Київ – Берлінська зустріч у середу міністрів закордонних справ України, Росії, Німеччини та Франції «обмежилась» закликом відвести важке озброєння на сході України. Переговірники також наголосили на необхідності дотримання Мінської угоди всіма сторонами конфлікту. Втім цей акцент вже не новий, і на нього не зважають підтримувані Росією сепаратисти на Донбасі, які за останні дні активно накопичують військову силу. Постійний представник США в Раді безпеки ООН Саманта Пауер заявила, що новий мирний план Росії щодо України не набагато кращий, ніж план військової окупації. В інтерв’ю Радіо Свобода політичний експерт В’ячеслав Ковтун наголосив на необхідності виключити із подальших будь-яких переговорів про мир тих, хто за свої слова відповідати не здатний, а це передусім бойовики.
– Пане Ковтун, наскільки успішним можна назвати черговий етап переговорів у «нормандському форматі»?
– Я думаю, що ця зустріч у «нормандському форматі» не ключова, що має принести мир. Зараз триватимуть нові зустрічі, розмови, але, цілком очевидно, що відбувається ескалація конфлікту, і Росія намагається закріпити такий стан речей, за яким їй було б зручно впливати на українську ситуацію постійно. Я вважаю, що ця зустріч не має результатів.
– Напередодні із закликом до світової спільноти протидіяти російській агресії виступив на Всесвітньому економічному форумі в Давосі український президент. Чимало експертів кажуть, що на Росію якраз і треба тиснути не на політичному рівні, а на економічному. Що про це думаєте Ви?
– Я зараз перебуваю у Москві й на власні очі бачу, що ситуація насправді змінюється, може, не так швидко економічно, але вже немає такої бравади та відчуття, що Росія непохитна, могутня держава. Питання у часі. Усе-таки в Росії накопичені достатньо великі ресурси. Тому, щоб економічна ситуація суттєво погіршила життя людей всередині держави, треба, щоб там минуло десь півроку, може, 9 місяців, а тоді ми зможемо про щось говорити. Проте однозначно вже немає такого відчуття безкарності, відчуття того, що Росії дозволено робити все, що заманеться. Така ситуація на сьогодні.
– Росія вустами глави МЗС Сергія Лаврова заявляла про те, що важливою умовою в переговорах є так звані «ополченці». Україна все-таки чекає від світу визнання цих бойовиків терористами. Як Ви гадаєте, чи недоцільно було б їх взагалі вилучити з переговорного процесу перед очікуваним самітом в Астані?
– Головним спонсором цих терористів виступає Росія. Її прагнення включити бандитів до переговорної групи означатиме лише одне, що вона – Російська Федерація – залишиться, так би мовити, поза зоною конфлікту. Цього допускати не можна. Не можна легалізувати бандитів. Тобто, ті рішення Мінської угоди мають бути виконані. Це означатиме, що вибори повинні відбутися за українськими законами на цих територіях, і тільки після цього можна буде говорити з цією владою. Росія, поки в неї ще досить внутрішніх ресурсів, прагне гнути свою лінію, але, я думаю, що ситуація найближчим часом не зміниться. Треба чекати, може, півроку.
– Інформаційне «лобі» Росії у світі дуже потужне. Наскільки достатньою є українська протидія. Що б Ви порадили експертам, політологам, дипломатам, щоб навіть і у Росії все-таки почали чути Україну і позицію світу щодо Росії?
– Особисто я беру участь на російському телебаченні багатьох програмах, зокрема рейтингових, тобто доношу українську позицію, патріотичну без виключення. Це, я вважаю, важливо, але вони добре знають про українську позицію й не сприймають її. Я не думаю, що Україна має можливості, які можна було б фінансово протиставити, створити потужні телевізійні проекти тощо. Усе ж таки світова думка – на боці України. Росія проводить свою агітаційну роботу, але великої користі від цього немає. Санкції проти неї діють і завдають значні збитки. Вони не будуть скасовані. Іншого виходу на сьогодні я не бачу.
