Грати на сопілці і бандурі, співати колядки та щедрівки, а також знати давні українські ремесла вчаться діти у київській фольк-групі «Правиця». Українську культуру учням передають без тиску та «шароварщини», щоби цей спадок у майбутньому не згубився серед Instagram’у та комп’ютерних ігор. Викладачі кажуть: головне – робити все щиро, тоді і діти вчаться із задоволенням.
Для Марти Любчик та Мирослави Тузюк «Правиця» – не лише робота, а й улюблена і дуже відповідальна справа. Дівчата заснували фольк-студію п’ять років тому, зараз вона лише набирає обертів. Серед вихованців «Правиці» – і дорослі, зокрема ті, хто цікавиться фольклорним виконанням, але найбільше – дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
Окрім співів та гри на музичних інструментах, малюків також вчать історії українського народу, фольклору. Тут можна спробувати себе і в народних ремеслах: «Правиця» організовує майстер-класи з флористики, соломоплетіння, писанкарства, гончарства.
Марта Любчик розповідає, що головне у цій справі – проводити заняття з душею. Адже мета – не так навчити пісень та давніх українських звичаїв, як гармонійно розвивати малюків.
«Ми музиканти всі, у нас музичні освіти, ми творчі люди за покликанням. Звичайно, ми хочемо, щоби вони були професійними музикантами, гарно співали, гарно грали. Але мета наша, все-таки, виховати здорове українське покоління, яке буде знати ким воно є. Шанувати буде свої звичаї, свої традиції, і не буде їх забувати», – каже вона.
Діти вчаться колядувати, щедрувати та закликати весну
За словами Марти Любчик, аби зацікавити дітей, у «Правиці» намагаються відійти від традиційних шкільних методів навчання. Викладачі студії дуже тішаться, що навіть удома чи з друзями їхні вихованці грають в ігри та співають пісень, які вивчили в «Правиці».
«Вони цим живуть, вони чекають весь рік щедрувань, чекають цілий рік свята Миколая, веснянок: «Коли вже будемо весну зустрічати?» (питають діти – ред.) Тут таке природнє життя, яке залучає не тільки дітей, а і батьків, тому що батьки вже не можуть по іншому, діти їм не дають не відсвяткувати якесь українське свято», – говорить співвласниця студії.
Із наближенням різдвяних свят діти колядують та щедрують. Пісні часто супроводжуються виразними жестами, щоб легше запам’ятати та візуально передати текст. Наприклад, у пісні про Святого Миколая малюки показують руками, наскільки великий мішок у доброго дідуся, та як високо він піднімає ноги, коли йде крізь хуртовину до слухняних дітей.
«Ішов Миколай лужком-бережком.
Святий Миколай із повним мішком.
Від хати до хати біленьким сніжком
Ішов Миколай із повним мішком»,– співають діти разом із Мартою.
На заняттях спілкування неформальне та дружнє: з дітьми говорять як із дорослими, пояснюють усе, що не зрозуміло. Наприклад, на заняттях із фольку Марта Любчик розповідає, як жили давні українці – у що вірили, що співали.
«Жив народ, а люди мають властивість щось придумувати і постійно щось міняти. І колись ще жили древні люди, вони вірили в природу і всі її сили. Жили люди в гармонії з природою, ставились до неї з пошаною. І кожна сила мала свого бога: в сонце вірили, у вітер, у воду, у дерева. І все, що вони робили, всі їхні звичаї у році, дуже поєднувались із природою. Із самого малку дітям прививали любов до природи», – розповідає Марта.
Дітей потрібно вчити допомагати одне одному – Марта Любчик
Діти слухають, час від часу відволікаючись. Марта просить усіх сидіти тихо і перевіряє, що учні пам’ятають із минулих занять. За словами Марти, важливо налагодити контакт та зрозуміти дітей. Аби подружитись із ними, потрібно обговорювати, що турбує та цікавить, розповідає педагог.
«Ми не кажемо, що ви маленькі, ви не розумієте. Якщо хтось «проштрафився» – він понесе покарання, а інші йому допоможуть. В Україні так завжди було, що старші допомагають меншим, а менші дивляться на старших і беруть із них приклад. Те само ми зберігаємо на заняттях», – додає вона.
Такої відповідальності одне за одного, потягу допомагати другу браку не лише дітям. Марта Любчик каже: в українців загалом було би менше проблем, якби вони не відгороджувались від сусіда, а запитали себе, як можна стати в нагоді.
«Дорослі створюють дорослу музику, а потім вчать дітей», – додає вона.
У Києві всі зайняті, свято мало відчувається – співвласниця «Правиці»
Сама Марта Любчик родом із Тернополя. Розповідає: коли понад десять років тому перебралася до Києва, то відчула, що «тут мало відчувається свято». Жителі столиці, каже, зайняті буденними справами, тож святкування відходять на другий план.
«Зрозуміло, що щось не так, щось не так у житті пішло. Мабуть ми забули ким ми народились, ким ми є насправді. А така школа, як «Правиця», дає змогу дітям згадати і природньо все відсвяткувати. Тому ми це не «відбуваємо», тому хочемо, щоб нас діти слухали, робимо все для того», – говорить вона.
Дітей у «Правицю» приводять із 2-3 років
Вчаться у студії ще зовсім малі – у групу можна приводити дитину вже з 2-2,5 років. Заняття тривають без батьків, тож потрібно, щоб хлопчик чи дівчинка були більш-менш самостійні. Чим раніше батьки приводять своїх дітей, тим краще, вважають у «Правиці», бо раннє виховання найефективніше.
До того, як співати щедрівки та колядки, маленькі дітки вчать замовлянки – це обрядовий фольклор, що супроводжується рухами та жестами. Аліса займається у «Правиці» з 2,5 років – на цих заняттях вона виросла. Дівчинка ненадовго задумується і згадує найпершу свою замовлянку.
«Диби-диби, диби-би, Пішла баба по гриби, А дід по опеньки. В неділю раненько», – співає дівчинка.
Аліса розповідає: у «Правиці» знайшла справжніх друзів, із якими щороку ходить щедрувати. Батьки, говорить дівчинка, теж співають із нею, втім у неї після занять у «Правиці» виходить краще. Особливо любить співати пісню про козу:
«Го-го-го коза, го-го-го сіра, де ти ходила, де ти бродила?
А я ходила по всьому світу, щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на весь вечір», – наспівує Аліса.
Дуже українське, не шароварне – Ірена Карпа
Віддали своїх дітей до правиці і багато публічних українців. Серед них – уповноважена президента з питань врегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко, радник голови СБУ Маркіян Лубківський, ведуча «5 каналу» Тетяна Даниленко.
Співачка та письменниця Ірена Карпа тішиться, що її дві дочки ходять у «Правицю» вже другий рік. За словами Карпи, студія по-своєму унікальна:
«Це щось таке дуже українське і не шароварне, не вишиватне. Навіть костюми: просто перезнімаються історичні викройки, всі кольори, наскільки можна матеріал наближений. Але дуже все традиційне і справжнє, а не просто кітч», – додає Карпа.
Незабаром «Правиця» святкуватиме пʼятиріччя: малюки готуються до концерту, а дорослі записують власний альбом. Марта Любчик розповідає: часто її учні міксують традиційні українські мелодії з сучасними – таким чином історія залишається живою й актуальною.
