Володимир Путін у четвер відповідав на запитання російських та іноземних журналістів. Прес-конференція проходила на тлі важкої економічної кризи в Росії. І багато хто очікував, що ця тема стане однією з основних, поряд з українською темою. Однак, важливі запитання потонули в масі не дуже виразних запитань. Торік головна сенсація була виголошена вже після прес-конференції, коли Путін повідомив про своє рішення помилувати Михайла Ходорковського. Цього разу нічого подібного не сталося.
Нинішня розмова глави російської держави з журналістами стала ювілейною – 10-ю за рахунком. І всі чекали, що скаже російський президент з приводу кризи в російській економіці. Але конкретних винуватців ситуації Путін так і не назвав. А спроби окремих журналістів натякнути на те, що кризу спровокувала підтримка держмонополії, так ні до чого не привели.
Але Володимир Путін показав, що звернув увагу на журналіста з табличкою «Україна» і сам побажав почути саме його запитання. Журналіст УНІАН Роман Цимбалюк не вперше ставить російському президентові незручні запитання. І цього разу Путін прореагував на запитання Цимбалюка про те, коли Путін припинить каральну операцію в Україні, з погано прихованим роздратуванням.
«У нашій суспільній свідомості те, що відбувається на південному сході України, – це дійсно каральна операція, але її проводить сьогоднішня київська влада, а не навпаки», – сказав Володимир Путін.
«Неполіткоректне» запитання
В інтерв’ю Радіо Свобода Роман Цимбалюк сказав, що вважав за необхідне поставити запитання, яке стосується трагічних українських подій, до яких причетне російське керівництво.
– Очевидно на тлі цих подій, якщо б вони не дали слово взагалі українським журналістам, це виглядало б ще набагато гірше, ніж надати таку можливість українській пресі. Але ж я вважаю, мені просто поталанило! Адже я зробив такий великий плакат «Україна» і намагався дивитися на нього і махати ним, щоб він побачив. Мабуть на це він і зреагував.
– На Ваш погляд, чому запитань стосовно України було небагато?
«Ми дуже погані, ми їмо російськомовних дітей». Це все залишилось. Але градус напруги змінився, знизився
– Знаєте, як це не дивно тренд в Росії потрошки змінюється. Після цієї страшної девальвації росіянам про «українських карателів і Бандеру» вже не розповідають. Хоча так, «ми дуже погані, ми їмо російськомовних дітей». Це все залишилось. Але градус напруги 100 відсотків змінився, знизився. Так що, з одного боку, у них своїх проблем побільшало, а з іншого боку – очевидно, що українське питання воно занадто для них складне. Якщо у них була можливість якось його не чути, то мабуть вони цим скористались.
– Ви й самі помітили і на це звернули увагу Ваші колеги, що Вас помітив сам Путін, а не його речник Дмитро Пєсков. Він Вас запам’ятав після того, як Ви минулого разу ставили незручне запитання?
– Ну знаєте, я ж досить довго тут працюю, багато років, і коли в нас були хоч якісь стосунки міждержавні, то я дуже часто – майже завжди, коли приїжджали українські президенти або прем’єри, я завжди висвітлював ці заходи. І, очевидно, що Дмитро Пєсков в обличчя мене ідентифікує. Він мабуть не знає, де я працюю, але він знає, що я український журналіст. А Володимир Володимирович навряд чи знає, хто я. Він велика людина і навіщо йому кожного журналіста запам’ятовувати. Ми бачимося з ним останнім часом не так часто (це жарт).
– Якщо казати про атмосферу в кулуарах нинішньої зустрічі. Яке ставлення до українських журналістів з боку російських колег?
Ніякої агресії з боку російських колег я не відчув. Я просто пояснюю: «Друзі, ну не ми ж на вас напали. І погодьтеся, що ваша робота у висвітленні подій дуже і дуже далека від правди»
– Знаєте, насправді ніякої агресії з боку російських колег я не відчув. Вони нас журять: «Ось бачиш, ти одягнув майку «Укроп» і можеш тут спокійно ходити. А ось як нам працюється у вас в Україні?!» Я все це вислуховую і просто пояснюю: «Друзі, ну не ми ж на вас напали. І погодьтеся, що ваша робота у висвітленні подій дуже і дуже далека від правди». Тому агресії я не відчував.
– Ваше запитання помітно роздратувало президента Путіна. Ви помітили це?
На тлі подій, які відбуваються зараз в нашій державі за участю Росії, тут не до політкоректності вже
– Відверто кажучи, не помітив, тому що я, по-перше, дуже хвилювався сам, щоб якось не розгубитися і поставити запитання, як я хотів. А по-друге, я ж працюю в інформаційній агенції, і після того, як він відповів, я просто почав писати новину. Мені вже було не до цього. Це телевізійні журналісти можуть краще відчути. Мені здається, що для України це питання важливе. Я його ставив так, як вважав за потрібне. І багато хто каже, що це дуже необережно. Але мені здається, що на тлі подій, які відбуваються зараз в нашій державі за участю Росії, тут не до політкоректності вже.
Україна менш небезпечна, ніж російська економіка
Політолог Станіслав Бєлковський вважає, що Володимир Путін не випадково сам вибрав запитання про Україну, воно для російського президента зараз менш небезпечне, ніж все, що стосується колапсу в російській економіці.
«Яким би він не видавався роздратованим, яку б маску він не вдягав, відповідаючи на питання щодо міжнародної політики, України, відносин із Заходом, тощо, для нього є найважливішим уникнути ретельного обговорення економічних проблем сучасної Росії, які є прямим наслідком його дій в міжнародній політиці», – сказав Бєлковський.
За кілька місяців до Криму
Знаменно те, що відповідаючи на запитання про події в Україні, Путін спробував говорити про українські економічні проблеми.
«Замість того, щоб почати з ними хоч якийсь політичний діалог, спочатку почали застосовувати правоохоронні органи, міліцію. Коли це не вийшло, почали застосовувати армію. Коли і це не вийшло, сьогодні намагаються вирішити питання теж силовим способом – за допомогою економічної блокади. Вважаю, що цей шлях абсолютно безперспективний, шкідливий для долі державності України і для українського народу», – сказав президент Росії.
Рік тому на такій же прес-конференції Путіна мало хто звернув увагу на запитання журналіста Los Angeles Times Сергія Лойка про можливе введення російських військ до Криму. Тоді Путін заявив: «махати шашкою і вводити війська» ми не збираємося. Що сталося через кілька місяців – тепер знають усі.
