх продовжувати. А те, що було частково оприлюднено – це повернення до лінії розмежування, яка була за мінськими домовленостями ще у вересні місяці і виведення російських військ. З одного боку бойовики і російська сторона стверджують, що є неможливим повертатися до старої лінії розмежування, і це не є конструктивним вирішенням конфлікту, тобто розмежування має бути тим, яке воно є на сьогоднішній день, ну, і, по-друге, Путін, здається, продовжує гнути власну лінію про те, що російських військ в Україні немає, тому він нічого вивести не може. Однак в ЄС вже заявили, що в четвер може бути розгляд питання про нові санкції щодо Росії, як кнут щодо Путіна, якщо не буде ефективних переговорів. З іншого боку, думаю, вся ця зустріч в «нормандському форматі», від якої і мала б вирішуватись доля ситуації на Сході, вона стала можливою, тому що США почали всерйоз розглядати питання передачі зброї Україні. Якщо б Україна отримала американську зброю, то це вже була б повномасштабна війна, а не якийсь локальний конфлікт.І це був би вже зовсім інший рівень ескалації і зовсім інший рівень загострення.
– За непідтвердженими поки даними, російська сторона буцімто вимагала, щоб Україна припинила фінансову блокаду регіонів, підконтрольних «ЛНР» і «ДНР». Наскільки адекватно слідувати таким вимогам, згідно з якими територіями уряд має поступитися, але все одно продовжувати їх фінансувати?
– Оприлюднені напередодні вимоги бойовиків мене частково потішили. Тому що вимагалася автономія тих районів, які знаходяться під контролем бойовиків, вони зрештою визнають юрисдикцію України і там передбачалась частина кроків для відновлення потім кордону, проведення виборів тощо. Але мене що вразило: немає жодної згадки про «ДНР» та «ЛНР» і колишніх вимог про повну автономію для Луганської та Донецької областей, а тільки тим районам, які є під контролем бойовиків. Тобто мені здається, принаймні донедавна здавалось, що були вже якісь поступки залишити ці території в складі України, але на якихось надзвичайно розширених підставах з широкими правами. Звісно, якщо допустити участь обраних осіб з «ДНР» та «ЛНР» в українському політичному житті, то тоді можна очікувати, що вони ще й в парламенті з’являться, як окрема політична сила, яка буде представляти Схід. Це, звісно, не є найкращим способом, але з іншого боку – то там ці на сьогодні переговорники від «ДНР» та «ЛНР» – вони відчули смак влади і позбутися її вони, звісно, не захочуть. Вони ж намагаються якось контролювати «власну» територію. Водночас голова МЗС Сергій Лавров і Росія наполягали на тому, що якщо територія залишається в Україні, якщо ми йдемо до нормалізації, то Україна має відновити фінансування, соціальні виплати, роботу банківської системи, тобто реінтегрувати цю територію у власне українське управління. Можливо, Україна і правильно робить, що тільки після відновлення повного контролю буде можливе відновлення всіх управлінських фінансових інструментів, про які просить Лавров.
– Якщо припустити, що зустріч у Мінську не принесе в майбутньому конкретних результатів, чи готовий буде сьогодні ЄС (в Брюсселі запланований неформальний саміт глав держав ЄС) розставити остаточно всі крапки над «і» і вдатися до радикальних кроків щодо Москви?
– Думаю, що ще вистачить запасу міцності Європейського союзу для того, щоб солідарно протягти рішення про посилення санкцій. Незважаючи на усі ці коливання в Греції, неоднорідність настроїв, в теперішніх умовах Європі абсолютно не потрібна масштабна війна, по суті в Європі, на європейській території. Тим більше, що вже країни Прибалтики розуміють, що ескалація може піти і далі, і зачепити не тільки Україну, бале і інших членів ЄС. Тому, я думаю, у Анґели Меркель та Франсуа Олланда вистачить авторитету для того, щоб консолідовано вплинути на думку всіх країн Європейського союзу, і за необхідності протягти підсилення санкцій ЄС щодо Росії. Навіть тимчасові складнощі, позбавлення якихось благ в ЄС, це все одно буде краще, ніж повномасштабна війна на сході Європи, а зараз обирати доводиться саме з цих варіантів.
