Київ – Кошти, надані Україні західними кредиторами після перемоги Майдану, наразі йдуть здебільшого на латання дірок, а не на структурні зміни в економіці. Це констатував в інтерв’ю Радіо Свобода президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло. Він прокоментував надання 1,8 мільярда євро макрофінансової допомоги з боку Єврокомісії. Дуже складне фінансове становище України, спричинене передусім розв’язаною проти неї війною, викликає екстрену реакцію іноземних донорів. Але війна не може бути нескінченним виправданням браку реформ, наголосив експерт. Адже західні партнери не забули багаторічний досвід використання зовнішніх позик попередніми українськими урядами.
– Історія фінансової допомоги Україні з боку Європи має чималу тривалість. Йшлося про системи навчань, локальні речі, пов’язані, скажімо з проектами енергозбереження, регіонального розвитку тощо. Але, враховуючи те, що реформи в нас були досить половинчасті й незавершені, то зрозуміло, що ефективність використання можна оцінити десь максимум на «четвірку», а можливо і на «трійку».
Ця допомога розглядалася як підтримка фінансового становища держави, для можливості розрахунків із зовнішніми заборгованостями, підтримання платіжного балансу
Якщо говорити про 2014 рік, то зрозуміло, що важко було очікувати, що Україна в масовому порядку могла скористатися такими коштами для якихось серйозних структурних змін чи тим більше фінансування реформ. В Україні йде війна, Україна змушена протистояти зовнішній агресії. Й тому передусім ця допомога розглядалася як підтримка фінансового становища держави, для можливості розрахунків із зовнішніми заборгованостями, підтримання платіжного балансу і так далі.
– Тим часом західні урядовці все частіше заявляють, що іноземні донори не повинні надавати підтримку України без втілення реформ – без боротьби з корупцією, без скасування паливних субсидій, без уніфікації цін на енергоносії згідно з міжнародним ринком…
Саме 2015 рік дає нам змогу продемонструвати, що справді Україна здійснює необхідні реформи і без такої демонстрації навряд чи можна буде розраховувати на отримання додаткових ресурсів європейської допомоги
– Наприкінці минулого року європейські донори почали говорити про те, що для надання подальших траншів Україні треба все-таки ефективніше демонструвати саме процес реформування. Реформування національної економіки, суспільства загалом. Тому що, власне кажучи, саме для проведення таких реформ надаються кошти. І думаю, що саме 2015 рік дає нам змогу продемонструвати, що справді Україна здійснює необхідні реформи і без такої демонстрації (причому не просто демонстрації, а саме фактичного здійснення) навряд чи можна буде розраховувати на отримання додаткових ресурсів європейської допомоги. Адже, на відміну від того ж Міжнародного валютного фонду, який дає кошти в принципі на фінансову стабільність, Європа все-таки дає гроші саме на системні зміни в державі.
– Чи можна стверджувати, що просячи і отримуючи все більше грошей від західних кредиторів, Україна потрапляє до боргової ями?
Так чи інакше, але зовнішнє фінансування нам буде потрібне, в тому числі й міжнародна технічна допомога, суверенні кредити
– Взагалі, розуміючи, що наразі в Україні дійсно немає достатніх коштів, щоб здійснювати ці масштабні, системні, структурні зміни, які необхідно робити, то ясно, що так чи інакше, але зовнішнє фінансування нам буде потрібне. Якого вигляду це фінансування? Ну, різного абсолютно. В тому числі й міжнародна технічна допомога, суверенні кредити, тобто ті кошти, які надають міжнародні організації або іноземні держави. На відміну від позичань на відкритому ринку, це набагато вигідніші кошти. Адже вони, як правило, надаються на тривалий період. І вони надаються під відносно невисокий відсоток. Можливо, інколи навіть під символічний відсоток.
