Основою для якісних змін вважають експерти українське волонтерство. Для більшості з найактивніших нині волонтерів початком став Євромайдан, для когось – бойові дії на сході України. Добровольці кажуть: на мирний час чекають, щоб відпочити, але повертатися до пересічного життя не планують.
Ірина Солошенко – одна з членів «Волонтерської сотні», громадської платформи, яка нині допомагає військовим і цивільним як у зоні АТО, так і в тилу, зокрема у лікарнях. Сама Ірина розпочала волонтером як медик Майдану. Саме з подій минулої зими волонтерство поширилося з незначних територій у центрі українського міста до масштабів всієї України.
Хлопці і в шпиталі, і на фронті казали: ми тут воюємо, тому що ви нам допомогли бути нагодованими й одягненимиІрина Солошенко
«Волонтерство у нас було і до цього, але це було через якісь благодійні фонди і не було дуже поширене, – каже Ірина Солошенко. – Хлопці і в шпиталі, і на фронті казали: ми тут воюємо, тому що ви нам допомогли бути нагодованими й одягненими».
Для того, щоб краще координувати роботу, волонтерські організації намагаються контактувати між собою і подекуди навіть об’єднуватися. Наприклад, Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям – це ціла коаліція волонтерських ініціатив («Донбас SOS», «Восток SOS» та ін.) при офісі уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
«Ми виявили у якийсь момент, що різні ініціативи у деяких сферах дублюють зусилля з допомоги», – розповідає координатор центру, правозахисник Максим Буткевич.
Ресурсів і громадських ініціатив не вистачає все одно на той запит, який існує. Але дублювання не завжди є продуктивним, бо деякі сфери залишилися непокритимиМаксим Буткевич
«Це не погано, тому що насправді ресурсів і громадських ініціатив не вистачає все одно на той запит, який існує. Але дублювання не завжди є продуктивним, бо, з іншого боку, деякі сфери залишилися непокритими», – додає він.
«Коли змінюються цінності, це – надовго»
За останній рік волонтери обʼєднувалися на рівнях від найнижчого, неофіційного (як-от, наприклад, через соціальні мережі), так і на офіційному і найвищому – створювали громадські організації і благодійні фонди, розпочали роботу у складі відомств. Наприклад, у Міністерстві оборони. Давид Арахамія – спеціаліст IT-сфери, волонтер із Миколаєва і громадянин Грузії. Нині він – радник міністра оборони. На початку місяця в інтерв’ю Радіо Свобода Арахамія розповів, що кількість таких, як він, тобто волонтерів, у складі Міноборони зростатиме.
«Рада волонтерів при Міністерстві оборони виступила з ініціативою ввести представників волонтерів у конкурсні комісії, у кадрові департаменти для того, щоб бачити, кого наймають, яким чином триває процедура узгодження на різні посади», – зазначив він.
Готовність до співпраці з волонтерами висловили, зокрема, й у Міністерстві соціальної політики та праці.
Волонтерство стало наслідком ціннісної зміни всередині країни. Коли змінюються цінності, це надовгоЄвген Глібовицький
Явищем надовго вважає волонтерство в Україні експерт зі стратегій, член Нестерівської групи Євген Глібовицький. «Волонтерство стало наслідком ціннісної зміни всередині країни. Коли змінюються цінності, це надовго», – вважає він.
Волонтер Ірина Солошенко каже: просто не зможе навіть у мирний час повернутися до пересічного життя. На її думку, аналогічно не зможуть зробити й інші волонтери. «Я була 20 лютого біля Жовтневого зранку, виносила померлих і поранених хлопців. Те, що я бачила там, те, що я бачила за ці півроку у шпиталі, ті історії, які я чула від хлопців, – я ніколи вже не зможу жити так, як жила раніше», – каже Ірина.
«Так, я хочу, щоб у мене стало більше часу, але бути обивателем я точно не зможу. Я знаю, що ті люди, які хоча б один раз поїхали в зону АТО, хоча б один раз поспілкувалися з хлопцями без рук, ніколи не зможе сказати: все, стоп, я повертаюся», – додає вона.
Євген Глібовицький припускає, що волонтерство в Україні може стати основою для якісних змін. «Збільшилася кількість людей, які стверджують, що їм не все одно, які доводять це своїми діями. І по мірі того, як ця кількість збільшилася, вони будуть знаходити адекватні форми того, яким чином вони будуть виражати свою позицію», – прогнозує експерт.
На думку фахівця зі стратегій, частина з нинішніх волонтерів у майбутньому пробуватиме себе у політиці. Євген Глібовицький прогнозує: більшість політиків майбутнього імовірно будуть вихідцями із громадського сектору. Чи стане це втратою для громадського сектору? Експерт каже, що ні. «Волонтерами є величезна частина суспільства, політиками – малий відсоток», – нагадує він.
