Берлін – Терористичний акт у Парижі, в результаті якого загинули журналісти Charlie Hebdo, захоплення і вбивство заручників у кошерному магазині в Парижі викликали хвилю солідарності світового співтовариства. І не лише: вони змусили ще раз звернутися до питань, на які шукає відповіді сучасний світ: що спричиняє екстремізм і чи лише мусульманська релігія спонукає до нього? Чи спроможне європейське суспільство сприймати чутливість вірян різних релігій і чи є демократія надто вразливою?
Останніми днями, особливо після теракту у Парижі, праві рухи у Німеччині набули ще більшої популярності, зокрема недавно створений під назвою «Пеґіда». Ця абревіатура розшифровується як «Європейці-патріоти проти ісламізації Старого Світу».
Учасники руху «Пеґіда» вимагають зупинити потік переселенців із арабських країн.
– Я проти іноземців. Проти того, щоб їх так багато приїжджало до нас.
– Я проти того, щоб у нас поширився іслам як державна релігія. У кожного має бути власна релігія. І не обов’язково її поширювати як державну.
– Ми маємо допомагати дійсно політично переслідуваним. Інші повинні залишити країну. Боже, чи можу я таке взагалі говорити?
Мітинги у Дрездені та Майдан у Києві
На мітинг у Дрездені зібралося 18 тисяч громадян. Туди знову з усієї країни їдуть ті, хто невдоволені системою, урядом і самою новою Німеччиною. Вони протестують проти іноземців, офіційної преси і занадто великого втручання уряду в повсякденне життя громадян. Дрезден з часів падіння Берлінського муру – це символ духу волі і свободи, але він має і відчутне ксенофобне забарвлення.
В Україні розрізняють росіян, котрі лояльно налаштовані до українського уряду, і тих, хто підтримує ПутінаАндреас Умланд
Політолог із Німеччини Андреас Умланд вважає, що «Пеґіду» не можна порівнювати з правим рухом в Україні, який виник з революційного духу. «Отже, він має інше підґрунтя. З ідеологічного аспекту «Пеґіду» скоріш можна порівняти зі «Свободою», яка теж використовує риторику проти переселенців, хоч ці вимоги і не стоять на першому плані. Загалом в Україні не існує такої проблематики з переселенцями, яка є, приміром, у Німеччині. Щодо росіян, то я можу сказати, що в Україні розрізняють росіян, котрі лояльно налаштовані до українського уряду, і тих, хто підтримує Путіна. Йдеться не про російську націю загалом», – зазначає Умланд.
Не всі мусульмани – ісламісти
Аналізуючи вияви екстремізму, експерти звертають увагу на «Пеґіду». Саме у її назві криється різниця, яку нині намагаються підкреслити політики і офіційна преса. Вони закликають громадян не піддаватися страху, ніби мусульманські переселенці та їхня релігія можуть стати загрозою християнству і усталеному правопорядку у Німеччині.
Але: тут мешкає приблизно 4 мільйони мусульман, що становить лише 5 відсотків від кількості населення. Часто їх прирівнюють до ісламістів. Як це, наприклад, узагальнюють і учасники руху «Пеґіда».
Натомість політик від партії «Зелених» Даніель Кон-Бендіт закликає до толерантності і боротьби з фашизмом і «справа», і «зліва».
«Ісламська держава» має бути розбита. У цій боротьбі ми повинні об’єднатисяДаніель Кон-Бендіт
«Ісламська держава» (ісламістське угруповання, що діє в Іраку і Сирії – ред.) має бути розбита. У цій боротьбі ми повинні об’єднатися. Водночас мусульмани-переселенці мають одержати змогу інтеграції у наше суспільство. Ось таке подвійне завдання стоїть перед нами», – зазначає Кон-Бендіт.
Такі «подвійні завдання» призводять до численних суперечностей у суспільстві і серед урядовців. Тоді, як одні з них закликають до толерантності і відкритості щодо чужих культур і релігій, інші виявляють симпатії до демонстрантів «Пеґіди».
Так, у інтернет-виданні газети «Гандельсблат» член парламенту землі Саксонія від владної партії християнських демократів Вероніка Бельман заявила, що розуміє страхи громадян щодо розповсюдження ісламізації. На її думку, це особливо трагічно з огляду на демографічну ситуацію, тобто, з одного боку, зменшення народжуваності серед громадян Німеччини, а з іншого – збільшення її серед переселенців. Ця думка – не виняток.
Однак, щоб ушанувати пам’ять загиблих у Парижі, у вівторок до Бранденбурзьких воріт прийшли тисячі громадян. У мітингу взяли участь канцлер Німеччини Анґела Меркель і президент Йоахім Ґаук. Ініціювали акцію численні ісламські організації. У такий спосіб вони висловили протест проти терору та об’єдналися у думці протидії радикалізації німецького суспільства.
