Київ – Президент Петро Порошенко сподівається, що на зустрічі 11 лютого в Мінську так званої «нормандської четвірки» ще є шанси на врегулювання ситуації на Донбасі шляхом дипломатичних переговорів. І це незважаючи на вчорашній обстріл Краматорська, продовження боїв у районі Дебальцева, загострення ситуації навколо Маріуполя. На думку політичного експерта Андрія Миселюка, сьогоднішня зустріч, дійсно, чи не останній шанс домовитися про мир, і якщо на цьому шляху не зробить адекватних кроків саме Росія, то відповідь Заходу у вигляді надання Києву летальної зброї, так чи інакше невдовзі змусить Кремль переглянути свою політику.
– Чого очікувати від сьогоднішньої зустрічі, чи можна домовитися з Володимиром Путіним?
– Звичайно, сьогодні є один із останніх шансів для того, щоб зробити це дипломатичним шляхом. І, в принципі, сторони вже розставили всі крапки над «і», позначили свої позиції: США заявили, що від результатів цих переговорів буде залежати, чи надавати Україні летальну зброю, Росія, звичайно, сподівається на те, що вдасться свої інтереси пролобіювати. Власне, інцидент у Краматорську, пожвавлення боїв навколо Дебальцева – це звичайна російська практика підвищення ставок перед тим, як якісь вирішальні переговори відбуваються. Росія намагається якомога більше захопити, щоб була виграшна позиція у цих переговорах.
– Якщо припустити, що зустріч у Мінську все-таки завершиться провалом…Це буде остаточний крах дипломатичних зусиль і далі на Україну чекає подальше розгортання конфлікту, війна?
– Те, що там відбувається, вже є війна, і особливо із загостренням минулого місяця Росія почала повномасштабні воєнні дії. Якщо зараз припустити, що переговори нічим конкретним не закінчаться, то це буде крок для подальшої ескалації. І не тільки США, але вже і Європа, зокрема Німеччина та Великобританія, заявили, що можуть переглянути питання щодо постачання летальної зброї Україні, і якщо ці переговорині до чого не призведуть, то Захід може піти на такий крок.
– Є ще якісь важелі впливу на Росію, крім летальної зброї чи санкцій, чи санкції як такі себе вже вичерпали?
– Ні, звичайно, санкції себе не вичерпали. Росія розв’язала так звану «гібридну війну», і треба використовувати весь комплекс засобів для того, щоб натиснути на Росію і домогтися зміни її позиції. Це і економічні санкції, і можливість постачання летальної зброї, це дипломатичні перемови і це намагання якимось чином інтереси Росії врахувати, але не в такому обсязі, в якому вона хоче. І навіть якщо переговори цілковитим успіхом не закінчаться, то, по-перше, залишиться можливість продовжувати дипломатичні переговори, а, по-друге, якщо питання летальної зброї буде вирішене позитивно, то це змусить Росію переглянути свою політику, бо ціна для неї від її агресії на Донбасі різко зросте. Росія змушена буде враховувати нові реалії, і тоді вона буде готова до більш поступливої позиції у цих переговорах.
– Ви обмовились фразою про «захист інтересів Росії». Які на сьогодні в Росії є інтереси на Донбасі?
– У Росії є так звана програма мінімум і програма максимум, тобто є декілька стратегічних цілей і завдань, які вона намагається вирішити. Передусім, домогтися нейтралітету України і того, щоб Україна не вступала в НАТО. І оскільки Росія дуже добре вміє вправлятися з офіційними документами, прикладом чого є Будапештський меморандум, то вона і тут намагатиметься це закріпити. А для цього в неї є такі інструменти, як дуже широка автономія для Донбасу, який міг би рішення про євроатлантичну і європейську інтеграцію України блокувати.
– Не новою є думка про те, що Росія конфліктом на Сході просто хоче завадити реформам всередині країни. Чи доцільно стверджувати, що і зараз ніякі мирні переговори Кремлю не потрібні, а просто вигідний заморожений конфлікт?
– Для Росії це звичайна, постійна політика – створювати заморожені конфлікти і використовувати їх для послаблення тих країн, які однозначно не виступають у фарватері політики Москви, це ми бачили в Придністров’ї та Абхазії, Південній Осетії, зараз це Україна. У них уже алгоритм напрацьований, і вони зараз намагаються теж реалізувати його на Донбасі. Одне з головних завдань для Москви – щоб Україна не стала черговим прикладом успіху, щоб реформ не було і щоб Україна не стала для росіян прикладом країни, яка обрала демократичний шлях і реформи, і вона демонструє зовсім іншу траєкторію, аніж та, за якої «розвивається» Росія при президентові Путіну.