Тема скорочення кількості депутатів та чиновницького апарату, а також скасування недоторканності – доволі дражлива як для політиків, так і для виборців. Втім нещодавно в мережу потрапили доручення прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка з пропозиціями щодо скорочення дефіциту бюджету. Зокрема, там ініціатива скоротити число народних депутатів до 150 гарантує кошторису країни потенційну економію у розмірі 424 мільйонів гривень. Член фракції партії «Блок Петра Порошенка» Сергій Каплін вважає, що депутати вигадуватимуть різноманітні схеми, аби все залишалось як є. Натомість, він підтримує скорочення у парламенті, а також скасування депутатської недоконаності як рудиментну пільгу. Тим часом, проти Капліна досі ведеться кримінальне провадження: у листопаді він сокирою виламував двері у кабінет мера Полтави Олександра Мамая, вимагаючи швидшої здачі в експлуатацію соціального будинку.
– Для депутатів це дуже важке рішення, в залі немає голосів на позбавлення недоторканності, немає. Проте на цю жертву треба йти. Це я вам кажу як депутат, щодо якого відкрито кримінальне провадження у зв’язку зі спробою відкрити двері міському голові міста Полтава. Це «історія із сокирою».
Це я вам кажу як людина, яка сьогодні переслідується по закону, про те, що недоторканність треба зняти
Але там, слава богу, ті питання, які треба, повирішувались. І три мільйони вже виділили хлопцям із АТО і не підвищили тарифи, і опалення включили в гуртожитку. Всі ті вимоги, які ми ставили – мер після сокири виконав. І міськрада виконала. І я вам кажу як людина, яка сьогодні переслідується по закону, про те, що недоторканність треба зняти.
– Від депутатів часто почуєш, що потрібно скасовувати недоторканість. А на ділі, як підштовхнути депутатів до цього рішення?
– Це неможливо. Їм треба нагадувати про свої зобов’язання. Треба, щоб громадський актив, активісти підняли усі їхні виступи і показали, що 99% депутатів у своїх виступах на телебаченні, у ЗМІ, у дворах, у залах говорили про необхідність зняття депутатської недоторканності. Депутатська недоторканність – це атавізм, якого немає ніде у Європі. І для мене незрозуміло, в які моральні принципи, і в законодавство, і в міжнародне право вкладається норма про те, що можна віддетермінувати покарання людині, яка вчинила злочин.
– Тож Ви вірите, що недоторканність потрібно скасовувати, але не вірите, що інші депутати на це підуть?
– Я переконаний у тому, що це буде зроблено рано чи пізно. Я не переконаний у тому, що це буде зроблено навесні після двох сесій, цієї і наступної. Я ще навіть не уявляю, до яких маніпуляцій вдадуться окремі політики, господарі частин фракцій чи фракцій, щоби цього не зробити. Поки що мій мозок не може спродукувати можливу схему, за якою вони усі уникнуть голосування за це рішення. Проте, ця публіка в залі (показує на залу Верховної Ради– ред.), яка хоче сховатись від закону, потенційно сховатись, це може спродукувати – очевидно.
– Як пояснюватимуть, що недоторканність залишається?
– Давайте пофантазуємо, навіть можемо спрогнозувати. Я думаю, що один із депутатів, або фракція внесуть такі розширені зміни в Конституцію, і, можливо, ще (буде – ред.) окремий законодавчий акт, в якому випишуть якусь особливу форму, якийсь специфічний і пришвидшений спосіб зняття депутатської недоторканності. Де-юре вона виглядатиме нормально, а де-факт – це буде дуже складно зробити. А по суті, не буде знято депутатську недоторканність. Тобто прямої норми, що вона знімається, і ви стаєте такими ж самими, як я, чи я стаю таким самим, як ви, рівним перед законом – такої норми не буде. Думаю, будуть якісь витівки народних депутатів, проте зняття не відбудеться.
Але я обіцяю, що буду займатися тим, щоби переконати і зробити це. Це серйозний політичний крок, його треба робити. Він має повернути віру до парламенту. Тому що це і є бар’єром між вами і Верховною Радою України. Оця межа, цей правовий паркан між вами і депутатами унеможливлює сприйняття Верховної Ради як такої, що дійсно представляє інтереси народу України. Це серйозна і суттєва перешкода, і зняття депутатської недоторканності, подальше зменшення пільг, відзив депутата зі своєї посади і багато інших речей, які люди вимагають зробити – їх треба зробити.
– У процесів останніх парламентських виборів і тема зарплати для депутата стала спекулятивною. Що думаєте?
У Верховну Раду України не треба йти заробляти гроші, це не те місце, не базар і не заробітки
– У Верховну Раду України не треба йти заробляти гроші, це не те місце, не базар і не заробітки. І народні депутати України повинні сюди приходити віддавати своє життя, свій час для свого народу. І якщо ти народний депутат, то депутат, передусім, не ось тут (показує на гаманець – ред.) по посвідченню, а народний депутат, передусім, у серці. І ти ідеш і працюєш на людей.
– Тобто, Ви живете виключно на депутатську зарплату?
У мене працює в окрузі 8 юристів, у мене 12 приймалень по усій Україні
– У мене є заощадження, на які я живу. Чесно кажучи, наша команда і позичає і залучає гроші протягом місяця. Вас не врятує зарплатня 50 тисяч гривень, вас не врятує 100. У мене працює в окрузі 8 юристів, у мене 12 приймалень по усій Україні. Ми з командою, з профспілкою, громадськими організаціями, з тими людьми, з якими я 20 років у політиці і громадській діяльності утримуємо всю цю історію. Це великі гроші, але це гроші, які, слава Богу, витрачаються на захист інтересів громадян. Правову та іншу допомогу громадянам. Тобто, якщо ви навіть депутатам призначите 100 тисяч зарплатню – це не матиме ніякого значення. Тому 5 тисяч – нормально. Хочеш заробляти гроші – на базар, полуницю збирати в Голландії влітку, відкривай бізнес, займайся адвокатською практикою. Хочеш служити нації – іди і працюй у Верховну Раду за те, скільки тобі люди виділили за цю роботу. Це не місце заробляння грошей, не біржа праці.
